Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5. КРАЄЗНАВСТВО, ТУРИЗМ І МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ'ЯЗКИ ГЕОГРАФІЇ

Набуті на екскурсіях і в туристських походах знання сприяють формуванню географічних понять. Матеріал, зібраний під час екскурсій і туристських походів, можна використати як ілюстрації на уроках. Маючи уявлення про географію рідного краю, легше засвоювати географію своєї країни, а також зарубіжних країн.

Використовуючи результати спостережень, туристських походів та екскурсій на уроках для формування географічних понять на базі реальних уявлень, вчитель у такий спосіб усуває абстрактність географічних понять і уникає механічного їх засвоєння учнями.

У шкільній географії чимало понять, які можна добре засвоїти лише на основі вивчення краєзнавчого матеріалу в реальній ситуації на місцевості (наприклад, вивчення геологічного і ґрунтового розрізу, будови долин, визначення витрат води річки). Спираючись на конкретні достовірні знання, здобуті в походах та на екскурсіях, школярі розширюють і поглиблюють свої уявлення до розуміння співвідношень і взаємозв'язків між окремими компонентами географічного середовища, іншими словами, засвоюють наукові основи географічних закономірностей. Завдяки цьому викладання географії в школі будується на пізнанні реальної дійсності, а не на абстрактних «словесних» схемах.

Враховуючи велике теоретичне і практичне значення туристично-краєзнавчої роботи у викладанні географії, вчитель повинен займатися нею повсякденно і безперервно, і не час від часу та ще й з обмеженою кількістю учнів. Під час екскурсій і походів учні на конкретних прикладах переконуються у практичному значенні географічних знань і досліджень для господарської діяльності людини. Вони вчаться орієнтуватися на місцевості, вимірювати відстані та знімати план місцевості, визначати швидкість течії річки, витрати її води та енергетичну потужність, збирати зразки гірських порід і грунтів, розрізняти сільськогосподарські культури, породи дерев, розпізнавати корисні копалини, працювати з фото- та кінокамерами, надавати першу допомогу потерпілому товаришу тощо.

Отже, походи та екскурси дають дітям нові практичні навички, конче потрібні у житті.

Практичні уміння, набуті школярами під час екскурсій та походів, сприяють вивченню складних для засвоєння тем, наприклад «План і карта». Знання учнів з географії стають міцнішими, грунтуючись на більшій кількості асоціативних зв'язків. Як правило, учасники туристських походів виявляють більшу активність порівняно з іншими учнями. Учні старших класів, зокрема, можуть брати активну участь у складанні атласу свого району. Такий атлас є чудовим посібником на уроках, він стане у пригоді і господарським організаціям, краєзнавцям району.

Для поглиблення інтересу дітей до географії вчитель повинен пов'язувати відомості, одержані під час екскурсій і туристських походів, з навчальною програмою.

Очевидно, немає навчальних предметів середньої школи, які не були б так чи інакше пов'язані з туристсько-краєзнавчою роботою. Проте, на жаль, ще далеко не скрізь повністю використовуються надзвичайно сприятливі, практично безмежні можливості, що їх відкриває туристично-краєзнавча робота для встановлення міжпредметних зв'язків у процесі навчання школярів. Як правило, організаторами і керівниками туристських заходів у школі найчастіше є вчителі географії, історії, фізкультури, біології, літератури. За таких умов важко уникнути однобічної спрямованості туристських походів. Географ намагається насамперед ознайомити дітей з географічними об'єктами, історика цікавлять події минулих епох та залишки матеріальної культури, біолога — рослинний і тваринний світ. Виділені кошти, час і енергія вчителів та учнів використовуються не досить ефективно. Тому важливо, щоб у підготовці, організації та керівництві туристськими подорожами брали участь усі або ж принаймні більшість учителів-предметників.

Найчастіше пов'язані з туристично-краєзнавчою роботою навчальні програми з географії, історії, біології. Однак, туристські подорожі та екскурси значною мірою можуть також сприяти поглибленню знань з фізики, математики, астрономії, хімії, літератури та інших предметів.

Найтісніші зв'язки в процесі туристично-краєзнавчої роботи встановлюються між географією та історією. Будь-яке географічне дослідження проводиться в історичному плані. Жодна географічна, а особливо економіко-географічна характеристика не матиме наукової цінності, якщо вона не грунтується на історичному підході. З одного боку, поряд з географічними дослідженнями під час туристських подорожей юних туристів знайомлять з історичними подіями та об'єктами. З іншого боку, вивчаючи історію району туристської подорожі, не можна не цікавитися його географією.

За завданням учителя біології юні дослідники можуть проводити ботанічні, зоологічні та фенологічні спостереження, збирати гербарій, колекції комах тощо.

Учителі фізики можуть давати юним туристам такі завдання: вимірювати температуру різних природних тіл навколишнього середовища, визначати відносну вологість повітря, точки роси, вимірювати атмосферний тиск повітря та спостерігати за його змінами залежно від висоти місцевості, визначати глибину природних і штучних пустот за допомогою кинутого предмета (за формулою вільного падіння тіла), обчислювати швидкість звуку за луною, вимірювати глибину річки, ширину її русла і швидкість течії для визначення потужності гідроелектростанції, що можна на ній побудувати, тощо.

Учитель математики згідно з навчальною програмою може дати юним туристам такі завдання: виміряти і визначити за допомогою вимірювальних приладів і способом окомірного знімання відстані та площі на місцевості, визначити за допомогою простих приладів та на око висоти окремих об'єктів, крутизну схилів у горах, дальність видимого горизонту, швидкості руху природних об'єктів та машин, обчислити масу дерев та ін. Не менш важливі різні розрахунки, пов'язані з виробництвом.

Навчальною програмою з астрономії також передбачено цілий ряд спостережень і практичних вправ, які можна успішно виконати під час туристських подорожей: визначення положень світил на небесній сфері, географічних координат місцевості та азимутів на земній поверхні, вимірювання часу і т. п.

Організовуючи подорож або екскурсію, учитель географії повинен подивитися навчальну програму з хімії, якою передбачено виробничі екскурсії на відповідні підприємства та ознайомлення з технологією їх виробництв. Дослідження грунтів дає добрі результати за умови застосування знань з хімії та біології.

Вчителі літератури ставлять перед юними слідопитами завдання збирати фольклорний матеріал та ознайомитися з визначними місцями, пов'язаними з життям і творчістю відомих діячів літератури і мистецтва. Часом великий інтерес для вчителів мови та літератури становлять щоденники й звіти юних туристів. У них педагоги можуть знайти зразки і виявити перші кроки літературної творчості своїх вихованців.

Виходячи із значення туристично-краєзнавчої роботи для поглиблення знань з різних навчальних предметів шкільної програми, доцільно, на нашу думку, щоб кожний учитель брав активну участь у підготовці, організації і проведенні подорожей з учнями, сприяючи таким чином зміцненню міжпредметних зв'язків. Організуючою ланкою у цьому процесі повинні бути вчителі географії, які в основному непогано обізнані з методикою туристично-краєзнавчої роботи, нерідко краще за інших учителів знають рідний край і, виходячи з самого змісту свого предмета, найчастіше простежують у процесі викладання матеріалу з географії міжпредметні зв'язки. М. М. Баранський підкреслював, що центральною фігурою в організації краєзнавчої справи у школі є, як правило, вчитель географії, бо він найбільше в цій справі зацікавлений, а здобута ним географічна освіта, яка охоплює пізнання і природи, і населення, і господарства в географічному розрізі, дає для знань краєзнавством найбільше передумов, навчаючи підмічати, виявляти, обґрунтовувати і пояснювати географічну специфіку, тобто місцеві особливості у природі, населенні, господарстві (Баранский Н. Н. Методика преподавания зкономической географии.— М.: Учпедгиз, 1960.— С. 14). Тому за згодою інших педагогів-предметників учителям географії належить право вибору марштурів подорожей.

Розробляючи проекти маршрутів подорожей, учителі враховують по можливості весь комплекс міжпредметних зв'язків. При цьому вони одержують від інших учителів відомості про те, який конкретно навчальний матеріал у тому чи іншому класі може бути пов'язаний з подорожами. З проектом розробленого маршруту подорожі повинні ознайомитися всі зацікавлені вчителі, вносячи до нього відповідні доповнення. Після цього проект подорожі, в обов'язковому порядку обговорюється і затверджується на засіданні педагогічної ради школи.

На педагогічній раді затверджуються і керівники туристської подорожі. Перед виходом на маршрут вчителі, які не беруть у подорожі з учнями безпосередньої участі, дають керівникам конкретні завдання для учнів, рекомендації щодо їх виконання, проводять з учасниками турпоходу групові та індивідуальні консультації. Всі ці заходи є невід'ємною частиною підготовчої стадії будь-якої туристської подорожі. Підготовчий період обов'язково передбачає поряд з підготовкою туристського спорядження і підготовку обладнання, необхідного для виконання завдань, поставлених перед юними туристами-краєзнавцями.