4.5. Фінансовий план
Поняття фінансового плану
Фінансовий план є результатом тривалого процесу прогнозування і планування комерційної та фінансової діяльності акціонерного товариства. Його можна визначити як внутрішній нормативний документ, що окреслює майбутній економічний розвиток корпорації. Вище ми говорили про періоди фінансового планування. Відповідно до них визначаються і терміни, на які складаються фінансові плани. Корпорація складає довгострокові прогнози — прогнози на п’ять або на десять років, а також короткострокові — на один фінансовий рік.
Фінансовий план на майбутній фінансовий рік великих корпорацій — це досить важкий том, що складається з ряду від-
окремлених, але тісно пов’язаних між собою документів. Кожний з них відбиває спеціальний напрям розвитку; головними з цих напрямів є:
прогноз продажу;
pro forma баланс;
pro forma звіт про прибуток;
pro forma звіт про зміну фінансової позиції;
pro forma звіт про зміну у власному капіталі корпорації;
план зовнішнього фінансування;
бюджет капітальних вкладень;
бюджет грошових надходжень і витрат (касовий план).
Крім основних документів, можуть складатись інші, наприклад, програма пенсійного фонду, програма фундаментальних наукових досліджень та ін. У кожному з документів будуть визначені основні цілі розвитку і поставлені відповідні завдання, обґрунтовуються майбутні витрати, визначаються джерела їх фінансування, основні цілі розвитку тощо.
Складання фінансового плану дає змогу фінансовому відділу (або управлінню) передбачати деякою мірою майбутні події, зокрема визначати фінансові потоки, необхідні для економічного зростання корпорації.
Взаємозв’язок планованих документів
фінансової звітності
Усі документи плану між собою взаємозалежні (рис. 4.4). За зовнішньою формальністю складання прогнозних документів стоїть глибокий економічний зміст.
Рис. 4.4. Взаємозв’язок прогнозних фінансових документів
У планованому балансі закладаються основні показники майбутньої економічної діяльності корпорації. Визначається сума активів, необхідна для забезпечення приросту продажу, а також джерела їх фінансування: внутрішні і зовнішні. У планованому балансі pro forma важливо забезпечити поєднання фінансової й інвестиційної політики, необхідне для подальшого прийняття рішень. Pro forma звіту про прибуток виходить із даних планованого балансу, прогнозу продажу і плану підприємницької діяльності. Передбачуваний чистий прибуток ділиться на дивіденди і капіталізований прибуток. Під час складання прогнозу про прибуток враховується як дивідендна, так і інвестиційна політика.
Зазначені вище два документи фінансової звітності дають змогу скласти план зовнішнього фінансування, тобто визначити його суму і склад джерел. Розподіл приросту загальної суми зовнішнього фінансування на приріст зобов’язань і приріст капіталу визначається політикою щодо структури капіталу корпорації та визначення його ціни.
Бюджет капітальних вкладень, як зазначалося вище (див. розд. 9), складається з низки короткострокових і довгострокових проектів. На прогнозований фінансовий рік визначаються інвестиції відповідно до плану за кожним об’єктом.
Звіт pro forma про зміну капіталу складається на підставі всіх розглянутих вище документів. Він показує можливий приріст капіталу, обумовлений фінансовою і дивідендною політикою корпорації. Результатом прогнозування фінансової діяльності підприємства є складання pro forma звіту про зміну фінансової позиції, яка до кінця планованого року має поліпшитися. У разі несприятливої кон’юнктури ринку укладачі планових документів повинні врахувати можливе погіршання фінансової позиції.
Особливістю фінансового планування в країнах з розвиненою ринковою економікою є багатоваріантність проектів. Складається кілька прогнозних документів, а саме: залежно від прогнозу продажу за сприятливої кон’юнктури ринків, за стабільного і нестабільного загального економічного розвитку. Тому, коли в середині року стан ринків збуту ускладнюється або відбувається зростання процентних ставок, або посилюється інфляція, фінансові менеджери можуть швидко внести відповідні зміни.
Плановані фінансові документи виконують також контрольні функції. У разі відхилення від прийнятих планів необхідно негайно з’ясувати його причини і прийняти відповідні рішення. Поєднання планування і контролю є сильною стороною управління фінансами корпорації. Швидка інформація про відхилення від плану дає можливість негайно відреагувати на фінансове становище, що змінилося. Особливо уважно вивчається навколишнє фінансове середовище, яке може внести несподівані зміни в плани корпорації.