Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.2.2. Зовнішнє середовище менеджменту

5.2.2. Зовнішнє середовище менеджменту

За останні роки в Україні більшість сільськогосподарських підприємств, утративши періодичні державні фінансові вливання та керівництво з боку вищих організацій, продемонстрували свою повну неспроможність діяти як самостійні ринкові організації. Це значною мірою зумовлено не тільки непідготовленістю керівників до нових умов господарювання, а й багатьма іншими об’єктивними чинниками та особливостями сільськогосподарського виробництва.

В усіх розвинених країнах за високого технологічного рівня сільськогосподарського виробництва існують механізми захисту власних сільськогосподарських товаровиробників, діє політика дер­жавного протекціонізму через розвинену систему митних бар’єрів та мита щодо імпорту сільськогосподарської продукції, через систему пільг у виділенні кредитів і систему дотацій вітчизняних фермерів. В Україні ці методи практично відсутні, незважаючи на певні кроки уряду в цьому напрямку, постанови й законопроекти.

Протягом останнього десятиліття в Україні здійснювалися економічні перетворення, пов’язані з переходом до ринкових відносин, демонополізацією економіки, роздержавленням та приватизацією, тобто з виникненням системи сучасної ринкової економіки. Цей процес триватиме ще кілька років, і з цього погляду перехідна економіка може також бути ідентифікована як система, хоч у ній відсутня стабільність, а всі основні системні характерис­тики є розмитими. Проблеми й труднощі, які виникли в сучасній українській економіці, пов’язані передусім з тим, що прийняття рішень у верхніх ешелонах влади не узгоджувалося з категоріями перехідного процесу. Відразу почали використовувати методи ринкової економіки та схему життя стабільного суспільства.

Однак ті принципи, за допомогою яких функціонування підприємств в умовах цивілізованого ринку стає особливо ефективним, згубно впливають на «занурені» в дике ринкове середовище підприємства без підготовки управлінського персоналу, без організації державної підтримки і протекціонізму, в умовах недосконалого законодавства. Саме система законодавства та інфраструк-
тура ринку визначають основні риси зовнішнього середовища менеджменту.

У табл. 5.1 показано специфічні риси зовнішнього середовища менеджменту сільськогосподарських підприємств, характерні для різних соціальних систем.

Таблиця 5.1

СПЕЦИФІЧНІ РИСИ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
МЕНЕДЖМЕНТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ,
ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ РІЗНИХ СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМ

Адміністративно-командна економіка

Ринкова економіка

Перехідна економіка

Управління під жорстким контролем вищих політичних та господарських органів

Вільний вибір форм і методів господарської діяльності

Вибір форм і методів господарської діяльності, обмежений недосконалим законодавством

Основна мотивація підприємств — задоволення суспіль­них потреб

Основна мотивація підприємств — збіль­шення прибутку

Основна мотивація підприємств — виживання в нових економічних умовах

Монополізм у заготівлі сільськогоспо­дарської продукції

Вільна реалізація про­дукції на ринку на основі маркетингової діяльності

Обмеження державою вільної реалізації продукції на регіональному ринку з метою забезпечення «продовольчої без-
пеки», що має згубні наслідки для сільськогосподарських товаровиробників

Система державного страхування ризиків

Розвинена державна й недержавна системи страхування ризиків

Відсутність дієвих механізмів страхування ризиків

Відсутність конкуренції з боку іноземних виробників

Державний протекціо-
нізм вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції

Відсутність державного протекціонізму і недосконалість законодавства з питань імпор-
ту та експорту продукції

Здійснивши порівняльний аналіз системи управління сільськогос­подарськими підприємствами в умовах командної економіки, рин-
ку та перехідного періоду, можна дійти висновку про необхідність перегляду існуючих принципів управління, методів і стилю керівництва. Нестабільність сучасної економічної системи значно усклад­нює виконання планів для досягнення поставленої мети. Практично відсутня можливість прогнозу поведінки та майбутнього стану виробничих систем у зв’язку з нестабільністю й непослідовністю державної політики. Всі наведені вище чинники ще більше ускладнюються в сільському господарстві через його специфічні особливості. Тому необхідно розробляти та використовувати якісно нову систему менеджменту на рівні і держави, і підприємств, яка повинна спиратися на ефективну систему інформаційного забезпечення.