Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.16. Концепція розвитку технологій дистанційного навчання в Україні

Україна, маючи декілька центрів дистанційного навчан­ня вже зробила перші істотні кроки в розповсюдженні дис­танційної освіти. Дистанційна освіта була визначена як окре­ма форма освіти в Законі України «Про вищу освіту»14, роз­роблена і затверджена «Конценпція розвитку дистанційного навчання в Україні», Кабінетом Міністрів України була на­дана програма розвитку цієї нової форми навчання. Але потрібно провести ще значну роботу з акредитації дис­танційних програм і державного визнання дипломів, отри­маних за такою формою навчання. Інновації у сфері ІКТ став­лять нові непрості завдання. Вони зачіпають педагогіку, ме­тодику, адміністративне управління і фінансування, забез­печення якості навчання, права інтелектуальної власності і інші аспекти.

В контексті радикальних перетворень вищої освіти, які були викликані розвитком суспільства знань і появою новітніх ІКТ, мають місце декілька важливих аспектів.

1.     Розвиток дистанційної освіти в Україні почався значно
пізніше, ніж в країнах Західної Європи і здійснювався в не­
сприятливих умовах. В Україні тривалий час, практично до
2000 року, була відсутня державна стратегія розвитку дис­
танційної   освіти.   Наявність   інформаційної   нерівності
відіграє істотну роль для України.  З одного боку,  наша
країна належить до групи п'ятдесяти найбільших країн за
кількістю населення і розмірами території, але згідно індек­
су телекомунікаційної підготовленості (Network Readiness
Index) вона займає лише 70-е місце з 80-ти країн, оцінених за
цим критерієм (www.weforum.org/gitr). З другого боку, в
нашій країні інформаційні ресурси і їх споживачі були роз­
поділені дуже нерівномірно.

2.   Необхідно підкреслити, що темпи річного приросту всіх
видів інформаційних ресурсів в Україні значно випереджають країни Європи, оскільки спостерігається ненасиченість вітчизняного ринку ІКТ. Крім того, за останні п'ять років ри­нок ІКТ став дуже прибутковим в Україні. Так, за даними Держкомстату України сукупний дохід від послуг всіх видів зв'язку і телекомунікацій в 2002 р. склав 10,7 млрд, грн., а в першому кварталі 2003 р. — 2,875 млрд. грн.

3. Теоретичні, практичні і соціальні аспекти дистанційної
освіти в Україні були розроблені недостатньо. Окремі роботи
Українських   вчених   П.В. Дмітренка,   В.М. Кухаренка,
В.В.Олейника, Ю.А.Пасечника, С.Сазонова, О.В.Третьяка і
ін. були опубліковані переважно в період до 1999-2000 pp. і
важливого впливу на загальну ситуацію щодо дистанційної
освіти в Україні не мають. Теж саме стосується і локальних
досягнень в області дистанційного навчання окремих вузів і
наукових організацій.

4.    Міжнародний   науково-навчальний   центр   інфор­
маційних технологій та систем (МНУЦ) Національной Ака­
демії Наук та Міністерства освіти і науки був однією з перших
в Україні науково-освітніх організацій, яка почала ще в 1995
році реальне впровадження ІКТ в освіту. МНУЦ в своєму
підході до створення і розповсюдження дистанційних техно­
логій навчання вперше об'єднав переваги, які надають нові
комунікаційні технології з відповідними педагогічними тех­
нологіями шляхом створення телекомунікаційної дидактич­
ної лабораторії для розповсюдження в Україні нових методик
і педагогічних технологій ДН на основі сучасних ІКТ. При
створенні телекомунікаційної дидактичної лабораторії і по­
дальших розробок в рамках цієї структури були використані
результати широкої міжнародної співпраці з провідними
університетами Англії, Голландії, Норвегії, Франції, Мекси­
ки, і т. п. Набутий досвід, як розробки дистанційних курсів,
так і проведення дистанційного навчання дозволив сформу­
лювати ряд важливих визначень і зрозуміти проблеми, які
виникають на шляху впровадження ДН в Україні. Сьогодні
ДН проводить більшість навчальних закладів України.

Хоча дистанційна освіта в Україні за станом на початок 2004 року не цілком відповідає вимогам, які пред'являються до інформаційного суспільства, і тим самим не забезпечує по­вноцінного входження України в міжнародний освітній простір, проте розвиток дистанційної освіти в Україні відбу­вається з урахуванням вже наявних досягнень в цій області. В динаміці цього процесу можна умовно виділити два ета­пи — початковий і поточний (табл. 5.2.).

Таблица 5.2.

Етапи розвитку технологій ДН

Основні результати

Ї990-1998рр.

(початковий етап)

Розробка і впровадження концепції гнучкого дистанційного навчання на основі глобальних комп'ютерних комунікацій.

»     Використання нових інформаційних і

комунікаційних технологій в навчанні. »     Створення комп'ютерної телекомунікаційної

дидактичної лабораторії.

*       Розробка дистанційних навчальних програм і курсів.

1999 р, - по тепер, час

(поточний етап)

*__ Технологічне і методологічне забезпечення гнучкого
___ дистанційного навчання на основі телекомунікацій.

Використання інтелектуальних інформаційних технологій для підтримки безперервної освіти.

•          Інформаційно-освітні середовища.

•          Віртуальні лабораторії.

•          Мультимедіа технології.

•          Інтелектуальні агенти.

»     Віртуальні співтовариства.________________

На початковому етапі були створені певні наукові, ма­теріально-технічні і комунікаційні передумови розвитку національної системи дистанційної освіти.

Поточний період характеризується рядом ініціативних пропозицій щодо створення Української системи дистанційної освіти. Так, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» опублікував Меморан­дум створення інформаційної освітньої мережі «Українська дистанційна освіта». З подібною пропозицією виступив Львівський інститут менеджменту (http://www.lim.lviv.ua/), який претендує на лідерство в створенні Української системи

дистанційної освіти в західних регіонах. За сприяння Світово­го Банку на базі Української Академії державного управління при Президенті України був створений Центр дистанційної освіти мережі глобального розвитку (Центр навчальної мережі глобального розвитку), який також претендує на роль заснов­ника системи дистанційної освіти в Україні.

Наказом Міністра освіти і науки України №293 від 07.07.2000 р. був створений структурний підрозділ Націо­нального технічного університету «Київський політехнічний інститут» — Український центр дистанційної освіти (УЦ-ДО), головною метою діяльності якого є створення системи дистанційної освіти України, відповідно завданням Націо­нальної програми інформатизації.

Аналіз стану дистанційного навчання15 показує, що всі навчальні заклади, організації і установи, які впроваджують або використовують технології дистанційного навчання, на­трапляють на реальні труднощі, подолання яких вимагає цільового фінансування, об'єднання зусиль цих установ із зу­силлями державних органів, координації загальних дій і нор­мативно-правового забезпечення, яке сприятиме прискорен­ню цього процесу, а також зменшить інтелектуальні, ма­теріальні і фінансові витрати на впровадження і розвиток дистанційного навчання в цілому.

В ході побудови інформаційного суспільства особливу важливість має пошук шляхів і технологій, що дозволяють істотно прискорити динамізм і трансформацію використання знань. Тому для подальшого розвитку системи дистанційно­го навчання, а також забезпечення системності, комплекс­ності і узгодженості дій в реформуванні освітньої системи, пов'язаних з дистанційним навчанням, необхідна державна підтримка. Як відзначено в Концепції розвитку дистанційної освіти України: «головною метою створення систем ДН є забезпечення загальнонаціонального доступу до освітніх ре­сурсів шляхом використовування сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних мереж і надання умов для реалізації громадянами своїх прав на освіту. Соціальне зна­чення систем ДН полягає в можливості позитивного впли­ву на рішення таких проблем як:

-   підвищення рівня освіченності суспільства і якості
освіти,"

-   реалізація потреб населення в освітніх послугах;

-   підвищення соціальної і професійної мобільності насе­
лення, його підприємницької і соціальної активності;

-   збереження і відновлення знань, кадрового і матеріаль­
но-технічного потенціалу, накопиченого вітчизняною
системою освіти;

-   формування єдиного освітнього простору в рамках всієї
світової спільноти».

Концепція розвитку ДН змінює позицію і погляд на про­цес навчання в цілому. Це не тільки процес передачі інфор­мації, як це було прийнято в системі традиційного або класно­го навчання. Замість навчання «пасивного», що складається з інструкцій (передачі інформації від вчителя до учня) і вико­нання вправ, навчання стає «активним», тобто таким ме­ханізмом, який дозволяє учню активно здобувати знання шляхом взаємодії з безліччю інформаційних ресурсів, форму­ючи своє розуміння учбової задачі через різноманітні експе­рименти, набувати досвід і використовувати поради експерта. Зсунення у бік, так званого «активного підходу» в навчанні, робить учня центральною фігурою в освітньому процесі. Роль учня, як активного учасника навчального процесу, опи­сується такими характеристиками:

-   індивідуальна взаємодія з навчальною інформацією;

-   комунікативна взаємодія з іншими учнями і наставни­
ками навчального процесу;

-   пошук додаткової навчальної інформації;

-   кооперація з іншими учасниками навчального процесу
для спільного вирішення навчальних завдань.

Ефективному вирішенню вказаних проблем сприяє дистанційне навчання, що здійснюється на основі сучас­них педагогічних, інформаційних і телекомунікаційних технологій.

ДН в Україні почало розвиватися прискореними темпа­ми з ухваленням Законів України «Про Національну про­граму інформатизації» (№74/98-ВР) і «Про вищу освіту» (№2984-14). Разом з тим, сучасний стан розвитку дис­танційного навчання ще не відповідає вимогам суспільства, яке прагне стати рівноправним членом Європейського і світового співтовариств, де мільйони громадян задовольня­ють свої освітньо-інформаційні потреби через телеко­мунікаційні мережі, у тому числі через Інтернет. Розгляда­ючи пріоритетні напрями розвитку ДН, необхідно розуміти, що кожний, працюючи або навчаючись в навчальному за­кладі, повинен мати доступ до ІКТ, технічну і педагогічну підтримку, інформаційні ресурси і сервіси.

Концепція розвитку ДН в Україні виділяє такі пріори­тетні напрями його розвитку:

1. Створення інформаційно-освітнього простору для підтримки дистанційного навчання з використанням ІКТ.

Успішне впровадження ІКТ в освітній процес залежить від багатьох чинників і, передовсім, від інноваційних рішень в організації інформаційно-освітніх просторів. Такі простори мають бути динамічними і підтримувати безпе­рервну освіту (від шкіл до підготовки і перепідготовки фахівців) шляхом:

-    технологічного, методологічного і дидактичного забез­
печення гнучкого дистанційного навчання,  що постав­
ляється через глобальні комп'ютерні телекомунікації;

-    розповсюдження в Україні нових методик і педа­
гогічних технологій дистанційного навчання на основі сучас­
них ІКТ, як основи для підтримки безперервної освіти;

-    розвитку телекомунікаційного інформаційно-освітньо­
го середовища;

-    створення телекомунікаційних освітніх організацій.

Основна ідея, якої має дотримуватися будь-яка ор­ганізація, що використовує дистанційне навчання, — це формування вимог і підтримка телекомунікаційного, інфор­маційно-освітнього середовища, як структури інформаційно

освітнього простору, Основне призначення даного середови­ща — розширення доступу до навчання великої кількості людей і отримання можливостей сумісного використовуван­ня знань і розвитку творчої діяльності тих, хто навчається, які відкриваються в рамках функціонування середовища, за­вдяки використанню нових ІКТ.

2. Підготовка педагогічного персоналу, що забезпечує функціонування систем гнучкого дистанційного навчання.

В даний час багато вузів України намагаються застосо­вувати технології дистанційного навчання в своїй освітній діяльності, як правило, не маючи при цьому підготовлених належним чином педагогічних кадрів, що позначається на якості пропонованих освітніх послуг. Курси, що постача­ються, не сертифіковані і не проходять необхідну експер­тизу. Очевидно, що окремі центри і навчальні заклади, які поставляють для педагогів не сертифіковані курси і ті, що не пройшли відповідну експертизу, не можуть задовольни­ти всі потреби України в підготовці і перепідготовці педа­гогів, які постійно ростуть. Таким чином, проблема стає все більш гострою.

Необхідно завжди пам'ятати, що ключ до успіху лежить не в наявності великої кількості комп'ютерів і потужності комп'ютерних мереж, а в свободі педагогів розуміти і во­лодіти сучасними ІКТ. Саме педагог має стати активним учасником процесу трансформації освіти, і в цьому йому не­обхідна всестороння допомога, включаючи можливість до­ступу до нових ІКТ, технічну і методологічну підтримку, а також можливість пройти навчання з педагогічного проекту­вання дистанційних навчальних програм [19].

Що стосується доступу педагогів до ІКТ, то тут виникають проблеми двох видів:

-    відсутність готовності викладачів використовувати ІКТ
в професійній діяльності;

-    відсутність доступу до ІКТ, навіть якщо викладач гото­
вий використовувати ці технології в навчанні і/чи вивченні.

Викладачі мають відчути необхідність у використанні ІКТ в професійній діяльності, підтримку від керівництва (ви­користання ІКТ необхідно включити в пріоритетні плани розвитку освітньої організації), у нього має бути мотивація. Ключ до успіху в рішенні проблеми використання ІКТ в освіті знаходиться не в збільшенні швидкості комп'ютерів і каналів Інтернету, а в залученні педагогів, чиє розуміння і творче використання ІКТ і дистанційної освіти може допо­могти їм досягти високого професійного рівня безпосередньо для себе і для учнів.

Способом виходу з кризової ситуації є розробка на загаль­нодержавному рівні єдиної модульної програми підготовки педагогів, що забезпечує різні кваліфікації: від базового ви­користання ІКТ в навчальному процесі до створення і мето­дичної підтримки дистанційних навчальних програм, і пере­дача її для впровадження і експлуатації в базові центри підготовки і перепідготовки педагогів.

Така програма має бути розроблена на основі технологій ДН, які можуть забезпечити широкомасштабне проведення навчання і загальнодоступність навчальних і методичних матеріалів. Для максимальної ефективності такої програми і її реалізації необхідно:

-   широко використовувати дидактичні можливості ІКТ.
Необхідно сміливіше адаптувати зарубіжний досвід в цій об­
ласті і сформулювати рекомендації з урахуванням націо­
нальних особливостей і т. д.;

-   створити уніфіковану технологію розробки дистанцій­
них курсів на основі навчальних об'єктів багатократного ви­
користання і принципів інтероперабельності;

-   розробити гнучку технологію створення нових навчаль­
них планів і програм, що враховують використання ІКТ для
навчання/вивчення, і модернізації навчальних програм, які
вже існують;

-   забезпечити постійний доступ до нових інформаційних і
методичних матеріалів;

-   здійснити централізовану методичну підтримку проце­
су підвищення кваліфікації викладачів в області впрова­
дження ІКТ в навчальний процес;

» постійно удосконалювати і модернізувати форми, засо­
би і методи ДН, відповідно до рівня розвитку ІКТ;

-    впроваджувати інтелектуальні інформаційні технології
в навчальний процес.

Проведення широкомасштабного дистанційного навчан­ня викладачів освітніх закладів України є першочерговим завданням для розповсюдження нових технологій.

Наступним кроком в цьому напрямі має бути розробка і розповсюдження навчально-методичної літератури з ор­ганізації і проведення дистанційного навчання, зокрема, створення відповідного підручника і упровадження дис­ципліни «Новітні технології і методи дистанційного навчан­ня» в педагогічних навчальних закладах.

Відзначимо, що жодна освітня організація в Україні, причетна до підготовки і перепідготовки викладачів, не мо­же самостійно досягти максимальної ефективності при ре­алізації модульної програми. Необхідно об'єднати зусилля, щоб створити єдину інфраструктура підготовки і перепідго­товки педагогічних кадрів на основі ІКТ і дистанційного на­вчання, яка забезпечувала б повний цикл від педагогічного проектування дистанційних навчальних програм до навчан­ня персоналу, що бере участь в підготовці, проведенні і уп­равлінні процесом ДН.

3. Розробка і використання педагогічних технологій для підтримки дистанційного навчання.

Педагогічні технології дистанційного навчання — це

технології опосередкованого активного спілкування викла­дачів з учнями і учнів один з одним з використанням телеко­мунікаційного зв'язку і методології індивідуальної роботи студентів із структурованим навчальним матеріалом, пред­ставленим в електронному вигляді.

Сформулюємо ряд тенденцій трансформації педагогічних технологій, які виявляються в ході розвитку освітніх систем:

-   поворот  від  надання  знань  і  їх  запам'ятовування
(закріплення) до самостійного пошуку і кооперації зусиль;

-   поворот від роботи з більш успішними учнями до роботи
зі всіма учнями;

-   значне збільшення активності учнів;

-   контроль знань, який базується на тестуванні, може бу­
ти з успіхом замінений результатами роботи над проектом,
спостереженням проміжних результатів;

-   підхід, який базується на змаганні, замінюється коопе­
рацією, співпрацею;

-   поворот від оволодіння всіма учнями одного і того ж ма­
теріалу до оволодіння різними учнями різного матеріалу;

-   поворот від вербального мислення до інтеграції візуаль­
ного і вербального мислення.

ІКТ за своїми дидактичними властивостями активно впливають на всі компоненти системи навчання (цілі, зміст, методи і організаційні форми навчання), дозволяють ставити і вирішувати значно складніші і надзвичайно актуальні завдання педагогіки — завдання розвитку людини, її інте­лектуального, творчого потенціалу, аналітичного, критично­го мислення, самостійності в придбанні знань, роботі з різни­ми джерелами інформації. На відміну від звичайних технічних засобів навчання (традиційних ТЗН), ІКТ дозволя­ють не тільки ставити завдання наситити учня якнайбіль­шою кількістю готових, строго відібраних, відповідним чином організованих знань, умінь, навиків, а розвивати інте­лектуальні творчі здібності, їх уміння самостійно набувати нові знання, працювати з різними джерелами інформації.