Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5. 5. Економіка та економічна думка в США

Економіка та економічна думка в США

Є версія про те, що відкриття Америки відбулося раніше за Колумба. Там побували нормани, росіяни, можливо, полінезійці. Але це випадкові епізоди. Сталий зв’я­зок Америки з Європою, Африкою та Азією починається з експедиції Колумба. Звідси починає відлік світова історія. 1492 року гарматний постріл оповістив про Новий світ. 1541 року Новий світ став зватись Америкою.

«Не підлягає жодному сумніву, що великі революції, які відбулись у торгівлі у XVІ і XVІІ ст. у зв’язку з Великими географічними відкриттями, швидко просунули вперед розвиток купецького капіталу і стали одним з го-
ловних моментів, які сприяли переходу від феодального способу господарювання до капіталістичного. Раптове розширення всесвітнього ринку, примноження товарів у обігу, суперництво між європейськими націями в намаганні заволодіти азійськими продуктами й американськими скарбами, колоніальна система — усе це суттєвим чином сприяло руйнуванню феодальних рамок виробництва»[1].

Історія Америки пов’язана не тільки зі Старим світом, вона включає й американських індіанців, негрів з Африки, вивезених у рабство, південні народи та азіатів. Корінне населення не знало плуга, не знало колеса, не знало пороху, залізної зброї та знарядь праці. Земля була власністю племені або роду. Колоніальна система безвідносно для Англії або Франції, або Голландії будувалась на даруваннях. Елементи феодальних відносин існували в голландських колоніях. Потім 1664 року вони стали англійськими, що було заслугою англійського військового флоту. Але дарування залишилися. Середній розмір дарування
у 1700—1775 рр. становив 10 400 акрів (близько 3,5 тис. га). Очевидно, що більша частина земель була незаселена і необроблена. Спочатку колоністами були або злодії, або «кабальні слуги».

1611 року колоністам дали індивідуальні земельні ділянки, у дальшому колоністами стали люди, переслідувані в Європі через релігійні переконання, — це були пуритани, протестанти. Тому і з’явилась ідея про те, що Америка — країна «свободи совісті» (однак полювання на відьом там було поширене). Поселенцями стало і сільське населення Англії, яке опинилось без джерел до існування через запровадження вівчарства. Вони мали вищу культуру англійського та голландського рільництва. Аграрна технологічна революція в Англії стала джерелом колонізації Нового світу. Англійців-колоністів спонукала до виїзду в Америку земля, тоді як французів, де значення аграрної революції було недостатнім, — торгівля і перш за все хутра, про що свідчить колонізація Канади.

Трьохсотлітня колонізація призвела до того, що власники землі та її надр були майже поголовно винищені, причому в буквальному значенні цього слова. К. Маркс у «Капіталі» пише: «¼пуритани Нової Англії — ці віртуози тверезого пуританізму — у 1703 році на своїй Assemblly (законодавчих зборах) поставили премії у 40 фунтів стерлінгів за кожний індійський скальп; у 1720 році премія за кожен скальп була підвищена до 100 фунтів стерлінгів; у 1744 році за скальп чоловіка — 100 фунтів стерлінгів у новій валюті, за полоненого чоловічої статі 105 фунтів стерлінгів, за полонену жінку або дитину — 55 фунтів стерлінгів, за скальп жінки або дитини — 50 фунтів стерлінгів».

Колонізація відбувалася за рахунок рабів, насильно захоплених у Африці. Цікаво, що основною релігією більшості негрів у сучасних США є протестантизм.

Колонізація США в англійському варіанті відбилась і в розвитку промисловості, яка йшла шляхом «гільдійської», мануфактур­ної. Вона входила до господарського устрою фермера-хлібо-
роба.

Освоєння земель через нерозвиненість транспорту проходило за іншою, ніж в Англії, схемою, оскільки за ґрунтовими відмінностями Америка дає дуже строкату картину. У західній частині центральних рівнин панують продуктивні чорноземні ґрунти, на південному сході переважно кислі та дерново-карбонатні, на плато Великих рівнин переважають темно-каштанові ґрунти, які легко піддаються ерозії. Є напівпустелі і пустелі[2]. Це розмаїття мало відобразитись у теорії земельної ренти та в історії аграрної технологічної та індустріальної революцій США. У північних колоніях Англії (Нью-Гемпшир, Массачусетс, Коннектикут, Род-Айленд) найбільшого розвитку дістали реміснича та мануфактур­на промисловість, судноплавство та морська торгівля. Городяни мали поля, городи і худобу. На багатих рибних промислах було зайнято до 30 тис. людей, у торгівлі колоній з Англією було задіяно 1100 кораблів із 29 тисячами матросів[3]. Хоч Англія заборонила колоніям виробляти залізні вироби, та 1775 року в 13 американських колоніях було більше доменних печей, аніж в Англії та Уельсі. За виробництвом заліза вони стояли поряд з Англією та Швецією, хоч поступалися Росії[4]. Середньоатлантичні колонії (Пенсільванія, Нью-Джерсі, Нью-Йорк) — райони виробництва пшениці. Великі аристократичні володіння здавали дрібні ділянки в оренду фермерам та дрібним приватним господарствам. У Філадельфії найбільше місто в колонії — Пенсільванія — 23 тис. мешканців. Працювали броварні, залізоробні мануфактури.

Південні колонії — здебільшого рабовласницькі. Раби обробляли тютюнові плантації, потім виробляли бавовну.

Для економічних відносин у сільському господарстві в колоніях була поширена квазірента — тверда рента, фіксована безвідносно до ринкової оцінки землі. Але в умовах численних незаселених земель та можливості відбирати землі в індіанців монополія на землю не могла затвердитися. Боротьба проти квазі­ренти породила так зване скватерство. Скватери — це фер-
мери, які самовільно, без погодження захоплювали незаселені землі. При цьому вони (скватери) стверджували, що суперечить законам природи і Бога, аби так багато землі залишалось незайнятою.

Історія скватерства в США показує, що воно існувало, незважаючи на те що офіційне землеволодіння ґрунтувалося на даруванні землі окремим особам від англійських королів, і ці дарування вимірювалися мільйонами акрів (Ферфакси у Віргінії вважали, що мають 6 млн акрів). Але фактично значна частина подарованих земель захоплювалась скватерами.

Для ХVІІ—ХVІІІ ст. це було поширеним явищем. Ухвалення 1862 року конгресом закону про гомстеди узаконило цю форму землекористування, надавши їй юридичного статусу. Це ще більше заохотило переселенців до захоплення необроблених земель. Така американська ситуація повторювалась у тих країнах, де процес колонізації відбувався в народів, де ще не затвердилася власність громад, а існувало родоплемінне землекористування. Приклад цьому дає російська колонізація за Уралом.

У південних американських штатах, де виробляли бавовну і тютюн, через різкі відмінності в культурах землекористування було затверджено рабське плантаторське господарювання. Плантатори володіли величезними земельними площами, і тут закон про гомстеди в його соціально-політичному значенні відіграв роль тарана для знищення самих підвалин рабства плантаторського господарства. Це був яскравий приклад значення одного закону для корінного перетворення цілої системи.

Закон про гомстеди, підписаний А. Лінкольном 20 травня 1862 р., за яким громадяни США або особи, які заявили про бажання стати такими, мали право на безоплатне одержання земельного наділу (гомстеду) розміром до 160 акрів (65 га). Через 5 років наділ за умови його обробки переходив у власність посе-
ленця.

Так виникає американський шлях розвитку фермерського господарства, заснований не на переділі помісного общинного господарства, що здійснюється згори, а демократичним способом реалізації вимог аграрної технологічної революції. В. І. Ленін дав таку оцінку цій знаковій історичній події: американська республіка здійснила на капіталістичний манер «народницьку ідею роздачі незайнятих земель кожному охочому».

Закон про гомстеди відіграв неабияку роль у громадянській війні Півночі та Півдня. Саме після ухвалення закону перемоги Півночі над рабовласницьким Півднем стали мати визначальний характер. Плантаційне ведення сільського господарства, що відбилося перш за все у збільшенні площ під бавовною, призвело до виснаження ґрунту. Тому було необхідно збільшити площі за рахунок просування на захід, що підривало господарство фермерів і закривало дорогу скватерам, зменшувало можливості мешканців Півночі одержати гомстед. Мешканці Півдня здобули підтримку законодавців (Закон про рабів-утікачів), і їм необхідна була федеральна влада. 12 квітня 1861 р. Конфедеративні Штати Америки (9 штатів Півдня) розв’язали громадянську війну. Проте, використовуючи економічні переваги, передусім промисловий потенціал, залізничний і потужний торговельний флот, розвинений зв’язок, підтримку профспілок та соціалістів, фермерів, негрів, робітників, Північ під гаслом відродження єдності країни завдав військової і політичної поразки Півдню.

Економічну ситуацію періоду до 1861 р. розкриває Ч. Г. Кері у своїх «Політико-економічних листах до президента Американських Сполучених Штатів». Він говорить про суперечливість розвитку країни, його стрибкоподібний рух. Причину цього він убачає в системі вільної торгівлі, яка після 1815 р. поступово охоплює своєю дією світову торгівлю. Вільна торгівля знайшла країну в 1816 році на вищому ступені благоденства, а залишила її розореною. 1828 року, змінивши свою торговельну політику, уряд перейшов від вільної торгівлі до охоронної системи. Зросла кількість банків. Перехід до фіскального тарифу — останній ступінь, якого було досягнуто 1842 року. Того ж року фіскальний тариф було замінено охоронним. Іноземні борги було сплачено, колишні банки відновили платежі, купці знову набули квітучого стану, дзвінкої монети завозилось удосталь. Штати знову дістали можливість збирати податки і зняти з себе пляму незаможних.

Але в серпні 1846 р. система центрального уряду була знов змінена. З тих пір минуло 11 років, — пише Кері, — які ознаменувалися непостійністю і неміцністю комерційних справ, фабриканти і купці розорені, кількість людей, що залишились без роботи, досягла нечуваної цифри. Звідси випливає висновок, що економічна і соціальна ситуація в країні була вкрай напруженою, а особливо страждали від цієї торговельної політики штати, де вироблялась експортна продукція і де була ще незміцніла промисловість.

Громадянська війна за панування над федеральною владою мала життєво важливе значення як для Півдня, так і для Півночі. Але Північ, ухваливши закон про гомстеди, здобув у цій боротьбі безліч переваг. З плантаторським господарським ладом було покінчено. Аграрна технологічна революція пішла у США семи-
мильними кроками — вільне фермерське господарство стало підґрунтям індустріальної революції. Американський фермер праг­нув до зростання, він бажав, аби поряд був фабрикант — ринок збуту продукції фермера і технічного переоснащення свого господарства.

Тому Ч. Г. Кері не міг сприйняти ані теорію трудової вартості Рікардо і його теорію ренти, ані вчення про доходи та їхні джере­ла. Так само не міг він сприйняти і концепцію фритредерства. Кері став автором концепції гармонії інтересів. США епохи Кері не мала різкої диференціації на багатих і бідних. Підприємництво починалось із власних заощаджень та праці. Праця й ощадливість — джерела добробуту, а система Рікардо є системою ворожнечі і прагне збудити війну як між станами, так і між націями.

Гармонію інтересів Кері виводить із закону розподілу. Він запевняє, що зі зростанням продуктивності праці частка праці зростає і в кількості, і в питомій вазі, що підтверджується такою таблицею:

Сокира

Сума виробництва

Частка працівника

Частка капіталу

Кам’яна

4

1

3

Бронзова

8

2,66

5,33

Залізна

16

8

8

Частка праці зросла, і якщо на стадії кам’яної сокири вона була 25 %, то залізної — 50 %. З цих же засновків він створює і свою теорію вартості, що дістала назву вартості, обумовленої заощадженою працею не у виробництві, а у відтворенні.

Зі зростанням продуктивності праці витрати на відтворення продуктів, у тому числі виробництва, зменшують цінність капіталу, а значить, ведуть до зниження процента, тобто тієї частки, яка сплачується власникові капіталу.

Ураховуючи специфічні умови США: наявність величезних площ вільних земель і наявність величезних розбіжностей у плодючості ґрунтів на території штатів, він доходить висновку, що людство у своєму русі переходить не від кращих земель до гірших, а від гірших до кращих, а значить до зменшення витрат на продовольство, до зростання добробуту як працівників, так і підприємців. Багато зі штатів США не знали феодальних відносин, для них характерні колоніальні захоплення земель з винищенням корінного населення. Захоплювались землі в інших держав: 1803 р. США за 15 млн дол. купили у Франції Луїзіану, 1819 р. примусили Іспанію продати Флориду, 1845 р. у Мексики відібрали Техас, 1846 р. у Англії — Орегон, 1848 р. забрали у Мексики половину її території, 1867 р. купили в Росії Аляску.

Демократична конституція дарувала свободу в найширшому значенні цього слова. Ресурси праці — молоде, здебільшого пуританське населення, земля з її родючими ґрунтами, водними ресурсами, м’яким кліматом. Громадянська війна знесла перепони поєднання аграрної та індустріальної революцій і створила величезний внутрішній ринок. Техніко-технологічні рішення, створені в Європі, приходили до США готовими. Для ринкових відносин умови було створено, проте як ними розпорядитися — надаючи їм свободу руху або корегуючи їх?



[1] Маркс К. Капитал. — М., 1978. — Т. 3. — С. 344—345.

[2] США. Словарь-справочник. — М., 1960. — С. 64.

[3] Фостер У. З. Очерки политической истории Америки. — М., 1953. — С. 55.

[4] Там само. — С. 56.