4.5.1. Сутність економічного обороту країни

4.5.1. Сутність економічного обороту країни

Під економічним оборотом у макроекономіці розуміється потік товарів і полуг, який циркулює в економічній системі і врівноважується зворотним потоком грошових платежів.

Зв"язок країни з іншими державами викликає необхідність обчислення рахунків у СНР як на "національній", так і на "внутрішній" основах. "Національні" показники завжди пов"язані з національною економікою країни, яка складається з інтитуціональних одиниць, що є резидентами економічної території країни, яка поширюєтьсяі за її межі. "Внутрішні" показники характеризують діяльність як резидентних, так і нерезидентних інституціональних одиниць на географічній території країни.

Вся економічна діяльність починається з виробництва, де створюється нова додана вартість, що, як відомо, являє собою вартісний еквівалент усіх тих товарів і послуг, що не були використані на поточні виробничі потреби, а виступали як кінцеві споживчі товари і послуги. Оскільки вироблено кінцевий продукт, то він обов”язково кимось купується. В результаті в економіці утворюється потік доходів і рівний йому потік витрат на кінцеве використання товарів і послуг. Разом з тим нерівновага даної системи у реальній дійсності призводить до того, що результатом усіх поточних операцій в економіці є або використання доходів на кінцеве споживання, або їх направлення у заощадження .

Нагромаджувальні операції відображають ту частину заощаджень, що утворилися в результаті поточно економічної діяльності і одержаних від інших країн капітальних трансфертів, яка трансформувалася в інвестиції (товари виробничого призначення тривалого і нетривалого користування), а також ту їх частину, яка може бути направлена іншим країнам у вигляді позичок або яку необхідно позичити в інших країн у вигляді чистих позик.

Оскільки всі грошові потоки і надходження всередині країни у кінцевому підсумку взаємокомпенсуються, то різниця між одержуваними і сплачуваними коштами являє собою той грошовий надлишок (чисті позички), який може бути переданий іншим країнам, або ту нестачу коштів (чисті позички), яку слід позичити в інших країнах.

Зовнішнє фінансове становище країни дозволяє порівняти величину її зовнішніх вимог по відношенню до інших держав, а також величину їх вимої до неї. У разі, якщо величина зовнішніх вимог інших країн перевищує величину її зовнішніх вимог до них, то така країна вважається країною-боржником. Якщо ж спостерігається протилежна ситуація, то вона вважається країною кредитором.

Платіжний баланс відображає співвідношення між сумою платежів, одержаних з-за кордону по всіх видах операцій (торговельних, неторговельних, переказах капіталів), і сумою платежів, переданих за кордон у певний період часу.