Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.2.11. Угода про сільське господарство

Угода про сільське господарство містить програму поступових реформ міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією і стосується прикордонних заходів з контролю над імпортом і субси­дування сільськогосподарського виробництва.

Зазначеною угодою скасовуються нетарифні заходи (кількісні об­меження, дискримінаційне ліцензування і змінні мита). Нетарифні обмеження зараховані до так званих тарифних еквівалентів, останні додані до фіксованих тарифів. Це призвело до того, що розвинені країни світу підвищили тарифи на продукцію сільського господарс­тва помірного поясу, до якої раніше застосовувалися нетарифні об­меження. У майбутньому заборонено підвищувати тарифи.

Зобов'язання з тарифікації кількісних обмежень не застосовується до обмежень, використовуваних країнами, що розвиваються, у разі їх негативних платіжних балансів. Країни, що розвиваються, також узяли на себе зобов'язання не підвищувати тарифи на сільськогоспо­дарську продукцію. Економічно розвинені країни та країни перехід­ної економіки зобов'язалися впродовж 6 років знизити тарифи на 37 %, а країни, що розвиваються, — на 24 % протягом 10 років. При цьому тарифи на конкретний товар мають знизитися щонайменше на 15 % у групі розвинених країн і на 10 % — у групі країн, що роз­виваються.

Економічно розвинені країни скасували всі тарифні і нетарифні обмеження щодо імпорту тропічних продуктів. Країни, що розвива­ються, також знизили тарифи на ці продукти. Рівень тарифів на сіль­ськогосподарську продукцію помірного поясу становить 60-100 %, в окремих випадках він досягнув 300-350 %.

В угоді вперше сформульовано правила субсидування сільсько­господарського виробництва. Такі правила відрізняються від пра­вил субсидування промислового виробництва, оскільки у сфері сільського господарства відсутні заборонені субсидії (субсидії "чер­воного світла"), а використовуються дозволені субсидії — "жовтога­рячого світла" і "зеленого світла".

Субсидіями "зеленого світла" вважаються такі, що не призво­дять до перекручення торгівлі або до цінової підтримки виробників. Субсидії "жовтогарячого світла" спрямовуються на підтримку націо­нального виробника. Було розраховано рівень такої підтримки і передбачено його зниження економічно розвиненими країнами на 20 % упродовж 6 років, а країнами, що розвиваються, — на 131/3 % упро­довж 10 років.

За певних умов не враховуються і прямі виплати виробникам у рамках програм обмеження виробництва. Якщо субсидії на конкрет­ний продукт не перевищують 5 %, то вони не враховуються, також не враховуються і непродуктові внутрішні субсидії такого самого обсягу. Зазначене стосується економічно розвинених країн. Для країн, що розвиваються, "знехтуваний" рівень становить 10 %.

Угодою встановлено вартість і обсяг субсидованого експорту сільськогосподарських продуктів. Економічно розвинені країни зо­бов'язувалися впродовж 6 років знизити свої експортні субсидії на 36 %, імпортні — на 21 %. Ці самі показники для країн, що розви­ваються, становили відповідно 24 та 14% протягом 10 років. Згідно з угодою, якщо певний продукт не мав експортних субсидій, то та­кі субсидії не повинні надаватися йому у майбутньому.