Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.2.13. Угода про державні замовлення

Угода вперше була укладена у 1988 р. після Токійського раунду переговорів ГАТТ і стосувалася лише товарів. Угода, укладена під час Уругвайського раунду, стосується як товарів, так і послуг. Уго­дою про державні замовлення було визначено стандартну практику

здійснення міжнародних торгів для фірм, що бажають взяти участь у виконанні державних замовлень.

Урядові відомства і контрольовані урядом агентства є на ниніш­ньому етапі великими покупцями товарів і послуг. Нерідко такі за­купівлі досягають 10-15 % валового національного продукту. Між­народна торгівля товарами і послугами, які закуповують уряди, пос­тійно зростає.

Уряди країн світу здавна дотримувалися політики цінових префе­ренцій. Товари закуповувалися в іноземних виробників лише тоді, коли ціни товарів національних виробників на 10-15 % перевищува­ли ціни імпортованих товарів, при цьому віддавалася перевага това­рам з дружніх країн. Таке становище порушувало режим нації най­більшого сприяння і принцип національного режиму.

Правила ГАТТ не поширювалися на закупівлю урядами тих то­варів, що купувалися для власного використання і не призначалися для перепродажу.

Основна мета угоди полягає у тому, щоб призвичаїти уряди керу­ватися комерційними міркуваннями (commercial considerations) при за­купівлі товарів і послуг для власного використання. При цьому забо­ронено дискримінацію внутрішніх або зовнішніх постачальників. Ця багатостороння угода не зобов'язує інші країни, які вступили до СОТ, приєднатися до неї, тому наприкінці ХХ ст. серед її учасниць було ли­ше дві країни, що розвиваються, — Гонконг і Південна Корея.

Кожна країна, що приєдналася до Угоди про державні замовлен­ня, веде перелік агентств, уповноважених здійснювати міжнародні закупівлі. Такі переліки вважаються складовою угоди. Країни-учас-ниці можуть також зазначати товари і послуги, на які поширюється дія угоди. При цьому на закупівлі оборонними відомствами товарів воєнного призначення положення угоди не поширюються.

Зроблено лише перші кроки у сфері міжнародного регулювання державних закупівель послуг. Під дію угоди підпадають такі найпо­ширеніші види послуг:

•  будівельні;

•  консультаційний менеджмент (management consultancy) і пов'язані
з ним послуги;

•  послуги з дослідження ринку (market research services);

•  комп'ютерні;

•  бухгалтерські й аудиторські (accounting and auditing services);

•  рекламні (advertising services);

•  послуги з прибирання будинків (building cleaning services);

•  поліграфічні (publishing and printing services).

Положення Угоди про державні замовлення відповідають режи­му нації найбільшого сприяння і принципу національного режиму.

Відомства, що здійснюють закупівлі, мають робити це за допомо­гою тендерів і забезпечувати рівноправну участь у них іноземних постачальників. Угодою передбачено прозорість укладення кон­трактів (greatest public scrutinity of decisions to award contracts).

Якщо той, кому відмовлено в закупівлі, хоче одержати обґрунту­вання цієї відмови, то угода зобов'язує аргументувати її. Згідно з угодою державна влада повинна створити на національному рівні органи для розгляду заяв, скарг і запитів (challanges, complaints, requests) національних і закордонних постачальників, незадоволених рі­шеннями відповідних відомств.­

Кожна розвинена країна зобов'язана створити інформаційний центр (information centre), який надаватиме інформацію:

•  про норми права у сфері урядових закупівель і практику їх засто­
сування;

•  адреси закладів, на які поширюється дія угоди;

•  сутність і обсяг товарів і послуг, що закуповуються, а також май­
бутні тендери (future tenders).

Запити про таку інформацію формально мають право надсилати учасники угоди. Фактично ж на одержання інформації можуть роз­раховувати всі країни, що розвиваються, які є членами Світової ор­ганізації торгівлі, але ще не приєдналися до угоди. Цією угодою пе­редбачено створення Міжнародного інформаційного центру, який би подавав допомогу зацікавленим постачальникам з країн, що роз­виваються. Такі постачальники зможуть конкурувати з постачаль­никами з інших країн на цій важливій ділянці міжнародного ринку. Принагідно слід зазначити, що країни-учасниці Угоди про державні замовлення не забороняють постачальникам з інших країн брати участь у тендерах (винятком є США).