5.1. Поточний метод організації виробництва

Метод організації виробництва – це спосіб здійснення виробничого процесу, сукупність засобів та прийомів його реалізації. Існує два методи організації виробництва: поточне і непоточне.

У поточному виробництві діють усі принципи раціональної організації виробництва, і перш за все, пропорційність, неперервність і прямоточність.

Поточне виробництво здійснюється у вигляді поточних ліній – сукупності робочих місць, розміщених у послідовності виконання технологічних операцій.

Існує 6 класифікаційних ознак поточних ліній (ПЛ).

Перша ознака – за номенклатурою продукції: одно предметні та багатопредметні ПЛ.

Однопредметною називається поточна лінія, на якій обробляється виріб одного типорозміру протягом великого проміжку часу. Ця ПЛ застосовується тільки в масовому виробництві, оскільки перехід на інший типорозмір, пов’язаний з переналагодженням обладнання.

Багатопредметна – це лінія, за якою закріплено декілька типорозмірів виробів, подібних за конструкцією і технологією. Застосовується в серійному виробництві.

Друга ознака – за ступенем неперервності процесів: перервні й неперервні.

Неперервна – ПЛ, на якій деталі рухаються по всіх операціях без між операційного простою. Ця лінія є найбільш досконалою формою поточного виробництва.

Перервно-поточна – лінія, операції на якій несинхронізовані. На робочих місцях утворюються зворотні запаси деталей. Ці лінії застосовуються при обробці трудомістких деталей на різнотипному обладнанні.

Третя ознака – за способом ритму: ПЛ з регламентованим ритмом і ПЛ з вільним ритмом.

ПЛ з регламентованим ритмом – виробничий потік, на якому вироби передаються з операції на операцію через фіксований проміжок часу, тобто з точно заданим ритмом.

ПЛ з вільним ритмом – виробничий потік, де передача предметів з операції на операцію може проводитись з відхиленням від ритму потоку. На цих лініях утворюються між операційні запаси оброблюваних виробів.

Четверта ознака – за способом транспортування: конвеєрні і без конвеєрні ПЛ.

На конвеєрних ПЛ діють транспортуючі засоби неперервного руху з механічним приводом.

На безконвеєрних ПЛ – діють безприводні транспортуючі засоби циклічної дії (крани, електрокрани, електровізки та ін.).

П’ята ознака – за місцем виконання операцій: ПЛ з робочим і неробочим конвеєром.

ПЛ з робочим конвеєром – лінія, на якій, крім транспортування і підтримки заданого ритму виробництва, конвеєр є місцем безпосереднього виконання технологічних операцій (наприклад, збиральний конвеєр).

На ПЛ з неробочим конвеєром предмети знімаються з конвеєра при обробці і потім повертаються на конвеєр.

Шоста ознака – за характером переміщення продукції: ПЛ з неперервним і пульсуючим рухом.

ПЛ з неперервним рухом – потік зі встановленою швидкістю руху.

ПЛ з пульсуючим рухом – потік, в якому конвеєр рухається періодично через проміжки часу, рівні такту лінії.

Практична експлуатація поточних ліній відображає 4 варіанти, для яких розроблені детальні методики і створена така узагальнена класифікація:

1)      одно предметні неперервно-поточні лінії;

2)      одно предметні перервано-поточні лінії;

3)      багатопредметні неперервно-поточні лінії;

4)      багатопредметні перервно-поточні лінії.

Методика розрахунку параметрів ПЛ

Найважливішими параметрами поточних ліній є:

1)      такт,

2)      ритм,

3)      швидкість лінії,

4)      кількість робочих місць,

5)      ФЗП,

6)      довжина поточної лінії.

Такт – це інтервал часу між випуском 2-х виробів. Вимірюється в хвилинах, визначається за формулою.

r = Ф : Q · K,

де Ф – фонд робочого часу за зміну в хвилинах;

     Q – кількість виробів, випущених за зміну (шт.);

     К – коефіцієнт використання робочого часу: К = 0,9.

Ритм – це час, за який з поточної лінії сходить кожна транспортна партія.

Р = r  · Q ,

де Р – ритм поточної лінії;

     r – такт;

    Q – кількість деталей у транспортній партії.

Транспортна партія – кількість деталей, поміщених у спеціальну транспортну тару (контейнер).

Швидкість лінії – відстань, яку проходить виріб за 1 хвилину.

V = 1 : r,

де V – швидкість ліній;

     1 – крок конвеєра;

     r – такт лінії.

Крок лінії – це відстань між центрами 2-х виробів на конвеєрі.

Кількість робочих місць визначається двома методами:

І метод                                                 N = Tp : r

    Tp – трудомісткість деталі;

    r – такт лінії.

ІІ метод – через тривалість кожної технологічної операції (tj)

ni = ti : r

N = ∑ ni

N – загальна кількість робочих місць;

ti  - тривалість і-ої технологічної операції;

ni  - кількість робочих місць на і-ій операції.

На базі N здійснюється набір робочих та розраховується фонд заробітної плати поточної лінії.

Довжина ПЛ:

L = 1 · (N – 1),

де L – довжина лінії, 1 – крок її, N – число робочих місць.

На основі цього параметру виконується  розрахунок виробничої площі.