Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.3. Особливості зберігання зерна окремих культур

Стійкість зберігання качанів кукурудзи залежить від співвід­ношення маси зерна і стрижнів, зародка і решти частини зернівки, гігроскопічних властивостей стрижнів, обгорток, квіткових оболо­нок, а також від шпаруватості і теплопровідності насипу кукурудзи.

За однакових вологості і температури зерно кукурудзи дихає енергійніше, ніж зерно інших злаків. Це пояснюється його підви­щеною гігроскопічністю через сильно розвинений зародок, маса якого становить 8 — 15 % маси зернини або 1/9 її об'єму. Тому при

вологості більше 16 % на качанах швидко розвиваються плісеневі гриби, особливо на качанах, не звільнених від обгорток. При волого­сті нижче 14 — 15 % в умовах, коли волога розподілена рівномірно, розвиток мікроорганізмів призупиняється. Зниження температури до 0 °С також сприяє сповільненню розвитку плісені.

Розміщують і зберігають зерно з урахуванням його типу, стану і категорії якості (вологості і засміченості). Висота насипу сухого зер­на кукурудзи у сховищі не обмежується, але для зерна середньої сухості в теплу пору року (температура вище 10 °С) вона має стано­вити не більше 2 — 2,5 м. В елеваторах можна розміщувати на три­вале зберігання зерно кукурудзи вологістю не вище 14 %. Перед за­кладанням на тривале зберігання зерно обов'язково охолоджують до температури навколишнього середовища.

Кукурудза різних типів через особливості будови зерна і неодна­кову гігроскопічність роговидної та борошнистої частин зберігається по-різному. Наприклад, кукурудза кремениста більш стійка проти дії зовнішнього середовища і грибних захворювань, а зубовидна, особливо борошниста, менш стійка.

Зерно проса підвищеної вологості та з великим вмістом шерето­ваних і подрібнених зернин зберігається погано, швидко покрива­ється плісенню, пошкоджується мікроорганізмами, внаслідок чого гіркне, самозігрівається, що призводить до великих втрат його під час зберігання і переробки. Щоб запобігти цьому, при вирощуванні проса треба вести боротьбу з бур'янами, своєчасно збирати ворох, організовувати правильний його обмолот та очищення. Зберігати зерно проса і гречки слід у сухих сховищах з добрим провітрюван­ням або в обладнаних активним вентилюванням. Висота насипу має бути не більше 2 м, а при вологості зерна понад 20 % — не біль­ше 1,6 м. Тимчасове зберігання вологого зерна круп'яних можна забезпечити при постійній подачі в насип повітря (при вологості 16, 18, 20, 22 % — відповідно 30, 40, 60, 80 м3/т за годину) або обробкою хлорпікрином.

Для насіння олійних культур характерним є високий вміст жиру, тому що запасні речовини, які використовуються зародком при проростанні, відкладаються в насінні не у вигляді крохмалю, як у зернових, а у вигляді жирів. Високий вміст жиру в насінні олій­них відіграє важливу роль при визначенні режиму його зберігання. Сухе і зріле насіння під час зберігання за низьких температур пере­буває у стані спокою, а при підвищенні вологості і температури пе­реходить у стан інтенсивної життєдіяльності. Через це зберігати на­сіння олійних культур складніше, ніж зерно злакових. Його жир не здатний зв'язувати й утримувати вологу так само, як білки і крох­маль. Крім того, на збереження насіння олійних культур значновпливає підвищений вміст у ньому лущених і битих насінин. Останні швидко пліснявіють, пошкоджується їх зародок, а жир швидко гіркне, тому що в такі зернини через відсутність плодової оболонки потрапляє велика кількість повітря. Бите й лущене насін­ня відносять до олійної домішки.

Особливість зберігання насіння соняшнику зумовлена тим, що нерівномірна за вологістю маса, яка надходить від комбайнів, вна­слідок високої інтенсивності дихання швидко зігрівається. На від­міну від зернових, в самозігріванні соняшнику розрізняють 4 стадії: 1) температура насіння підвищується від 15 до 25 °С — колір, запах та сипкість насіння не змінюються; 2) температура підвищується до 40 °С в результаті дихання насіння та бурхливого розвитку мікро­флори — насіння стає дефектним, покривається плісенню, має за­тхлий запах, гіркий смак, втрачає блиск, зростає його кислотність, знижується схожість, втрачається сипкість і насип ущільнюється; 3) температура підвищується від 40 до 55 °С — розвиваються термо­фільні бактерії, посилюються гіркий смак та затхлий запах, оболонки темніють, ядро жовтіє, схожість досить низька, кислотність зростає до 15 - 16 мг КОН на 1 г жиру; 4) температура підвищується до 55 °С і більше внаслідок активної діяльності термофільних бактерій та вна­слідок процесів, що розвиваються, кислотність зростає до 30 — 35 мг КОН на 1 г жиру, дефектність насіння становить 100 %.

Насіння соняшнику надійно зберігається лише при вологості мен­ше 7 % і температурі не вище 10 °С. При вологості 8 % і температурі 20 °С воно може зберігатися 1,5 міс, при 10 °С — 4,5 міс, при 1 °С — понад 6 міс.

Особливо швидко псується травмоване насіння соняшнику (най­більше — високоолійних сортів). При збиранні вологість смітної до­мішки удвічі більша за вологість основної маси, на ній багато мік­рофлори, тому навіть короткочасне зберігання насіння можна за­кладати тільки за режиму охолодження, причому ефективним є лише охолодження за допомогою холодильних машин ХМВ-1-30, Г-100 (Німеччина).

Добре зберігається насіння соняшнику в регульованому газовому середовищі, %: кисню — 1, вуглекислого газу 1,5 — 2, решта — азот. Гідролітичні процеси при цьому не припиняються, але інтенсив­ність їх нижча, і насіння вологістю 8 % та з дещо підвищеним кис­лотним числом (1,3 мг КОН) і температурою 5 — 10 °С може без псу­вання зберігатись протягом 4 міс, а при вологості 10 % — лише 50 - 60 діб.

Самозігрівання насіння олійних культур з підвищеною вологістю відбувається особливо швидко. Це пояснюється тим, що дихає на­сіння переважно за рахунок жирів, які при окисленні виділяють

більше теплоти, ніж вуглеводи. Самозігрівання різко знижує якість насіння (ядро темніє, олія гіркне). При розміщенні насіння олійних культур на зберігання особливу увагу приділяють насінню ріпаку, сої та рицини. Основна умова підготовки його до зберігання — до­ведення до сухого стану.

У період весняного потепління треба стежити за тим, щоб в масу охолодженого насіння не проникало тепле і зволожене повітря. Як­що виявлено підвищення температури в насипу, його слід охолоди­ти, а при потребі і просушити.

Насіння сої здатне швидко і в значних кількостях поглинати вологу з навколишнього середовища. Тому зберігати можна тільки насіння з критичною вологістю 10 — 12 %. Велика кількість білка в сої створює сприятливі умови для розвитку плісеневих грибів, особ­ливо на пошкодженому насіння. Тому насіння, призначене для збе­рігання, очищають від битих і пошкоджених зернин. Переміщувати насіння сої треба обережно, щоб не пошкодити його оболонки.

Насіння рицини дуже крихке, легко пошкоджується (особливо вологе й сире) під час обмолочування, очищення і транспортування, що створює додаткові труднощі при його зберіганні. При його при­йманні, обробці і зберіганні слід пам'ятати, що воно містить отруйну речовину рицинін, яка, потрапляючи в організм людини або твари­ни, викликає тяжкі захворювання. Тому під час роботи з насінням рицини треба додержувати певних заходів безпеки.

Якість зерна гороху, навіть при вологості 11-12%, протягом кількох років зберігання при температурі вище 20 °С погіршується, воно темніє і набуває гіркого смаку. У сховищах висота насипу зер­на гороху середньої сухості (14 - 16 %) допускається до 3 м, а волого­го (16 — 18 %) — не більше 2 м. У теплий період року висоту насипу гороху зменшують. Сире зерно зберігати не можна.

Найсприятливішими для гороху є умови при температурі 10 °С, вологості зерна до 14 % і відносній вологості повітря до 70 %. При вологості зерна 16 % утворюється вільна волога, яка зумовлює роз­виток плісені. Зберігання протягом трьох років і 10 міс при темпе­ратурі 4 — 7 °С і вологості 13 — 15 % не призводило до зниження ку­лінарних якостей гороху, сприяло сповільненню біохімічних процесів.

За вологості 16 % і температури 24- 25 °С вже через 3 міс збері­гання помітно змінюються кулінарні якості гороху і розвиваються плісеневі гриби, насамперед у тріщинах насіння.

Зерно гороху легко розтріскується при ударах (вологе і сире мен­ше, сухе — більше). Тому при проведенні оздоровчих заходів не мо­жна застосовувати машини ударної дії (зернопульти та ін.), а ство­рювати умови для пом'якшення ударів при очищенні та перемі­щенні гороху.

Очищене насіння багаторічних трав затарюють у мішки ма­сою до 50 кг, дрібне (люцерни, конюшини та ін.) — у подвійні міш­ки. В мішок кладуть паперову етикетку, а зверху на мішку вказують назву господарства, де вирощувалося насіння, культуру, сорт, ре­продукцію, рік урожаю, масу нетто, номер партії, дату упаковуван­ня, клас. Зашиті мішки складають у невеликі штабелі на щитах і автокаром транспортують до місця постійного зберігання.

Приміщення, де зберігається насіння, має бути сухим і не зара­женим хворобами та шкідниками. Кожну партію насіння складають в окремий штабель на дерев'яний настил, розміщений на відстані від підлоги не менше 15 см. Відстань між штабелями і стінами — не менше 0,75 м, а між окремими штабелями — не менше 1 м. Мішки раз у 4 місяці перекладають — верхні ряди кладуть униз, а ниж­ні — вверх. Вологість насіння багаторічних бобових трав — не вище 13, еспарцету — 14 %. При зберіганні насіння бобових багаторічних трав більше року вологість його має бути не вище 10, еспарцету — 12 %.

Зберігання сортового і гібридного насіння. Таке насіння за­кладають у спеціальні сховища, забезпечуючи його повну схорон­ність і запобігаючи засміченості іншими культурами або сортами. Насіння еліти й першої репродукції приймають у мішках з пломба­ми господарств, де його вирощували. Окремо від незаражених і не-засмічених розміщують партії насіння, в якому частина зерен ура­жена сажкою (до 1 % та від 1 до 2 %; для проса і вівса — до 1 %, від 1 до 2 та від 2 до 5 %).

Для раціонального розміщення насіння другої та інших репро­дукцій усіх культур під час приймання допускається об'єднувати дрібні партії насіння однієї і тієї самої культури, репродукції, класу, стану за вологістю, засміченістю та зараженістю. Процент сортової чистоти об'єднаної партії вказують за значенням нижчого показни­ка, а посівні якості насіння — за даними аналізу зразків, відібраних у цій партії.

Основну масу насіння на зберігання розміщують насипом у засі­ках, бункерах, силосах, секціях і відділеннях сховищ. Насіння висо­ких репродукцій зернових культур, а також партії дрібного насіння розміщують у мішках. Висота насипу чи штабеля при зберіганні не повинна перевищувати нормативів (табл. 17). Протруєне насіння в паперових мішках дозволяється складати в 20 рядів.

У насіннєсховищах підлогового типу, обладнаних установками для активного вентилювання, висоту насипу зерна зернових куль­тур можна збільшити до 5 м, а для насіння інших культур вона ме­нша приблизно на 30 %.

Таблиця 17. Гранична висота насипу насіння при зберіганні насипом або в засіках і висота штабелів при зберіганні в мішках


 

 


Для запобігання змішуванню або засміченню забороняється складати в суміжних засіках або штабелях зерно двох сортів однієї культури, а також зерно культур, яке важко відокремлюється, напри­клад жита і пшениці, пшениці і ячменю та ін. Суміжні відсіки складів з насінням різних культур недовантажують до верху на 15 см.

При зберіганні насіння в мішках додержують таких вимог. У сховищах з асфальтовою або бетонною підлогою мішки укладають на піддони, розміщені над підлогою на відстані 15 — 20 см. Штабелі мішків складають «двійником» або «трійником». Ширина проходів між штабелями 0,7 м, відстань до стін сховища 0,5 — 0,7 м. По по­здовжній осі сховища при використанні штабелевкладача залиша­ють центральний проїзд завширшки 3 м.

Протруєне насіння у крафт-мішках зберігають штабелями по 20 рядів в ізольованих приміщеннях насіннєсховищ. Насіння, про­труєне суспензіями пестицидів з добавками клейких речовин, дозволяється зберігати в закритих бункерах (силосах) заввишки до 12 м.

У сховищах бункерного або силосного типу сухе непротруєне насіння зберігають насипом до 12 м, а при наявності засобів акти­вного вентилювання і дистанційного контролю за температурою — до 30 м для зерна пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки і до 15 м для рису, проса й гороху. На кожну партію насіння, розміщеного в зерносховищах у мішках або насипом, на видному місці прикріп­люють ярлик.

Для того щоб запобігти травмуванню та розколюванню зерен бо­бових культур на сім'ядолі, максимально знижують висоту їх падін­ня з конвеєрів. Щоб насіння опускалося плавно, використовують гнучкі рукави з брезенту, мішковини та ін., зменшують швидкість руху стрічки конвеєрів до 1,5 — 1,75 м/с. На конвеєрах уздовж рами встановлюють захисні засоби, що запобігають падінню насіння.

Насіння зернових бобових культур зберігають у мішках, укладе­них у штабелі, або насипом у засіках (табл. 18), а насіння супер-еліти, еліти та першої репродукції — тільки в зашитих і запломбо­ваних мішках. Кожну партію насіння, упаковану в мішки, склада­ють в окремі штабелі. Насіння другої та наступних репродукцій зберігають насипом у засіках.

Таблиця 18. Висота укладання мішків у штабелі і насипу в засіках залежно від вологості насіння

Гібридне й сортове насіння кукурудзи в качанах розмішують з урахуванням наявності в одній партії качанів різної стиглості та вологості, підвищеної здатності насипу качанів кукурудзи до вирів­нювання температури з навколишнім повітрям і вологообміну з ним.

Для збереження насінних якостей кукурудзи в качанах до су­шіння їх слід розміщувати у сховищах і під навісами, що обладнані установками для активного вентилювання. Сховища й накриття влаштовують з решітчастим настилом, щоб запобігти псуванню ни­жнього шару качанів. По периметру навісів встановлюють бокові огороджувальні щити, а верх завішують брезентом для захисту зер­на від атмосферних опадів. Посередині складу або навісу залиша­ють прохід завширшки 1,5 м по всій довжині сховища.

Качани з вологістю зерна до 16 % розміщують у звичайних зер­нових сховищах; з вологістю від 16 до 20 % — на складах з установ­ками для активного вентилювання, допускаючи, як виняток, корот­кочасне зберігання до сушіння під навісами; з вологістю понад 20 % — тільки у сховищах і під навісами з установками для вентилювання. Качани кукурудзи продовольчого призначення зберігають у сапет­ках (рис. 13).

Для пом'якшення удару при скиданні качанів з конвеєрів засто­совують фартухи з м'яких матеріалів (брезенту, конвеєрної стрічки тощо), зменшують швидкість руху стрічки конвеєра до 1,5 — 1,7, а швидкість скребкової гілки самоподавача — до 0,6 - 0,8 м/с.

Залежно від вологості зерна допускається різна висота насипу качанів при ширині насипу не більше 4,5 м.

Рис. 13. Сапетка

При розміщенні насіння кукурудзи керуються такими додатко­вими правилами:

•  насіння самозапильних ліній складають окремо за лініями,
всередині лінії — за репродукціями і класами, окремо стерильні
форми (за типами стерильності), окремо фертильні форми — закріп­
лювачі стерильності й окремо фертильні форми — відновники фер­
тильності;

•  насіння простих гібридів розміщують окремо за гібридами, у
межах одного гібрида — за поколіннями, класами (окремо стерильні
форми — за типами стерильності й окремо фертильні форми — від­
новники фертильності);

•  насіння першого покоління подвійних міжліній, трилінійних,
сортолінійних і міжсортових гібридів розміщують окремо за гібри­
дами, а в межах гібрида — за класами;

•  насіння сортів, що є батьківськими формами сортолінійних і
міжсортових гібридів, розміщують окремо за сортами, усередині сор­
ту — за репродукціями, у межах репродукції — окремо за категорі­
ями сортової типовості, а в межах категорії — окремо за класами
(окремо стерильні форми — за типами стерильності, окремо фер­
тильні форми — закріплювачі стерильності й окремо фертильні фор­
ми — відновники фертильності);

•  насіння районованих сортів та гібридних популяцій розміщу­
ють окремо за сортами й гібридними популяціями; всередині сорту і

гібридної популяції — окремо насіння еліти, І і ІІ репродукцій; на­сіння сортів та гібридних популяцій ІІІ і наступних репродукцій — без поділу за репродукціями.

Для збереження якості насіння треба систематично спостерігати за його температурою, вологістю, кольором, запахом, зараженістю і схожістю. Спостереження ведуть за кожною партією, штабелем. По­верхню насипу великих партій умовно розбивають на секції по 50 м2 і за кожною з них ведуть спостереження.

Температура насіння — найважливіший показник нормальних умов зберігання. Підвищення її, не пов'язане з підвищенням темпе­ратури навколишнього середовища, свідчить про серйозні порушен­ня режиму зберігання і можливості швидкого псування насіння. Температуру насіння визначають за допомогою термоштанг та електротермометрів у різних ділянках (по площі й висоті) насипу насіння. При висоті насипу понад 1,5 м температуру насіння визна­чають у трьох шарах: на глибині 30 — 50 см від поверхні, всередині насипу і біля підлоги. Після кожного замірювання температури термоштанги переставляють у межах засіки або секції на 2 м, щоб поступово обстежити всю зернову масу.

При зберіганні насінного зерна частота визначення температури залежить від його стану і періоду зберігання (табл. 19).

Таблиця 19. Періодичність спостережень за температурою насін­ного зерна

Навесні насамперед звертають увагу на характер підвищення температури, особливо у верхньому шарі, який прилягає до півден­ного боку насипу. Якщо температура насіння підвищується швидко і це не пов'язано з підвищенням температури повітря навколиш­нього середовища, треба вжити термінових заходів щодо його охоло­дження. Стан такого насіння контролюють щодня.

Вологість — це показник, який характеризує стан насіння. Конт­роль за вологістю насіння, що зберігається насипом, здійснюють не рідше двох разів на місяць, а також після кожного його переміщен­ня та обробки. Особливо ретельно спостерігають за вологістю некласного насіння. Вологість визначають у зразках, які відбирають з кож­ної засіки або секції, в силосах — у верхньому шарі насипу на гли­бині до 3 м.

Насіння в насипу перевіряють на зараженість шкідниками хліб­них запасів залежно від його температури та вологості в певні стро­ки (табл. 20). У разі виявлення шкідників вживають негайних захо­дів щодо ліквідації зараженості ними насіння.

Таблиця 20. Строки перевірки насіння на зараженість шкідниками

Один з основних показників придатності насіння для сівби після його тривалого зберігання — схожість (табл. 21).

Таблиця 21. Схожість зерна сільськогосподарських культур залежно від строків зберігання, %

Як видно з табл. 21, найдовше зберігається схожість зерна пше­ниці та кукурудзи, менш довговічне зерно ячменю і вівса, найменш довговічне — жита.

Після закінчення строку дії посвідчення про кондиційність на­сіння або при закладанні його на тривале зберігання у вигляді

страхового або перехідного фонду відбирають зразки для визначен­ня схожості або проведення повного сільськогосподарського аналізу в Державній насіннєвій інспекції. Згідно із стандартом строк дії по­свідчення про кондиційність насіння зернових і олійних культур за схожістю становить 4 міс. Схожість насіння, яке зберігається, пере­віряють не рідше одного разу на 2 міс. Показники якості насіння у штабелях, засіках і секціях записують у журнал спостережень та в штабельні ярлики встановленої форми №91.

Зниження посівних якостей насіння при зберіганні. На­сіння, яке зберігається на хлібоприймальних підприємствах, в ко­лективних або фермерських господарствах, скрізь необхідно захи­щати насамперед від несприятливих впливів, тобто добиватись не тільки збереження його схожості та енергії проростання, а й поліп­шення показників якості.

Під час зберігання насіння зазнає різних змін, які призводять до зниження його схожості. У процесі інтенсивного дихання насіння з підвищеною вологістю в насипу накопичується вуглекислий газ, а в клітинах зерна відбувається інтенсивне анаеробне дихання. Продук­ти дихання, які при цьому виділяються, насамперед етиловий спирт, згубно діють на клітини зародка, тому насіння швидко втра­чає схожість. Інтенсивність дихання сухого насіння незначна, і воно може зберігатися тривалий час навіть у високому насипі.

Основним фактором зниження схожості насіння є активний роз­виток у зерновій масі мікроорганізмів, кліщів та комах. Часто на пер­ших стадіях активного розвитку плісеневих грибів лабораторна схо­жість насіння ще буває високою, а польова знижується досить різко. Партії насіння, заражені кліщами, переводять у третій клас, оскіль­ки розвиток у зерновій масі цих шкідників завжди супроводжується зниженням як лабораторної, так і польової схожості насіння.

Самозігрівання, навіть на початку його, також істотно знижує схожість зерна. Проростання насіння у зерносховищах — явище не­припустиме при зберіганні насінних фондів.

Посівні якості насіння з підвищеною вологістю під час зберігання погіршуються або втрачаються внаслідок дії низьких температур. Чим більший вміст у насінні вільної вологи, тим помітніший вплив температури нижче 0 °С. Якщо насіння всіх культур вологістю ниж­че критичної витримує при зберіганні протягом тривалого часу те­мпературу мінус 20 — 25 °С, то з підвищенням вологості його стій­кість різко зменшується. Багато зернин, маючи вологість 20 — 22 %, втрачає схожість при температурі мінус 5 — 10 °С протягом коротко­го часу зберігання.

Із продовженням строку зберігання схожість зерна поступово знижується. Так, при тривалому зберіганні схожість насіння різних культур зберігалася неоднаково: пшениці ярої, ячменю, вівса, греч­ки 1,5 - 3,5 року; озимої пшениці і жита — 1-3 роки; рису, проса, люпину — 1,5 - 2,5 року; соняшнику — до 1,5 року за умови закла­дання насіння вологістю, на 2 % нижчою за критичну.