4.10.2. Економічні засади функціонування сільськогосподарських виробничих кооперативів

4.10.2. Економічні засади функціонування сільськогосподарських виробничих кооперативів

Сільськогосподарська кооперація в нашій країні в сучасному її розумінні почала розвиватися за часів столипінської реформи. Проте в роки громадянської війни і запровадження політики воєнного комунізму розвиток кооперативного руху зовсім припинився. З введенням нової економічної політики сільськогосподарські кооперативи стали відроджуватися і швидко розвиватися. В 1922 р. в Україні працювали 4 тис. багатофункціональних кооперативів, 1191 кооператив буряководів, 390 молочних і м’ясних кооперативів, 102 кооперативи у птахівництві, 691 кредитне товариство.

Проте з проведенням масової насильницької колективізації і створенням колгоспів ці сільськогосподарські кооперативи припинили своє існування. Колгоспи за своєю економічною природою не були кооперативними підприємствами, бо були створені примусово. Колгоспники не були власниками виробленої про-
дукції й одержаних доходів. Вони не мали права залишити колективне господарство, забравши належну їм частку майна. Управління колгоспами було одержавленим. Лише з прийняттям у травні 1988 р. Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР» кооператив­ний рух набув нового імпульсу для свого розвитку. Але цей процес майже не торкнувся сільського господарства, а створені кооперативи в інших сферах діяльності орієнтувалися на одержання прибутку, що не відповідало загальновизнаним у світі принципам організації кооперативних підприємств.

Поштовхом для розвитку сільськогосподарських кооперативів уже в роки незалежної України стало прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» (від 13.08.1997 р.). Ним визначаються правові, організаційні, економічні й соціальні умови діяльності кооперативів у сільському господарстві та їх об’єд­нань. Закон визначає сільськогосподарський кооператив[1] як юридичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства й об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) — це юридична особа, утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва. Як випливає з наведеного визначення, членами цього кооперативу можуть бути лише фізичні особи.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив — це юридична особа, створена для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. При цьому питома вага послуг, наданих іншим особам, не повинна перевищувати 20 % загального обороту кооперативу. При обслуговуванні членів кооперативу не ставиться мета отримання прибутку. Членами даного кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які користуються його послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу.

Залежно від виду їх діяльності розрізняють такі види обслуговуючих кооперативів:

переробні — займаються переробкою сільськогосподарської сировини, виробництвом продовольчих товарів;

заготівельно-збутові — здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо;

постачальницькі — закуповують і постачають матеріально-тех­нічні ресурси, необхідні для сільськогосподарського виробництва;

сервісні — надають різні послуги — меліоративні, ремонтні, будівельні, ветеринарні, науково-консультативні тощо;

багатофункціональні кооперативи, які поєднують декілька видів діяльності.

Членом кооперативу може бути фізична чи юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внесок у передбачених статутом розмірах, дотримується вимог його статуту, визнає цілі і принципи діяльності кооперативу. Вступний внесок здійснюється у грошовій формі для організаційного забезпечення діяльності кооперативу. Він зараховується у неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається. Пайовий внесок може бути зроблений шляхом передачі кооперативу майна, майнових прав на земельну ділянку. При перетворенні КСП у кооперативи колишні члени КСП здійснювали майнові внески своїми майновими паями. Член кооперативу користується правом ухвального голосу. Ним за власним бажанням може бути внесений до пайового фонду додатковий пай понад обов’язковий пай.

До складу кооперативу можуть входити асоційовані члени. Це — фізичні та юридичні особи, які здійснили лише пайові внес­ки. Вони можуть не брати трудової участі в діяльності кооперативу і користуються правом дорадчого голосу.

Основними принципами діяльності кооперативів є добровільність членства в кооперативі та безперешкодний вихід з нього; обов’язковість трудової участі в діяльності виробничого кооперативу й обов’язковість участі членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступність членства в кооперативі для тих, хто визнає його статут; демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом: один член кооперативу — один голос; обмеження виплат часток доходу на паї; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у діяльності кооперативу.

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Кількість членів кооперативу не може бути меншою за трьох осіб. Кооператив є юридичною особою. Основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут, який приймається засновниками на установчих зборах.

Члени кооперативу мають право брати участь в управлінні справами кооперативу, обирати і бути обраними в органи управління, одержувати частку доходу на пай, отримувати кооператив­ні виплати, забирати свій пай у разі виходу з кооперативу. Асоційовані члени мають право на отримання частки доходу на пай.
У разі ліквідації кооперативу вони мають першочергове право на отримання свого майнового паю та відповідних часток доходу.

Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування. Його вищим органом є загальні збори, на яких обирають голову кооперативу, членів правління та членів ревізійної комісії на термін, що не перевищує трьох років. Голова кооперативу може обиратися і правлінням. Порядок обрання голови кооперативу та його функції визначаються статутом. Між зборами управління кооперативом здійснює правління, яке очолює голова правління.

У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора й утворює спостережну раду. Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовах контракту, який укладає з ним правління кооперативу, формує виконавчу дирекцію. Спостережна рада оби­рається з членів кооперативу в складі трьох-п’яти чоловік за умови, що кількість членів кооперативу становить не менше 50 осіб. Головна функція її — контроль за діяльністю виконавчого органу. Контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу здійснює ревізійна комісія (якщо членів кооперативу менше
10 чоловік, то функції цієї комісії виконує одна особа — ревізор).

Майно сільськогосподарського виробничого кооперативу від­повідно до його статуту поділяється на неподільний і пайовий фонди.

Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків членів кооперативу. Пайовий фонд кооперативу формується з пайових майнових внесків членів кооперативу та його асоційованих членів. Ці фонди можуть поповнюватися за рахунок примноженої матеріалізованої власності — приросту майна в натуральній або іншій формі, наприклад цінних паперів. Пропорції розподілу приросту майна між указаними фондами встановлюються щорічно за рішенням загальних зборів кооперативу. За рахунок одержаного доходу кооператив може утворити резервний фонд, фонд матеріального заохочення та соціального розвитку.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в користування, а також придбаних ділянок у приватну власність. Члени кооперативу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу за відповідну плату згідно з договором у розмірах, визначених загальними зборами. За претензіями кредиторів звернення стягнення на земельні ділян­ки, надані кооперативу в користування, не допускаються.

Кооператив відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном, а члени кооперативу — лише в межах свого майнового внеску. У разі, коли член кооперативу чи його асоційований член виходить зі складу кооперативу, їм повертається майновий пай натурою, грошима або цінними паперами в розмірі, що відповідає вартості паю на момент виходу. При цьому термін отримання паю не може перевищувати двох років. Відлік терміну починається з
1 січня року, що наступає після моменту виходу (виключення) з кооперативу. Земельна ділянка повертається в натурі (на місцевості).

Кооператив самостійно визначає напрямки господарської діяльності, на власний розсуд вибирає партнерів-споживачів, постачальників, фінансові установи та ін., реалізує продукцію і надає послуги за цінами, що встановлюються ним самостійно або на договірній основі.

Дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття витрат (матеріальних і до них прирівнених та витрат на оплату праці). Дохід розподіляється на виплату передбачених чинним законодавством податків і зборів до відповідних бюджетів, погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань у фонди кооперативу, виплат доходу на паї. При цьому розмір доходу, що спрямовується на паї, не повинен перевищувати 20 % від визначеного до розподілу. Статутом кооперативу може бути передбачений різний відсоток доходу на паї для членів кооперативу та асоційованих членів.

В сільськогосподарських виробничих кооперативах, створених на базі КСП, нерідко передбачаються кооперативні виплати членам кооперативу. З цією метою при розподілі доходу його певна частка за рішенням загальних зборів кооперативу направляється у фонд матеріального стимулювання за кінцевими результатами діяльності. Розподіл кооперативних виплат з цього фонду між членами кооперативу здійснюється пропорційно одержаній ними заробітній платі у звітному році.

Кооператив самостійно визначає форми і систему оплати праці членів кооперативу і найманих працівників у відповідності з чинним законодавством. Кооперативні виплати і виплата часток доходу на паї до оплати праці не належать. За рішенням загальних зборів кооператив може входити в кооперативні об’єднання (чи виходити з них),зберігаючи статус юридичної особи.

Виробничий сільськогосподарський кооператив може реорганізуватися в підприємства інших організаційних форм господарювання. Ліквідація кооперативу можлива в разі ухвалення відповідного рішення суду чи арбітражного суду.

У процесі реорганізації КСП виникло 3 325 виробничих сільськогосподарських кооперативів. Таку організаційну форму вибрали переважно члени тих КСП, економіка яких була міцнішою порівняно з іншими підприємствами вказаного типу. Членами таких кооперативів ставали працездатні члени бувшого КСП, а асо­ційованими членами — пенсіонери. Тому засновників сільськогосподарських виробничих кооперативів ставало багато осіб, нерідко до 300 і більше. Це послужило для окремих фахівців і відповідальних працівників підставою вважати, що такі кооперативи не є ринковими структурами, і робився висновок про необхідність їх перетворення в інші організаційні форми господарювання.

Із завершенням першого року свого функціонування (2000 р.) деякі кооперативи дійсно реорганізувалися в інші типи підприємств, як правило, в приватні підприємства і ТОВ. Проте в багатьох регіонах кооперативи показали кращі результати господарської діяльності порівняно з іншими приватними підприємства­ми. Тому нині (2002 р.) вести мову про штучне прискорення процесу реорганізації кооперативів було б передчасним. Цей процес має здійснюватися еволюційно і лише на добровільних засадах. Не виключено, що багато сільськогосподарських виробничих кооперативів зможуть й надалі успішно конкурувати з іншими типами аграрних підприємств, використовуючи як позитивний фактор великі масштаби виробництва, схильність багатьох праців­ників до колективної праці.