Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.2. 6. Угода про субсидії та врівноважені захо­ди. Субсидування експорту

Згідно з угодою експортовані товари можна звільнити від митних зборів та інших непрямих податків, а також звільнити від зазначених зборів і податків складові частини товарів, використані у процесі ви­готовлення продукції на експорт. Непрямими податками можуть бу­ти, зокрема, податки на продажі, акциз, оборот, додану вартість, франшизу, трансфер, обладнання тощо, а також гербовий збір.

Принцип національного режиму, який є одним з визначальних для ГАТТ, передбачає право держав накладати на імпортовані това­ри, окрім мита, ще й усі непрямі податки, що застосовуються для продукції національної економіки. Отже, якби експортовані товари не звільняли від непрямих податків у країнах експорту, то це означа­ло б, що вони підлягають оподаткуванню двічі — у країні експорту та країні імпорту. Якщо ж експортовані товари звільняти від прямих податків (на доходи або прибутки), то це означає, що такі товари по суті субсидуються. Субсидування експорту заборонено. Країни мо­жуть відшкодовувати своїм експортерам лише непрямі податки, яки­ми оподатковуються експортні товари. Підприємства тих країн, в яких не передбачається відшкодування непрямих податків, можуть опинитися у невигідному становищі на іноземних ринках. Слід за­значити, що відшкодування не повинне перевищувати розмір мита на імпортовані складові частини товару, який виготовлено для екс­порту, та непрямі податки на експортовані товари. Завищення від­шкодування буде не чимось іншим, як прихованим субсидуванням експорту.

Країни нечасто вдаються до оподаткування експорту. Відповідно до ГАТТ це дозволяється, але заборонено запроваджувати експортні обмеження, якщо такі обмеження не дозволені.

Дозволяються обмеження, спрямовані на запровадження стан­дартів або правил щодо класифікації, сортування чи маркетингу товарів міжнародної торгівлі або потрібні для подолання критичного дефіциту.

Згідно з ГАТТ забороняється запроваджувати експортні обме­ження щодо сировини з метою стимулювання розвитку національної обробної промисловості та уникнення конкуренції між експортера­ми сировини.

Слід мати на увазі, що мито на експорт має застосовуватися за ре­жимом нації найбільшого сприяння, тобто його не можна застосову­вати до експорту до одних країн і водночас не застосовувати до та­кого самого експорту до інших.

Субсидування виробництва промислових товарів. Угодою про субсидії і врівноважені заходи визначається право держав на надан­ня підприємцям субсидій, що можуть значно вплинути на торгівлю. Експортні субсидії однозначно заборонені. Якщо раніше застосу­вання експортних субсидій заборонялося лише розвиненим країнам, то нині — і країнам, що розвиваються. Незаборонені субсидії вважа­ються дозволеними.

Субсидії можуть надаватися у вигляді грантів, позик, гарантій сплати позик, відмови держави від стягнення доходів, що оподаткову­ються, урядового надання товарів і послуг, придбання товарів тощо.

За аналогією із світлофором заборонені субсидії називаються субсидіями "червоного світла" (red lightsubsidies), до них належать експортні субсидії та субсидії, що надаються у зв'язку з використан­ням вітчизняних, а не імпортованих товарів.

Дозволені субсидії поділяються:

•  на оскаржувані (actionable);

•  неоскаржувані (non actionable).

Оскаржувані субсидії називаються субсидіями "жовтогарячого світла" (amber light subsidies), а неоскаржувані — субсидіями "зелено­го світла" (green light subsidies).

До субсидій застосовується поняття "специфічність" (specificity). Специфічними є субсидії, що надаються підприємству або групі під­приємств, сектору промисловості або групі галузей промисловості, певному регіону.

Можливість оскарження субсидій необхідна для уникнення серйоз­ної упередженості (serious prejudice) до інтересів інших країн. Уперед­женість може виявлятися у тому, що субсидовані товари будуть кон­курентоспроможними як на національному, так і на інших ринках.

Іншою підставою для оскарження є матеріальна шкода (material injury). Зрозуміло, що субсидовані імпортні товари можуть завдати матеріальної шкоди інтересам несубсидованих національних това­ровиробників, субсидування може звести нанівець переваги системи ГАТТ. Отже, такі субсидії належать до розряду тих, які потрібно ос­каржувати.

Усі дозволені субсидії, що не є специфічними, вважаються оскар­жуваними. Правда, з цього правила є винятки (наприклад, субсидії на певну науково-дослідну діяльність, часткове фінансування адап­тації виробничих потужностей і нових стандартів охорони навко­лишнього середовища, допомога у розвитку відсталих районів). Субсидування урядом малих і середніх підприємств, як правило, вва­жається неоскаржуваним.

Якщо певна країна вважає, що товари з іншої країни одержали заборонені субсидії, або ж на ній несприятливо позначилося надан­ня дозволених субсидій, вона може звернутися до органу врегулю­вання спорів СОТ. Якщо ж негативні наслідки набули форми мате­ріальної шкоди, то країна, замість звернення до процедур врегулю­вання спорів, може накласти врівноважене мито на імпортовані субсидовані товари. Для цього потрібне звернення (petition) націо­нальної промисловості, якій завдано шкоди субсидованим імпор­том. Врівноважені мита не можуть накладатися на товари, для ви­робництва яких були використані субсидії, що не вважаються оскар­жуваними.