4.4. Встановлення цін за географічною ознакою
4.4. Встановлення цін за географічною ознакою
Крім вартості виробництва, ціни на товари включають також витрати обігу. Останні суттєво залежать від вартості транспортування продукції до споживача. Тому географічний чинник впливає на політику ціноутворення. Так, залежно від розподілу обов’язків з транспортування товарів і участі постачальників та споживачів у компенсації транспортних витрат проводиться так зване франкування цін (від італійського слова «франко» — у даному випадку «вільне від оплати»). Це означає, що всі витрати з транспортування продукції до названого пункту входять у ціну товару.
Існує шість видів франко-цін (табл. 4.2).
Таблиця 4.2
Види франко-цін
| Види франко-цін | Витрати на виробництво та реалізацію продукції |
| Франко-склад постачальника | Витрати на виробництво продукції та маркетинг |
|
| + |
| Франко-станція (пристань) відправлення | Витрати на транспортування товарів на станцію (пристань) відправлення |
|
| + |
| Франко-вагон на станції (пристані) відправлення | Витрати на завантаження та зберігання продукції на станції (пристані) відправлення |
|
| + |
| Франко-вагон на станції (пристані) призначення | Транспортний тариф від станції відправлення до станції призначення |
|
| + |
| Франко-станція (пристань) призначення | Витрати на вивантаження та зберігання продукції на станції (пристані) призначення |
|
| + |
| Франко-склад споживача | Витрати на доставку продукції на склад споживача |
Різновидами методик встановлення цін за географічною ознакою є її розрахунок щодо якихось базових пунктів території,
а також визначення зональних цін. Відповідно до цього методу підприємство (фірма) встановлює в кількох географічних пунктах базисні ціни на продукцію. Фактичні ціни продажу розраховуються шляхом додавання до ціни, установленої для найближчого від замовника базового пункту, транспортних витрат на доставку товару до місця призначення. Метод встановлення ціни відносно базового пункту дозволяє продавцю обрати те чи інше місто як базове і отримувати з усіх замовників транспортні витрати в сумі вартості доставки з цього пункту незалежно від того, звідки в дійсності відбувається відвантаження.
Рис. 4.4. Приклад прив’язки маршрутів
товароруху до базового пункту
Перевага використання базового пункту поза районом розташування підприємства полягає в тому, що одночасно з підвищенням розмірів сумарної ціни для замовників, що знаходяться неподалік від підприємства, для віддалених замовників ця ціна знижується.
«Зональна ціна» передбачає кілька географічних зон, у межах яких вона однакова. Таким чином, ціни різняться за способом відображення в них витрат на перевезення. Тому можна визначити багато варіантів встановлення ціни з різним ступенем участі продуцента в транспортних витратах обігу.
Особливості франко-цін (ФОБ, ФОР, ФАС, КАФ, СИФ) розглянуті у темі «Види цін та їх класифікація» (табл. 2.2).
У практиці міжнародної торгівлі, зважаючи на того, хто організовує та сплачує транспортування товарів від виробника до покупця, орієнтуються на умови «ІНКОТЕРМС». Міжнародні правила «ІНКОТЕРМС» визначають порядок відшкодування транспортних та страхових витрат покупцем і продавцем товарів, а також розподіляють ризик ушкодження товару під час транспортування.