5.1. Історичні умови виникнення і початок формування марксистської економічної теорії

5.1. Історичні умови виникнення і початок формування марксистської економічної теорії

Перша половина XIX ст. у країнах Західної Європи ознаменува­лася остаточним утвердженням ринкової економічної системи, яка після промислового перевороту розвивалася на власній матеріаль­но-технічній основі. Система не тільки розгорнула свої можли­вості, але і виявила притаманні їй економічні та соціальні про­тиріччя. Масове виробництво, яке базувалося на машинній техніці, супроводжувалося періодичними кризами. Постійним його супут­ником стає безробіття.

Клас найманих робітників, який виник внаслідок промислового перевороту, не просто стає чисельним соціальним прошарком, сконцентрованим на великих підприємствах, але і соціальною си­лою, яка усвідомлює свої інтереси і відстоює свої права. Тяжкі умо­ви праці й побуту змушують організовано виступати з вимогами їхнього поліпшення і вступати в конфлікти з роботодавцями — власниками підприємств. Чартистський рух в Англії, повстання ліонських ткачів у Франції і сілезьких ткачів у Німеччині стали першими рішучими актами в європейському робочому русі. А у ре­волюційних виступах 1848 року, які прокотилися країнами Західної Європи, робітничий клас виступає вже як самостійна сила, що за­явила про свої права і відстоювала свої власні цілі.

Такий рух мав потребу у відповідній ідеології, яка оформила б і сформулювала його інтереси, мету і завдання. Найпридатнішою для цього була соціалістична ідея, яка утверджувала можливість зміни світу на користь пригноблених і знедолених. Однак утопічний варіант вчення про соціалізм виявився занадто аморф­ним і нереалістичним, щоб стати ідейним прапором робочого руху. До того ж усі спроби втілення в життя соціалістичних проектів за­вершувалися невдачами. У зв'язку з цим виникало резонне питан­ня: чи с ця ідея життєздатною і такою, яку можна реалізувати чи це приваблива фантазія, яка не має шансів втілитися в дійсність?

Якщо погодитися з можливістю її практичної реалізації, то з'яв­лялася необхідність у підведенні під неї серйозної наукової бази, створенні теорії, яка обґрунтовує можливість і необхідність руху до соціалістичного суспільства.

Розробка такої теорії пов'язана з діяльністю двох німецьких вчених і революціонерів — Карла Маркса (1818-1883) і Фрідріха Енгельса (1820-1895). Запізнілий розвиток капіталізму в Німеч­чині, стримуваний економічними і політичними пережитками фео­далізму, до краю загострював соціальні протиріччя і створював сприятливі обставини для поширення соціалістичних ідей. Саме тут потреба в їх глибшому теоретичному обгрунтуванні відчувала­ся особливо гостро. Крім того, у Німеччині були вагомі передумови для формування солідної методологічної бази серйозної теорії. Тра­диційно сильна філософська думка могла стати основою такої ме­тодології. І дійсно, ідеї німецьких філософів, особливо Фрідріха Ге-геля і Людвіга Фейєрбаха, істотно вплинули на формування філо­софської концепції марксизму.

Іншим джерелом, яке стало відправним пунктом для створення економічної складової теорії Маркса стала класична школа політичної економії в її англійському варіанті. Вчення А. Сміта і Д. Рікардо, особливо концепція трудової вартості, послужило фун­даментом марксистській економічній доктрині.

Нарешті, важливу роль стимулятора створення нової теорії, зіграли ідеї соціалістів-утопістів. Порушені ними проблеми спону­кали шукати відповіді на питання, які не знайшли переконливого обгрунтування в їхніх вченнях, а критика їх підходів привела до створення власної концепції соціалізму.

Економічна теорія Маркса є хоч і відносно самостійною, але невід'ємною складовою частину більш загального вчення, мета якого — обгрунтувати неминучість руху людського суспільства до соціалізму, під яким в найзагальнішому змісті розуміють «царство свободи». Цій мсті посвячені всі складові частини марксизму як цілісної концепції, які логічно взаємозалежні та випливають одна із іншої. Філософське вчення покликане було обгрунтувати методо­логічні основи світоглядної позиції авторів концепції, які відстою­вали ідею закономірного характеру поетапного розвитку історичного процесу. Доведенням справедливості цієї гіпотези повинна бу­ла служити економічна теорія, і, нарешті, вчення про соціалізм як вершину суспільного прогресу завершувало всю цю досить струн­ку теоретичну конструкцію.