4. 3. Поширення реформаційних ідей в Європі. Контрреформація

Через деякий час після виникнення протестантська церква розділила­ся. Уже в XVI ст. самостійними відгалуженнями протестантизму були: лютеранська, кальвіністська та королівська реформаційна церк­ви. Це означало швидке поширення Реформації на Європейському конти­ненті, а пізніше й на інших материках.

Лютеранська церква (дістала назву за іменем Мартіна Лютера) виник­ла у Північній Німеччині. Князі захоплювали церковні землі, закривали монастирі, добилися створення "дешевої церкви". У кожному князівстві, де ця церква діяла, її главою був місцевий князь. Суперечності між князями, які дотримувалися лютеранських настанов, і тими, які сповідували католи­цизм, спричинили початок воєнних дій, кінець яким 1555 р. поклав Аугс-бурзький релігійний мир. З того часу у німецьких князівствах почало діяти правило: "Чия влада, того й віра". Лише правитель визначав, якою має бути віра.

Кальвіністська церква сформувалася у Швейцарії, а згодом поширилася в інших країнах (Нідерландах, Франції, Шотландії тощо), її засновником був француз Жан Кальвін, мешканець Женеви. 1536 р. було видано його книжку "Напучення в християнській вірі", в якій систематично викладено основи протестантизму. Кальвіністська церква була також "дешевою", але вона виправдовувала нагромадження багатств, лихварство, рабство в коло­ніях. Прихильників цієї церкви почали називати кальвіністами.

В Англії, Данії та Швеції відбулася королівська Реформація, її ініціато­рами були королі цих держав, які одночасно очолювали і реформаційну церкву. Значну частину земель, що раніше належали католицькій церкві, одержали дворяни.

Католицьку церкву не влаштовувала впевнена хода протестантизму Європою. Тому Папа Римський розпочав боротьбу з Реформацією, підтри­муючи Контрреформацію. 1540 р. він затвердив статут "Товариства Ісуса", чернечого ордену єзуїтів, що став головним знаряддям Контрре­формації. Його засновником був іспанець Ігнатій Лойола. Девізом єзуїтів було: "Усе на славу Богові!". Члени ордену повинні були без вагань підко­рятися старшим за положенням, дотримуватися суворої дисципліни, заради "слави Божої" навіть чинити злочини.

Застосовуючи різні каральні засоби, католицизм нещадно розправлявся з протестантами. Активно діяла інквізиція. Так, в Іспанії і Португалії по­ширилися аутодафе — виголошення вироку інквізиції та його здійснення, переважно — спаленням. На міській площі у присутності багатьох людей, а часто короля і вельмож, страчували інакомислячих. Інквізиція склала список заборонених книжок — "Індекс" (насамперед це стосувалося творів Мартіна Лютера і Жана Кальвіна), масово винищувала протестантів (так, 1572 р. у Франції під час Варфоломіївської ночі було знищено понад ЗО тис. чоловік).