4.5.2. Основні економічні категорії СНР

4.5.2. Основні економічні категорії СНР

В зв'язку з переходом на загальноприйняту в міжнародній практиці систему обліку і статистику всього економічного обороту розроблено методологію складання системи національних рахунків (СНР).

У методологічному плані СНР, з одного боку дає ключ до розуміння взаємозв”язку мікроекономіки (діяльність малих економічних одиниць - таких, як сімейні господарства, ділові фірми і урядові установи) і макроекономіки (інфляція, зайнятість економічне зростання, яке включає створення національного і внутрішнього продукту), а з іншого створює міцну основу для оцінки управлінських рішень, що приймаються, окремих законодавчих актів з точки зору їх впливу на великомасштабні економічні явища в їх взаємозв”язку.

Перш ніж перейти до викладення взаємозв' язків окремих рахунків у СНР слід навести визначення тих основних економічних категорій, якими оперує система: інституціональні одиниці, економічні сектори, рахунки, балансуючі статті та ін.

Інституціональними (господарськими) одиницями є такі економічні одиниці або спільності, які можуть самостійно мати активи і відповідати за своїми зобов'язаннями. Інституціональні одиниці мають право від свого імені приймати рішення, що стосуються економічної діяльності та проведення операцій з іншими інституціональними одиницями. Економічні потоки, що відповідають діям інституціональних одиниць, є операціями.

У СНР виділяються три види інституціональних одиниць: домашні господарства; юридичні та соціальні спільності у вигляді корпорацій і неприбуткових установ; центральні, окружні та місцеві урядові установи, а також фонди соціального страхування.

Об'єднання інституціональних одиниць згідно з тим чи іншим типом економічної поведінки дає можливість поділити економіку на економічні сектори. Сектори економіки безпосередньо не відповідають названим трьом видам інституціональних одиниць. У переглядуваній СНР ООН пропонується виділяти чотири головних економічних сектори економіки:

сектор нефінансових корпорацій охоплює інституціональні одиниці, які зайняті виробництвом реалізованих на ринковій основі товарів і нефінансових послуг;

сектор фінансових корпорацій охоплює інституціональні одиниці, зайняті фінансовим посередництвом, а також допоміжною фінансовою діяльністю;

загальноурядовий сектор охоплює інституціональні одиниці, які є відповідальними за прийняття політичних рішень, економічне регулювання, а також надають неринкові послуги для особистого і колективного споживання та здійснюють перерозподіл національного доходу і багатства. До складу загальноурядового сектора включаються центральні, окружні та місцеві органи управління, фонди соціального страхування і неприбуткові установи, підконтрольні урядовим органам;

сектор домашніх господарств охоплює всіх фізичних осіб, які здійснюють в економіці функцію споживання, а також некорпоративні підприємства, що виробляють на ринковій основі товари, надають нефінансові послуги, а також перебувають у володінні членів домашніх господарств, яких неможливо відокремити від останніх ні з юридичної, ні з економічної точки зору.