4.2. Технічний аспект рішення «ресурс–ресурс»

Оцінюючи технічно можливі комбінації ресурсів, менеджер повинен дати відповідь на запитання: чи мають певні комбінації концентрованих кормів і сіна перевагу над іншими за суто технічними показниками? Якщо із збільшенням у раціоні сіна люцерни можна зменшити норму згодовування концентратів і при цьому приріст живої маси молодняка не зміниться, залишаючись на рівні 140 кг, то з суто технічних міркувань такі варіанти співвідношення взаємозамінних ресурсів вважаються прийнятними.

Однак коли подальше збільшення в раціоні сіна не призводить до зменшення витрачання концентрованих кормів, то такий варіант є абсолютно неприйнятним з технічних причин. За даними табл. 4.1, при згодовуванні одній голові худоби 949 кг сіна потрібно ввести в раціон ще 422 кг концентратів, тобто стільки ж, скільки їх витрачається при згодовуванні 904 кг сіна. Як бачимо, отримувати 140 кг приросту живої маси худоби при згодовуванні 949 кг люцернового сіна і 422 кг концентратів означає марно витратити 45 кг сіна на кожну голову худоби, оскільки зазначений приріст досягається при згодовуванні такої ж кількості концентратів і 904 кг сіна. Такий і подібні варіанти співвідношення ресурсів називають третьою стадією виробництва, на якій продукувати продукцію було б нераціонально через перевитрату виробничих ресурсів.

Для того щоб визначити найбільш ефективне співвідношення кормових ресурсів, потрібно проаналізувати, в яких пропорціях здійснюється заміна концентрованих кормів сіном. Для цього необхідно визначити, на скільки слід зменшити норму згодовування концентратів по кожному з технічно прийнятних варіантів, щоб забезпечити приріст живої маси однієї голови худоби 140 кг, якщо норму згодовування люцернового сіна збільшити на задану величину. Такі пропорції заміни одного ресурсу іншим розраховуються відніманням попередньої норми згодовування кормів від наступної. Оскільки нові норми згодовування сіна щоразу збільшуються, а норми концентратів зменшуються, то величини заміни першого з названих ресурсів (D сіна) будуть додатніми, а другого — від’ємними (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

ПРОПОРЦІЇ ЗАМІНИ КОНЦЕНТРАТІВ СІНОМ ЛЮЦЕРНИ,
ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ОДНАКОВИЙ ПРИРІСТ ЖИВОЇ
МАСИ ОДНІЄЇ ГОЛОВИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Дані табл. 4.2 дають змогу судити про кількісні можливості заміни концентрованих кормів сіном (останній варіант співвідношення концентратів і сіна — відповідно 422 і 949 кг не розглядається як технічно неприйнятний). Із збільшенням норми згодовування сіна з 454 до 499 кг, тобто на 45 кг, норму згодовування концентратів можна зменшити на 26 кг. Інакше кажучи, підприємство може замінити кожний з 26 кг концентрованих кормів на 1,73 кг сіна (45:26) і продовжувати отримувати 140 кг приросту живої маси однієї голови худоби. В той же час із збільшенням у раціоні сіна з 499 до 544 кг норму згодовування концентратів можна знизити уже на меншу величину — 23 кг. У цій комбінації кожний кілограм концентрованих кормів замінюється на 1,96 кг сіна.

Такі співвідношення (1,73 кг і 1 кг, 1,94 кг і 1 кг і т.д.) називають граничною нормою заміни одного ресурсу на інший (у нашому випадку концентратів на люцернове сіно). Для кількісного визначення граничної норми заміни (ГНЗ) використовують формулу:

де D Рз — кількість зменшених одиниць ресурсу, що заміщується;

    D Рд — кількість додаткових одиниць ресурсу, що заміщують собою інший ресурс.

Розрахована ГНЗ кормових ресурсів наведена в табл. 4.3.

Таблиця 4.3

ГРАНИЧНА НОРМА ЗАМІНИ КОНЦЕНТРАТІВ
НА ЛЮЦЕРНОВЕ СІНО

Як свідчать дані табл. 4.3, гранична норма заміни зменшується в міру зростання норми згодовування сіна люцерни (при розрахунку граничної норми заміни знак «мінус» до уваги не береться). Це означає, що кожна наступна добавка сіна в розмірі 45 кг замінює собою дедалі меншу кількість концентрованих кормів: від 26 кг при 2-му варіанті співвідношення цих кормових ресурсів до 11 кг при останньому.

Ми вже зазначали, що з технічних міркувань наведені в табл. 4.3 комбінації кормових ресурсів є прийнятними. Проте очевидним залишається той факт, що ці комбінації з господарської точки зору не є рівноцінними, оскільки через різні пропорції заміни концентратів на сіно витрачається різна кількість кормових одиниць кормів на виробництво одного і того ж обсягу продукції — 140 кг приросту живої маси однієї голови молодняка великої рогатої худоби. І дійсно, якщо в 1-му варіанті при згодовуванні 597 кг концентратів і 454 кг люцернового сіна витрачається 824 кг кормових одиниць, то в 11-му при згодовуванні цих видів кормів відповідно 422 і 904 кг — уже 874 кг, тобто більше на 50 кг. При розрахунку кормових одиниць згодовуваних кормів прийнято, що в 1 кг концентратів міститься 1 кг корм. од., а в 1 кг люцернового сіна — 0,5 кг корм. од. Якщо керуватися суто технічними міркуваннями, то можна дійти висновку, що найкращою є така комбінація зазначених кормових ресурсів, за якої витрачається найменша кількість кормових одиниць. У нашому прикладі такою комбінацією є 3-тя, за якої згодовується 548 кг концентрованих кормів та 544 кг сіна і витрачається 820 кг корм. одиниць.

Проте такий висновок був би справедливим лише з технічного боку розв’язання даного господарського завдання, коли для підприємства головним є одержання 140 кг приросту живої маси однієї голови худоби за найменших витрат корму, розрахованих за його загальною поживністю. Але в умовах ринку підприємство переслідує зовсім іншу мету: від кожної виробничої діяльності одержати максимально можливу економічну вигоду. З огляду на сказане, найкращий технічний варіант поєднання взаємозамінних ресурсів може бути одночасно і найбільш економічно ефективним, але лише тоді, коли ціни на них (або собівартість виробництва) в розрахунку на 1 корм. од. однакові. Оскільки в реальному житті такий ціновий збіг є винятком із загального правила неоднакового рівня цін на взаємозамінні ресурси, то найбільш ефективний варіант їх поєднання може бути знайдений лише з урахуванням економічних чинників — витрат на купівлю і виробництво вказаних ресурсів.