5.2.2. Зовнішнє середовище менеджменту
5.2.2. Зовнішнє середовище менеджменту
За останні роки в Україні більшість сільськогосподарських підприємств, утративши періодичні державні фінансові вливання та керівництво з боку вищих організацій, продемонстрували свою повну неспроможність діяти як самостійні ринкові організації. Це значною мірою зумовлено не тільки непідготовленістю керівників до нових умов господарювання, а й багатьма іншими об’єктивними чинниками та особливостями сільськогосподарського виробництва.
В усіх розвинених країнах за високого технологічного рівня сільськогосподарського виробництва існують механізми захисту власних сільськогосподарських товаровиробників, діє політика державного протекціонізму через розвинену систему митних бар’єрів та мита щодо імпорту сільськогосподарської продукції, через систему пільг у виділенні кредитів і систему дотацій вітчизняних фермерів. В Україні ці методи практично відсутні, незважаючи на певні кроки уряду в цьому напрямку, постанови й законопроекти.
Протягом останнього десятиліття в Україні здійснювалися економічні перетворення, пов’язані з переходом до ринкових відносин, демонополізацією економіки, роздержавленням та приватизацією, тобто з виникненням системи сучасної ринкової економіки. Цей процес триватиме ще кілька років, і з цього погляду перехідна економіка може також бути ідентифікована як система, хоч у ній відсутня стабільність, а всі основні системні характеристики є розмитими. Проблеми й труднощі, які виникли в сучасній українській економіці, пов’язані передусім з тим, що прийняття рішень у верхніх ешелонах влади не узгоджувалося з категоріями перехідного процесу. Відразу почали використовувати методи ринкової економіки та схему життя стабільного суспільства.
Однак ті принципи, за допомогою яких функціонування підприємств в умовах цивілізованого ринку стає особливо ефективним, згубно впливають на «занурені» в дике ринкове середовище підприємства без підготовки управлінського персоналу, без організації державної підтримки і протекціонізму, в умовах недосконалого законодавства. Саме система законодавства та інфраструк-
тура ринку визначають основні риси зовнішнього середовища менеджменту.
У табл. 5.1 показано специфічні риси зовнішнього середовища менеджменту сільськогосподарських підприємств, характерні для різних соціальних систем.
Таблиця 5.1
СПЕЦИФІЧНІ РИСИ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
МЕНЕДЖМЕНТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ,
ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ РІЗНИХ СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМ
| Адміністративно-командна економіка | Ринкова економіка | Перехідна економіка |
| Управління під жорстким контролем вищих політичних та господарських органів | Вільний вибір форм і методів господарської діяльності | Вибір форм і методів господарської діяльності, обмежений недосконалим законодавством |
| Основна мотивація підприємств — задоволення суспільних потреб | Основна мотивація підприємств — збільшення прибутку | Основна мотивація підприємств — виживання в нових економічних умовах |
| Монополізм у заготівлі сільськогосподарської продукції | Вільна реалізація продукції на ринку на основі маркетингової діяльності | Обмеження державою вільної реалізації продукції на регіональному ринку з метою забезпечення «продовольчої без- |
| Система державного страхування ризиків | Розвинена державна й недержавна системи страхування ризиків | Відсутність дієвих механізмів страхування ризиків |
| Відсутність конкуренції з боку іноземних виробників | Державний протекціо- | Відсутність державного протекціонізму і недосконалість законодавства з питань імпор- |
Здійснивши порівняльний аналіз системи управління сільськогосподарськими підприємствами в умовах командної економіки, рин-
ку та перехідного періоду, можна дійти висновку про необхідність перегляду існуючих принципів управління, методів і стилю керівництва. Нестабільність сучасної економічної системи значно ускладнює виконання планів для досягнення поставленої мети. Практично відсутня можливість прогнозу поведінки та майбутнього стану виробничих систем у зв’язку з нестабільністю й непослідовністю державної політики. Всі наведені вище чинники ще більше ускладнюються в сільському господарстві через його специфічні особливості. Тому необхідно розробляти та використовувати якісно нову систему менеджменту на рівні і держави, і підприємств, яка повинна спиратися на ефективну систему інформаційного забезпечення.