Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.3. Валютне регулювання та курсова політика Центрального банку

  Розвиток економіки будь-якої країни неможливий без створення ефективної фінансово-грошової системи. Невід'ємною   складовою цієї системи є валютно-фінансова підсистема, яка   охоплює діяльність на території країни резидентів та нерези­дентів, пов'язану з рухом валютних цінностей у будь-якій формі.

Використання валютних цінностей потребує певної регла­ментації та регулювання з боку уряду і Центрального банку. У зв'язку з цим зростає роль національного валютного законо­давства у визначенні порядку обігу іноземної валюти з ураху­ванням необхідності забезпечення пріоритету грошової одиниці країни, захисту її купівельної спроможності та врегулювання інших факторів, які впливають на конвертованість національ­ної грошової одиниці,

У процесі розробки програми валютного регулювання треба враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку кон­кретної країни, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектору, залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і не­обхідність стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних інвестицій.

Конвертованість валюти мас досягатися поступово, але до­сить швидко, протягом 1 - 2 років поступального, неухильною руху по шляху продуманої, поетапної лібералізації валютних операцій.

У питанні введення конвертованості проблема полягає в полі­тичному умінні пригальмувати лібералізацію валютних операції) і навіть обмежити деякі з них, але зробити це таким чином, щоб не викликати побоювання відновлення валютної монополії і, відповідно, посиленого відпливу капіталів.

Режим валютного курсу повинен передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції її інтересів експортерів. Останнє більш важливо для країн, що не мають значних іноземних інвестицій і доступу до зовнішніх кре­дитів, у зв'язку з чим експортери є основним джерелом інозем­ної валюти. Таке регулювання має здійснюватися лише ринко­вими методами.

Центральному банку необхідно терміново забезпечити на­громадження достатнього валютного резерву для того, щоб мати можливість стабілізувати курс (або гарантувати його плавне зни­ження відповідно до зростання внутрішніх цін) протягом до­сить тривалого часу.

Як стратегічний напрям слід розглядати створення для екс­портерів вигідних умов використання валютних ресурсів краї­ни (як для придбання необхідної їм сировини і матеріалів, так і для довгострокових інвестицій).

Щодо валютних надходжень, то бажанішим є варіант, коли валюта продається в обов'язковому порядку не урядові, а Централь­ному банку. Банк у такій ситуації виступатиме монопольним продавцем інвалюти на потреби імпортерів на внутрішньому ринку і прагнутиме до забезпечення рівного доступу для всіх імпортерів з урахуванням вимог до рівня конвертованості й курсу національної валюти. Після стабілізації курсу комерційні банки братимуть активну участь у цьому процесі. Стабілізація сальдо платіжного балансу на позитивному рівні й подолання інфляції дадуть змогу скасувати обов'язковий продаж валют­них надходжень.

Валютний ринок у своєму розвитку має пройти певні ета­пи. Регулювання валютного курсу і продаж валюти після її цесії Центральним банком можуть бути забезпечені за умови концентрації валютної торгівлі на одній міжбанківській біржі. Потім повинна бути створена мережа регіональних бірж, що здійснюють торгівлю в режимі реального часу, для того, щоб забезпечити єдність курсу. Після досягнення стабілізації кур­су необхідно переходити до торгівлі валютою на декількох не­залежних біржах. Цей перехід треба здійснювати синхронно зі зміною правил обов'язкової цесії на користь комерційних банків. Завершенням програми розвитку валютного ринку стає перехід до системи міжбанківської валютної торгівлі, що зна­менує собою якісно новий стан валютного ринку і системи валютного регулювання.