Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.2.15. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Цією угодою встановлено мінімальні стандарти з охорони прав інтелектуальної власності та процедури і заходи для їх дотримання

(procedures and remedies for their enforcement). Угодою також визначе­но міжнародний механізм консультацій і нагляду за дотриманням країнами-членами зазначених стандартів.

Під час роботи над угодою враховано міжнародні конвенції у сфері охорони прав інтелектуальної власності. Угода стосується та­ких об'єктів інтелектуальної власності:

•  патентів;

•  авторського права і суміжних з ним прав (copyright and related rights);

•  товарних знаків (trademarks);

•  промислових зразків (industrial designs);

•  топографій інтегральних мікросхем (lay-out designs of integrated
circuits);

•  комерційної інформації (undisclosed information);

•  зазначень географічного походження товарів (geographical indica
tions);­

•  антиконкурентних дій у рамках контрактних ліцензій (anti-compe­
tition practices in contractual licenses).

Неуповноважене використання об'єктів інтелектуальної власнос­ті є порушенням прав відповідних власників, а товари, виготовлені у такий спосіб, вважаються "піратськими", або контрафактними.

Економічно розвинені країни світу запропонували встановити контроль над торгівлею зазначеними товарами ще під час Токійсько­го раунду переговорів ГАТТ, а також розробити мінімальні стандар­ти з охорони прав інтелектуальної власності у країнах-членах.

Основні положення угоди поділяються на п'ять груп:

•  головні принципи і зобов'язання;

•  мінімальні стандарти охорони;

•  обмежувальні ділові практики (restrictive business practices);

•  примусове дотримання прав інтелектуальної власності (enforce­
ment of intellectual property rights);

•    перехідні положення застосування угоди на національному рівні.
Зазначеною угодою передбачено застосування режиму нації най­
більшого сприяння і дотримання принципу національного режиму.

Згідно з угодою виокремлюють такі критерії патентоспромож­ності винаходів:

•  новизна (novelty);

•  винахідницький крок (inventive step);

•  промислове застосування (industrial application).

Патенти мають видаватися в усіх галузях технології. Об'єктами винаходів є способи (processes) і продукти (products). Угодою визна­чено винятки з цього правила і об'єктами винаходів не можуть бути:

•  діагностичні, терапевтичні та хірургічні методи лікування людей
і тварин;

•  рослини і тварини (крім мікроорганізмів);

•  біологічні процеси продукування рослин і тварин.

Охорона сортів рослин має відбуватися за процедурою, визначе­ною Конвенцією про охорону нових сортів рослин (Convention on the Protection of New Varieties of Plants). Критерії охороноспроможності сорту такі:

•  відміннiсть (distinctiveness);

•  достатня одноманітність (sufficient homogeneity);

•  стабільність (stability);

•  новизна.

В угоді досить чітко сформульовано виключні права патентов-ласників. Продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, можна виготовляти, продавати або імпортувати лише з дозволу відповідного патентовласника.

Не можна використовувати запатентований спосіб без згоди па­тентовласника і продавати або імпортувати продукт, безпосередньо одержаний згідно з цим способом.

Угодою передбачено чіткі умови примусового ліцензування — виняткові обставини (exceptionalsituations), об'єктивність (objective basis), невиняткове використання (non-exclusive use), достатня вина­города (adequate remuneration).

Подаючи заявку на одержання патенту, заявник має проінформу­вати про винахід так повно, щоб цей винахід міг відтворити фахі­вець відповідної галузі (the invention to be carried out by a person skilled in the art).

Твори, на які поширюється авторське право, мають бути оригі­нальними (original creation of the author).

Угодою визначено майнові й особисті немайнові права авторів (moral rights). Суміжними вважаються права:

•  виконавців;

•  виробників аудіо- і відеозаписів;

•  організацій теле- і радіомовлення.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності доповнює Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів (1886 р.) і Женевську конвенцію про авторське право (1952 р.) щодо таких об'єктів:

•  комп'ютерних програм і баз даних;

•  прав оренди на комп'ютерні програми, звукозаписи і фільми (ren­
tal rights to computer programmes, sound recordings and films);

•  прав виконавців (performers) і продюсерів фонограм (producers of
phonograms);

•  прав організацій мовлення (broadcasting organizations).
Знаками для товарів і послуг є позначення або їх комбінації (signs

or combinations of signs), за якими товари або послуги (goods or services) певного підприємства (undertaking) можна відрізняти від таких самих товарів і послуг інших підприємств. Власники зареєстрованих знаків мають право забороняти третім особам використовувати ідентичні або схожі знаки для тих товарів і послуг, для яких зареєс­тровані відповідні знаки, якщо таке використання може ввести в оману (to cause confusion).­

Згідно з положеннями угоди країни мають припинити практику, за якої використання іноземного товарного знаку дозволяється ли­ше у комбінації з національним. Забороняється також запроваджу­вати щодо знаків спеціальні вимоги (special requirements), які заважа­ють відрізняти знаки один від одного. Умови видачі ліцензій і від-ступлення знаків належать до компетенції держав, але угодою не дозволяється пов'язувати видачу ліцензій або відступлення знаків з відчуженням того бізнесу, де використовується знак.

Зазначеною угодою визначено певні критерії щодо скасування реєстрації знаків (наприклад, безперервне їх невикористання впро­довж щонайменше трьох років).

Промисловим зразком вважаються декоративні ознаки (ornamental features) виробів, наприклад, форми (shapes), лінії (lines), мотиви (motifs), кольори (colors).­

Згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності критеріями охороноспроможності промислових зразків є новизна й оригінальність (originality). Власник промислового зразка, якому надана охорона, має виключне право на його використання, а також право заборонити третім особам виготовляти, продавати або імпортувати вироби, що втілюють відповідні промислові зразки.

Зазначення географічного походження товарів означає, що якість, репутація та інші характеристики пов'язані з географічним походженням товарів. Відповідно до угоди держави зобов'язані не реєструвати товарні знаки, що містять обманну вказівку про геогра­фічне походження товарів (misleading indication of thegeographical origin of goods). ­

Угодою передбачено, що секретам виробництва (trade secrets), іншими словами, ноу-хау (know-haw) має надаватися правова охо­рона.

В угоді секрети виробництва визначено як об'єкт власності і заз­начено, що власники повинні мати можливість запобігти розкриттю (to disclose), одержанню (to acquire) або використанню (to use) їх тре­тіми особами всупереч чесній комерційній практиці (contrary to honest commercial practices).­

Згідно з угодою топографії інтегральних мікросхем повинні охо­ронятися відповідно до Вашингтонського договору про інтелекту­альну власність щодо інтегральних мікросхем (Washington Treaty on IntellectualProperty in Respect of Integrated Circuits, 1989).

В угоді зафіксовано, що імпорт або продаж виробів, у яких вико­ристані топографії інтегральних мікросхем, без дозволу на це влас­ника права (right holder) є незаконним, при цьому передбачено ви­падки так званого невинного порушення.

Угодою визначено мінімально допустимі терміни охорони прав у сфері інтелектуальної власності. Наприклад, запатентований винахід охороняється впродовж 20 років від дати подання відповідної заявки, промисловий зразок — щонайменше 10 років; товарний знак — 7 ро­ків від дати першої реєстрації (initialregistration) або дати її чергово­го поновлення.

Угодою ТРІПС передбачена можливість боротьби із зловживан­нями з боку власників прав інтелектуальної власності. Це може мати місце тоді, коли власник необґрунтовано обмежує торгівлю або не­гативно впливає на передачу технології.

В угоді зазначається, що норми законодавства у сфері інтелекту­альної власності мають не лише проголошуватися, а й виконувати­ся, з порушеннями слід боротися, спираючись на норми цивільного, адміністративного і кримінального права.

Угодою передбачено перехідні періоди для різних груп країн, протягом яких національне законодавство має бути узгодженим з її

положеннями. Наприклад, найменш розвиненим країнам на це від­ведено 11 років (до 1 січня 2006 р.).

Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності можна розглядати як інструмент глобальної гармонізації стандартів у сфері охорони прав інтелектуальної власності, що потребує знач­них змін передусім із законодавчого регулювання інтелектуальної власності у країнах, що розвиваються. Окремі з цих країн повинні впровадити охорону фармацевтичних і хімічних товарів. У багатьох країнах на момент укладення угоди була відсутня правова охорона комп'ютерного забезпечення, сортів рослин тощо. Інші групи країн теж мають виконати певну роботу у цьому напрямі.

У минулому зворотний інжиніринг (reverse engineering) викорис­товувався як важливе джерело технологій для країн, що розвивають­ся. Угодою передбачено передачу технології насамперед на комер­ційних засадах, що може сприяти створенню спільних підприємств і розвитку інших форм міжнародної передачі технологій.