5.2. Абсолютні величини, їх види та одиниці виразу

Абсолютна статистична величина — це характеристика явища, що виражає чисельність сукупності або її частин, а також розміри, обсяги та рівні первинних ознак.

Абсолютні статистичні величини широко використовуються у статистичному обліку та аналізі, управлінні, плануванні, менеджменті, маркетингу тощо. Вони поділяються на індивідуальні, групові та загальні (сумарні). Індивідуальна абсолютна величини відносяться до окремої одиниці сукупності. Групова та загальна відповідно характеризує окрему групу одиниць або всю сукупність разом, їх одержують шляхом сумування індивідуальних величин. Загальна абсолютна величина має назву «обсяг ознаки».

Абсолютні величини — це іменовані числа. Вони виражаються у натуральних, трудових та вартісних вимірниках.

Натуральними або фізичними називають такі одиниці виміру, які відтворюють фізичні властивості одиниць сукупності (вагу, площу, довжину, потужність тощо). Складна одиниця виміру утворюється з допомогою двох простих, наприклад, тоно-кілометр, кВт-год. У разі  потреби використовуються умовно-натуральні одиниці виміру. Тоді рівень ознаки обчислюється у одиницях певного еталону. Перехід від натуральних до умовно-натуральних одиниць виміру здійснюється з допомогою перехідних коефіцієнтів.

Наприклад:

Якщо перший вид двигунів прийнято за еталон, то перехідні коефіцієнти визначаються наступним чином:

Кількість двигунів в умовно-натуральних одиницях становить:

Н1 = 100 х 1,0 = 100; Н2 = 50 х 1,5 = 75; Н3 = 200 х 2,0 = 400.

Отже, загальна кількість двигунів дорівнює 350 шт., або 575 у.о. в перерахунку на двигуни потужністю 10кВт.

Трудові одиниці виміру (людино-день та людино-година) використовуються для характеристики робочого часу або витрат праці. Вартісні вимірники характеризують розмір явища у грошовому виразі. Вони є найбільш універсальними, але їх головним недоліком є залежність від зміни  цін та курсів валют.