4.2. 2. Угода про довідвантажувальну інспекцію
У другій половині ХІХ ст. імпортери почали використовувати послуги незалежних інспекційних фірм для сертифікації кількісних і якісних характеристик товарів, які покупці хотіли імпортувати. В таких послугах зацікавлені приватні фірми, підприємства державної власності, урядові відомства. З середини 1960-хроків уряди багатьох країн, що розвиваються, використовують послуги інспекційних фірм для цінової перевірки імпортованих товарів, щоб унеможливити заниження або завищення вартості (under-or over-invoicing) імпортованих товарів.
Отже, довідвантажувальна інспекція забезпечує:
• відповідність товару умовам контракту;
• достовірність ціни товару;
• тарифну класифікацію товарів.
Нині у світі існує п'ять компаній, що здійснюють свою діяльність на глобальному і регіональному рівнях. Вони належать до Міжнародної федерації інспекційних агентств (International Federation of Inspection Agencies — IFIA).
Існує два види договорів про примусову довідвантажувальну інспекцію (mandatory preshipment inspection):
• валютні (foreign exchange contracts);
• митні (customs contracts).
Перший вид договорів спрямований на запобігання відпливу капіталу (to prevent the flight of capital) за допомогою завищення вартості контракту. Другий вид має на меті унеможливити скорочення митних надходжень у результаті заниження (undervaluation) вартості контракту або неправильної митної класифікації (deliberate misclassi-fication).
Довідвантажувальні інспекції, як правило, здійснюють у зв'язку з імпортом. Інколи вони застосовуються і щодо експорту, коли уряди вважають, що заниження його вартості є прикриттям для вивозу капіталу.
Експортери з високорозвинених країн вважають таку інспекцію нетарифним бар'єром.
Мета Угоди про довідвантажувальну інспекцію полягає в формуванні набору принципів і правил для виконання таких інспекцій. Згідно з угодою експортна ціна досліджуваних товарів порівнюється з цінами ідентичних або схожих товарів, запропонованих для експорту з тієї самої країни до країни імпорту або на інші ринки. До уваги беруть економічні та інші чинники, які впливають на різницю в ціні експортованих товарів.
Митні органи країн, які використовують такі інспекції, не зобов'язані автоматично брати визначені інспекціями ціни за основу для нарахування мита, а мають приймати рішення окремо у кожному випадку.
Оскільки експортери не завжди можуть бути задоволені підрахунками інспекції, то угодою передбачено, що в інспекційних компаніях визначаються апеляційні особи, яким невдоволені можуть подавати скарги. Такі особи повинні бути у кожному місті або порту, де розміщено адміністративний офіс довідвантажувальної інспекції. Вони мають оперативно приймати рішення за скаргами.
Створено Незалежний наглядовий орган (Independent Review Entity — IRE), до якого зі скаргами можуть звертатися експортери та інспекції. Скарги розглядає "трійка", яка складається з представників Міжнародної торговельної палати (International Chamber of Commerce), Міжнародної федерації інспекційних агентств і Незалежного наглядового органу. Спори у зв'язку з діяльністю інспекційних компаній можна також врегулювати у рамках Світової організації торгівлі.