Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.2. Кон’юнктура та особливості ринку праці

Кон 'юнктура ринку — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

- трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

- трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

- рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.
Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий тому чи іншому регіонові або сфері прикладання праці, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення.

Залежність цих величин графічно зображено на рис. 1.1.
З рисунка видно, що у міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча — дефіцит працівників.

На практиці загальна і структурна рівноваг попиту і пропозиції робочої сили практично є недосяжними. Кон'юнктура ринку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили.

Ціна робочої сили має забезпечувати придбання на ринку такої кількості споживчих товарів і послуг, щоб працівник міг:

- підтримати свою працездатність і одержати необхідну професійно-кваліфікаційну підготовку;

- утримувати сім'ю і виховувати дітей, без чого ринок праці не зможе поповнюватися новою робочою силою замість тієї, котра вибуває;

- підтримувати нормальний для свого середовища рівень культури і виконувати обов'язок громадянина суспільства, що також потребує витрат.

Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати. Зауважимо, що висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи попит на них, і навпаки, низький рівень зарплати дає можливість збільшити кількість робочих місць.

Попит та пропозиція праці

Реальні ринки праці — різноманітні й дуже складні си­стеми. Щоб розібратися в них, необхідно мати просту абст­рактну модель ринку праці, яка б відтворювала лише його найсуттєвіші характеристики. Така модель ґрунтується на наступних обмеженнях і спрощеннях:

-  діяльність кожної людини і кожного підприємства спря­мована на максимальне задоволення особистих інтересів. Для підприємств узагальненим головним інтересом є прибуток. Для працівника (підкреслюємо — спрощено й умовно) го­ловним інтересом, що враховується в цій моделі, є розмір оплати праці;

-  на ринку праці продаються і купуються якісно однорідні трудові послуги, тобто припускається, що працівники мають робочу силу однакової якості і робочі місця не відрізняють­ся одне від одного;

- покупці і продавці трудових послуг мають вичерпну інформацію щодо можливих альтернатив і чітку ієрархію переваг, тобто вони здатні вибрати оптимальний (найвигідніший для себе) варіант;

- продуктивність праці є сталою величиною і не залежить від тривалості робочого часу та інших факторів;

- затрати підприємства на робочу силу не мають інших складових, крім оплати праці у відповідності з відпрацьова­ним часом. Отже, для підприємства має значення лише за­гальна кількість праці, яка купується;

- базова модель ринку праці передбачає досконалу конку ренцію на ньому, основною умовою якої є велика кількість незалежних один від одного, конкуруючих між собою покуп­ців та продавців. Зазначимо, що крім базової моделі ринку праці з досконалою конкуренцією, яку ми зараз розглянемо, існують моделі монопсонічного (монополія одного покупця), монополістичного, обопільно монополістичного (монополія одного покупця і одного продавця), обмежено монополістич­ного (кілька покупців і кілька продавців), олігополістичного (кілька покупців і багато продавців або навпаки) тощо.

Нагадаємо, що за умови досконалої конкуренції жоден окремий продавець чи покупець не має можливості вплива­ти на ринкову ціну товару (на ринку праці — на ставки оплати праці). В процесі конкуренції ціна праці встанов­люється на такому рівні, при якому попит дорівнює пропо­зиції. Ціна, при якій попит дорівнює пропозиції, називається ціною рівноваги.

В базовій моделі ринку праці залежність попиту на працю від ціни праці визначається дією ефекту масштабу і ефекту заміщення.

Механізм дії ефекту масштабу такий: якщо з якихось причин зростають ставки оплати праці, це призводить до збільшення витрат виробництва і, відповідно, ціни продукції, що викликає скорочення масштабів виробництва і в резуль­таті — скорочення попиту на працю. Навпаки, при змен­шенні ставок заробітної плати ефект масштаб)' спричиняє зростання попиту на працю.

Ефект заміщення відображає зменшення попиту на пра­цю у випадку ЇЇ подорожчання в результаті заміни дорожчо­го фактора виробництва (праці) відносно дешевшим факто­ром (капіталом). І навпаки, зменшення ціни праці веде до заміни відносно дорожчого фактору (капіталу) відносно дешевшим (працею), що викликає зростання попиту на працю.

Як бачимо, обидва ефекти діють в одному напрямку і спричиняють обернену залежність попиту на працю від її ціни (ставок оплати праці).

Слід особливо підкреслити, що ця спрощена модель відоб­ражає залежність величини попиту на працю лише від однієї змінної — ціни праці. В реальному житті на попит впливає багато інших чинників, що збільшують або зменшують його при будь-якому рівні оплати праці. Наприклад, під час еко­номічної кризи внаслідок згортання ділової активності по­пит на працю дуже зменшується, а під час економічного підйо­му — різко зростає. В таких випадках змінюється не величи­на попиту, а весь попит на працю.

Складніша залежність пропозиції праці від розміру її оплати, що в спрощеній моделі визначається дією ефекту доходу і ефекту заміни. Ця залежність проявляється супе­речливими тенденціями. По-перше, розмір оплати праці знач­ною мірою визначає рішення людей про участь у найманій праці: за інших рівних умов більше громадян захоче працювати при високих ставках оплати, ніж при низьких. Ця тен­денція пояснюється дією ефекту заміни, який найпростіше можна виразити приказкою "Час, який ми маємо, — це гроші, яких ми не маємо". Тобто, якщо гроші (тобто товари та по­слуги, які можна на них купити), зароблені за додаткову го­дину праці, корисніші для людини, ніж година вільного часу людина надає перевагу найманій праці порівняно з вільним часом (заміняє вільний час оплачуваною працею), тобто збільшує пропозицію праці. Зрозуміло, що чим вища оплата праці, тим вищою буде її пропозиція під дією цього ефекту.

По-друге, люди можуть змінювати кількість праці, яку вони пропонують на ринку. Іншими словами, вони можуть працювати від кількох годин на тиждень до двох повних ставок і більше. Добре забезпечені люди дужче цінують вільний час, особливо якщо його у них мало. Починає діяти ефект доходу, який найпростіше виразити приказкою "Гроші, які ми маємо, — це час, якого ми не маємо". Тобто якщо гроші, зароблені за годину праці, менш корисні-для людини, ніж година вільного часу, людина надає перевагу вільному часу порівняно з найманою працею, зменшуючи пропозицію праці. Зрозуміло, що чим вища оплата праці, тим меншою буде її пропозиція під дією цього ефекту .

Як і стосовно попиту, ця спрощена модель відображає залежність величини пропозиції праці лише від однієї змін­ної — ціни праці. В реальному житті на пропозицію праці впливає багато інших чинників, що збільшують або зменшують її при будь-якому рінні оплати праці. Передусім до них на­лежить рівень життя населення, падіння якого веде до різкого зростання пропозиції праці. В таких випадках змінюється не величина пропозиції, а вся пропозиція праці.

Побудуємо графік попиту і пропозиції на ринку праці, тобто своєрідну модель на якій можна розглянути механізм встановлення рівноваги на ринку (було згадано раніше). Припус­тимо, що ставки оплати праці знаходяться на рівні W1. Як бачимо, попит за такого рівня оплати буде значно перевищу­вати пропозицію, виникне дефіцит працівників, і щоб залу­чити їх, роботодавці стануть підвищувати заробітну плату. Наприклад, ставки оплати праці піднімуться до рівня W2. Це призведе до різкого скорочення попиту і, в той же час, зростання пропозиції праці. Безробіття, що виникне, вимусить працівників погоджуватися на нижчу заробітну плату, що, в свою чергу, спричинить зростання попиту і скорочення про­позиції праці. Внаслідок таких коливань попит і пропозиція наближаються до рівноваги, а ставка оплати праці — до рівня W0 , при якому немає ні нестачі, ні надлишку, тобто робото­давці заповнюють всі робочі місця, а всі бажаючі працівни­ки знаходять роботу. Ринок праці знаходиться в стані рівно­ваги, доки ставки оплати праці залишаються на рівні W .

 

 

Заробітна плата

  чисельність працівників

Рис.1.1. Модель ринку праці

Одразу треба підкреслити, що все сказане вище стосується рин­ку праці високорозвиненої стабільної економіки.

Попит та пропозиція робочої сили за професійними групами на Україні 2007 рік

 

(на кінець червня)

 

Кількість громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб

Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, тис. осіб

Навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію, осіб

2006р.

2007р.

2006р.

2007р.

2006р.

2007р.

Всього

767,6

656,2

250,9

214,8

3

3

у т.ч. за професійними групами:

 

 

 

 

 

 

Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)

53,3

49,5

12,8

12,3

4

4

Професіонали

39,6

35,8

18,2

17,3

2

2

з них

 

 

 

 

 

 

Професіонали в галузі фізичних, математичних та технічних наук

10,0

9,2

5,5

5,3

2

2

Професіонали в галузі біологічних, агрохімічних та медичних наук

4,3

3,8

5,5

4,9

0,8

0,8

Фахівці

66,2

57,3

19,0

20,4

3

3

з них

 

 

 

 

 

 

Технічні фахівці в галузі прикладних наук та техніки

14,2

12,1

4,9

5,1

3

2

Технічні службовці

41,4

37,4

7,1

6,9

6

5

з них

 

 

 

 

 

 

Службовці, пов'язані з інформацією

30,8

26,7

3,0

3,3

10

8

Службовці, що обслуговують клієнтів

10,6

10,7

4,1

3,6

3

3

Працівники сфери торгівлі та послуг

102,4

86,1

24,4

20,4

4

4

Робітники, що надають персональні та захисні послуги

58,8

48,7

15,4

13,5

4

4

Продавці та демонстратори

43,6

37,4

9,0

6,9

5

5

Кваліфіковані робітники сільського та  лісового господарств, риборозведення та рибальства

32,9

31,1

5,8

3,7

6

8

Кваліфіковані робітники з інструментом

81,6

68,3

65,4

56,4

1

1

з них

 

 

 

 

 

 

Робітники з видобутку корисних копалин і на будівництві

21,9

17,7

24,4

20,5

0,9

0,9

Робітники металургійних та машинобудівельних професій

36,1

30,9

33,4

30,0

1

1

Інші кваліфіковані робітники з інструментом

20,2

16,5

6,6

5,0

3

3

Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин

139,5

119,7

50,6

41,7

3

3

з них

 

 

 

 

 

 

Робітники, що обслуговують промислове устаткування

49,4

45,6

7,1

6,5

7

7

Робітники, що обслуговують машини, та складальники машин

37,0

30,4

21,7

15,9

2

2

Водії та робітники з обслуговування пересувної техніки та устаткування

53,2

43,6

21,9

19,4

2

2

 Найпростіші професії4

210,7

171,0

47,6

35,7

4

5

з них

 

 

 

 

 

 

Найпростіші професії торгівлі та сфери послуг

65,2

54,5

16,2

14,0

4

4

Найпростіші професії у видобувних галузях, будівництві, промисловості та транспорті

76,5

63,2

23,8

17,4

3

4

 

Примітка: Назви професійних груп приведені у відповідність до нової редакції Класифікатора професій (ДК 003:2005), яку прийнято і надано чинності наказом Держспоживстандарту від 26 грудня 2005 року №375.

 

 Особливості пропозиції праці у кризовій економіці

Особливості праці як товару стають вирішальними в умовах кризи, що характерна для сучасної економіки України. Особливості ці, зокрема, поля­гають у тому, що, по-перше, праця як товар невіддільна від її власника, і по-друге, в умовах кризи кошти від продажу цього товару (тобто оплата праці) є головним, а найчастіше і єдиним джерелом існування як абсолютної більшості пра­цівників, так і членів їхніх родин (зазначимо, що в економічно розвинених країнах значну частку в структурі доходів лю­дини мають доходи від власності, діють ефективні систе­ми соціальної допомоги та підтримки, а середня зарплата одного працівника достатня для пристойного утримання сім'ї).

Людина, яка не має інших доходів, окрім від продажу своєї праці, не може не працювати навіть тоді, коли ставки оплати праці наднизькі, оскільки процес споживання — це попросто процес відтворення робочої сили, а фактично про­цес підтримання життя., і жива людина не може його припи­нити. Тому для людей, нагальні потреби яких незадоволені, навіть низька оплата праці краща, ніж її повна відсутність, і тому пропозиція праці не зменшується при низьких ставках оплати праці.

Більше того, якщо доходи за основним місцем роботи не дають можливості працівнику задовольняти свої потреби на прийнятному для нього рівні і неможливо знайти роботу з вищим рівнем оплати праці, люди вимушені збільшувати кількість праці, яку вони продають або якою заміняють то­вари і послуги, які не купиш за низьку зарплату. Це вияв­ляється у масовій вторинній зайнятості, скороченні спожи­вання платних послуг (а отже, перенесенні цієї роботи в сім'ю), забезпеченні родини продуктами харчування і отри­манні додаткових доходів за рахунок праці вдома, зокрема в підсобних господарствах. Інші сторони цієї проблеми — над­висока зайнятість на ринку праці жінок, включаючи тих, що мають малих дітей; зайнятість найманою працею молоді, яка навчається або повинна навчатися; висока зайнятість пенсіо­нерів, яким не вистачає пенсії навіть для найскромнішого життя; нерегламентована і незахищена законодавством ди­тяча праця.                                                                                                                                                                                                                                                 

Зростання доходів збільшує платоспроможний попит населення, що стимулює економіку. Високий рівень оплати праці вимагає зростання продуктивності для ком­пенсації витрат на заробітну плату, а це, в свою чергу, пов'яза­но із застосуванням нових наукоємких технологій і автоматизацією виробництва і вимагає підвищення кваліфікації ро­бочої сили. Таким чином, на ринку праці діють само посилюючі прогресивні процеси.

Зрозуміло, що низький рівень оплати праці є не лише наслідком, а і суттєвою причиною кризового стану економіки, і без його підвищення неможливо забезпечити вихід еконо­міки країни з кризи й ефективну зайнятість її населення.