Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.1.1. Кейнсіанська функція споживання

Переважна частина (приблизно 2/3) виробленої продукції йде на спо­живання (С). Пригадаємо, що та частина доходу, яка залишилася після сплати всіх податків (Y-T), називається використовуваним доходом. Люди поділяють свій використовуваний доход на споживання (С) та заощадження (S) , тобто

Заощадження — це частина використовуваного доходу, яка не спожива­ється.

Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції споживання:

C=C(Y-T).

Це поняття, запроваджене Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що доход є основним, визначальним фактором споживання, а процентна ставка не відіграє в цьому значної ролі.

Детальніше функцію споживання Дж.Кейнса можна показати у вигляді:

де: а —          автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень, субсидій. У довгостроковому періоді для економіки в цілому автономне споживання має тенденцію наближатися до нуля); b — гранична схильність до споживання (МРС) — це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю, і визначається за формулою:

де: .— приріст споживчих витрат;

 — приріст використовуваного доходу.

 набуває значення в інтервалі від 0 до 1, тобто одна додаткова оди­ниця використовуваного доходу збільшує обсяг споживання, але на величину меншу від 1. Це пояснюється тим, що кожна гривня доходу, яка не спожи­вається, — заощаджується. І кожна гривня додаткового доходу витрачається або на додаткове споживання, або на додаткове заощадження. З геометрич­ної точки зору гранична схильність до споживання (МРС) — це кут нахилу кривої споживання (мал. 5.1).

Існує поняття середньої схильності до споживання (АРС) — це від­ношення               обсягу споживання до величини використовуваного доходу:

Найпростіша функція заощад­ження має вигляд:

де          3' - величина заощаджень у при­ватному секторі; а - автономне спо­живання; (1-Ь) — гранична схиль­ність до заощадження; F - доход; Т - податкові відрахування.

Гранична схильність до за-ощадрсення (MPS) - величина до­даткового заощадження, яке вини­кає із додаткової гривні використо­вуваного доходу:


де приріст заощаджень;

 — приріст використовуваного доходу. Оскільки частина кожної гривні, яка не споживається, обов'язково за­ощаджується, то гранична схильність до споживання і гранична схильність до            заощадження в сумі дорівнюють одиниці:

Середня схильність до заощадження (APS) - це частина використову­ваного доходу, яку домогосподарства заощаджують, тобто

У короткостроковій перспективі із збільшенням доходу зростає частка споживання так званих "люксових благ", серед яких найбільшим "люксо­вим благом" є заощадження (про це стверджують закони, або "якісні схеми поведінки", Ернста Енґеля), а тому середня схильність до споживання має тенденцію до зменшення, а середня схильність до заощадження зростає. Проте в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізу­ється.

На відміну від Дж.Кейнса, сучасні дослідники показали, що споживання — функція не лише від поточного використовуваного доходу (хоча цей фактор і є основним!). На його обсяги впливають також рівень нагромадженого багатства, процентна ставка, розвинена система соціального захисту (яка спричиняє зменшення особистих заощаджень), раціональні очікування споживачів тощо.