4.2. 5. Угода про процедури імпортного ліцензування

Угода була укладена у 1988 р. після Токійського раунду перего­ворів ГАТТ з метою запобігти перетворенню ліцензування імпорту на бар'єр для міжнародної торгівлі.

Згідно з ГATT формальності та процедури щодо експорту та ім­порту повинні бути мінімальними, оскільки багато країн світу дот­римуються політики ліцензування (переважно часткового) імпорту. Ліцензування слугує важелем для управління кількісними обмежен­нями (quantitative restrictions) — квотами. Імпортні ліцензії можуть використовуватися для моніторингу статистики міжнародної торгів­лі та цін відповідних товарів.

Угодою про процедури імпортного ліцензування регламентовано правила запровадження національних процедур з видачі імпортних ліцензій. Ліцензії поділяються на автоматичні та неавтоматичні. Перші з них видаються відповідними державами безвідмовно. Лі­цензії другого типу держави імпорту видають на свій розсуд.

Згідно з угодою ліцензійні процедури повинні відповідати таким вимогам: • не бути обтяжливішими, ніж це необхідно для досягнення мети їх

запровадження;

•  бути прозорими і передбачуваними;

•  захищати інтереси імпортерів та іноземних постачальників від
зловживань і непотрібних зволікань.

Відповідно до угоди країни повинні забезпечувати публікацію ін­формації про імпортні процедури, щоб усі зацікавлені особи та уря­ди могли одержати відповіді на такі питання:

•  які особи, фірми та установи можуть звертатися за одержанням
ліцензій;

•  які органи управління видають ліцензії;

•  які продукти підлягають ліцензуванню.

Угодою визначено, що процедури та форми заявок на одержання ліцензій мають бути якомога простішими. Не можна відмовляти у видачі ліцензії, якщо заявка містить незначні помилки, які не спотво­рюють її основний зміст. Покарання за такі помилки, якщо вони не є результатом шахрайства (fraud) або великої недбалості (gross negligence), не повинно бути суворішим, ніж це потрібно для виконання функцій застереження. Імпорт ліцензованих товарів не можна забо­ронити через незначні відхилення у вартості, кількості або вазі по­рівняно з інформацією, зазначеною у ліцензії, якщо це відповідає практиці торгівлі та зумовлено втратами у кількості та вазі під час навантаження і транспортування.­

Автоматичні ліцензії мають видаватися негайно, у будь-якому разі не пізніше 10 днів після звернення за їх одержанням.

Неавтоматичні ліцензії використовуються для обмеження імпор­ту. Згідно з угодою уряди повинні публікувати інформацію про за­гальний обсяг квоти (overall amount of the quota), її кількість, вартість і часові межі. Якщо квота розподіляється між країнами-постачаль-ницями, то їх потрібно про це завчасно повідомити. Неавтоматичні ліцензії видаються за принципом "хто рано встає, у того є", тому угодою встановлено, що така видача має відбутися не пізніше як протягом 30 днів після одержання заявки (receiptof publication). Як­що ж заявки розглядаються одночасно, то видача ліцензій має відбу­тися упродовж 60 днів після дати закінчення прийняття таких зая­вок.

Передусім ліцензії видаються тим імпортерам, які вже найкраще зарекомендували себе у діяльності з одержаними ліцензіями. Відпо­відно до угоди ліцензіати, які в минулому не скористалися одержа­ними ліцензіями з поважних причин, не можуть бути за це суворо покарані відмовою у видачі нових ліцензій або зменшенням наданої квоти.

В угоді приділено увагу новим імпортерам, особливо з країн, що розвиваються, яких не слід забувати при розподілі імпортних ліцен­зій.