Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

4.2. Розвиток мореплавства та Великі географічні відкриття

Епоху Великих географічних відкриттів поділяють на два періоди:

1. Іспано-португальський період, який тривав з кінця XV ст. до середини XVI століття. В цей час було відкрито Аме­рику, португальці здійснили плавання до берегів Східної Азії та Індії, починаючи з експедиції Васко да Гама. Завершився цей період навколосвітнім плаванням Магеллана.

2. Період російських і голланд­ських відкриттів, який продовжу­вався з середини XVI ст. до середини XVII століття. Це був час відкриттів російських першопрохідців по всій Північній Азії, час походу Єрмака і плавання Дежнєва, час тихоокеан­ських експедицій голландських море­плавців і відкриття австралійських берегів голландцями та англійцями.

У XV ст. з'явилося швидке та лег­ке вітрильне судно — каравела (чо­вен з вітрилами). Такі човни були дуже мобільні   та   вміщували   багато вантажів та пасажирів.

На той час вже знали компас, за допомогою якого можна було визначати місцез­находження корабля.

Найбільш привабливою країною для мо­реплавців була Індія, але торгівля з нею та Китаєм знаходилась під контролем арабів, які перепродавали європейцям східні това­ри в 8-10 раз дорожче, ніж платили за них самі. Східні шляхи до Індії та Китаю теж контролювались арабами.

Європейці намагались встановити прямий зв'язок зі Сходом, щоб цілком привлас­нити собі прибутки від торгівлі зі східними країнами.

З початку XV ст. португальські королі регулярно споряд­жали експедиції в Атлантичний океан, щоб, обігнувши Афри­ку, дістатись берегів Індії. На пошуки нового шляху до Індії бу­ла відправлена експедиція на чолі з Васко да Гамою. Через 4 місяці португальці обійшли Африку, і в травні 1498 р. їхні кораблі вже були в індійському порту Калікут. З тих пір порту­гальські експедиції та військовий флот постійно направлялись у цьому напрямку, змогли загарбати важливі міста на узбереж­жі Індійського океану, витіснивши звідти арабів.

Рухаючись далі на Схід, португальці досягли берегів Китаю та Японії. Загарбані території вони перетворювали на свої колонії.

Першим європейським мореплавцем, який намагався діста­тись Індії, йдучи західним шляхом (тоді вже було відомо, що Земля — куля), був Христофор Колумб. Влітку 1492 р. три невеликі кораблі відправились від берегів Іспанії. Через 70 днів на горизонті з'явилась земля. Іспанці дістались до маленького острова. Потім, відправившись на південь, відкрили великі ос­трови — Кубу та Гаїті.

Експедиція мала як торгово-розвідувальний, так і колонізаційно-загарбницький характер.

Після відкриття Колумбом нових земель на заході, в 1494 р. в місті Тордесільясі була підписана угода, згідно якої було визначено межу від полюса до полюса, яка проходила в 2053 км. західніше островів Зеленого мису, так званий «пап­ський Меридіан». Всі нові землі, відкриті в подальшому, які знаходились західніше цієї межі, ставали колоніальними воло­діннями іспанців, а на схід — португальців.

Після цього Колумб здійснив ще три подорожі на Захід у 1493, 1498 та в 1504 рр., відкрив багато островів у Карибсько­му морі та дослідив частину Американського узбережжя, але величезних багатств там не знайшов. До кінця свого життя Ко­лумб не знав, що відкрив новий материк, всі відкриті землі він вважав Індією.

Відкриття і освоєння всієї континентальної Америки затягнулось майже на два століття і в загальних рисах було завер­шено російськими мореплавцями А. Чіріковим і В. Берінгом.

В подальші роки італійський мореплавець Амеріго Веспуччі довів, що відкриті Колумбом землі – новий материк. Опи­си подорожей Амеріго Веспуччі до нової землі викликали в Євро пі великий інтерес, і новий материк було названо іменем Амеріго — Америка.

Світова слава прийшла до А. Веспуччі після опублікованих в 1503 і 1504 рр. листів, в яких красномовно описувались від­криті землі, їх флора і фауна, життя місцевого населення. Ці листи були перекладені на декілька європейських мов.

Назва нового материка з'явилась з легкої руки Мартіна Вальдземюллера, який опублікував у 1507 р. книгу «Вступ до космографії», де були вміщені вищевказані листи Амеріго Веспуччі, і Вальдземюллер запропонував назвати нові землі — «Землі Амеріго», а потім за цими землями закріпилася назва Америка.

У 1519-1522 рр. іспанці здійснили одну з найбільш сміли­вих і ризикованих подорожей з метою досягти Азії західним шляхом. Очолював цю експедицію досвідчений мореплавець Фернандо Магеллан.

Флотилія з п'яти кораблів перетнула Атлантичний океан, Магеллан вів флот вздовж берегів Південної Америки, поки не відкрив протоку на Захід, яку пізніше назвали Магеллановою. Через цю протоку кораблі вийшли в новий океан. Погода під час 4-місячної подорожі була тихою, і океан назвали Тихим. Нарешті флотилія дісталась до Філіппінських островів. Тут в сутичці з місцевим населенням Магеллан загинув. Із п'яти ко­раблів на батьківщину повернувся один. Перша кругосвітня подорож остаточно довела, що Земля — куля.

В наступні століття був повністю загарбаний Американсь­кий континент, а його землі були перетворені в колонії, в ос­новному іспанські та португальські.

Пізніше, після відкриття європейцями цивіліза­цій інків, стало відомо про високорозвинену інфраструктуру «імперії інків», де якість доріг дозволяла здійснювати подорожі на далекі відстані. В імперії існували дві головні доро­ги, паралельні одна одній, так звані «імператорські». Перша йшла вздовж узбережжя, а друга — в горах.

Одна з доріг, завдовжки 5000 км до по­чатку XX ст. була найдовшою дорогою на планеті. Недарма інків називали римлянами Нового Світу, адже їх доро­ги були якісними зразками інженерно-будівничого мистецтва. Найбільш гран­діозне дорожнє будівництво велось на рубежі ХV-ХVІ століть.

Дороги інків були досить міцними, з тунелями, гірськими серпантинами, а ширина їх на деяких відрізках була та­кою, що поруч могли проїхати шість вершників. Для підтримання в порядку доріг існували спеціальні служби з посадами управляючих і наглядачів доріг. Певний внесок у дослідження нових земель зробили конкістадори, серед особ­ливо яскравих їх представників слід назвати Франсіско Пісарро (близько 1475-1541) та Ернана Кортеса (1485-1547). Пісарро відкрив частину узбережжя Південної Америки, дослідив Західні Кордильєри, заснував міста Ліму та Трухільо. Кортес освоював територію Мексики та Каліфорнії. Але діяльність конкістадорів завдала великі збитки культурі корінного населення — індіанців. Зустріч двох світів принесла величезні багатства європейцям і обернулась трагедією для самобутніх індіанських цивілізацій.

Великі географічні відкриття призвели до нечуваного роз­ширення торгівлі. Встановились зв'язки між окремими матери­ками — виникла сві­това торгівля. Торгів­ля з колоніями зосереджувалась в портах Нідерландів, Португалії та Англії. Го­ловним центром світової торгівлі став великий порт Антверпен.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+