5.3. Банки, як основні учасники ринку капіталів

  Банк є однією із сторін відносин, яка в певній угоді на рин­ку капіталів виступає або як кредитор, або як позичальник.

У банку сконцентровані й проходять потоки тільки в гро­шовій формі. Банк утворився як наслідок розвитку кредиту, який, у свою чергу, є фундаментом цієї установи.

Банк є головною ланкою кредитної системи і забезпечує широкий комплекс різноманітних банківських послуг. Ця кре­дитна установа приймає і розміщує грошові внески громадян та юридичних осіб, надає різні види позик, здійснює розра­хунки за дорученням клієнтів та їхнє касове обслуговування; випускає чеки, акредитиви, акції, облігації тощо; купує, збері­гає та продає цінні папери; здійснює валютні операції; надає консультаційні послуги.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комер­ційних банків поділяють на дві групи:
 

пасивні операції -- забезпечують формування ре­сурсів банку, необхідних йому, крім власного капіталу, для забезпечення нормальної діяльності, забезпечен­ня ліквідності й одержання запланованого доходу.

До пасивних операцій належать:

-  залучення коштів на депозитні рахунки (поточні, строкові,

ощадні та інші):

- недепозитне залучення коштів (одержання позик на міжбанківському ринку, позик Центрального банку, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань).

Основний вид пасивних операцій - залучення коштів на банківські рахунки всіх видів. Ці кошти називаються депозита­ми, а операції - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, за рахунок яких банк формує переважну час­тину своїх дохідних активів. Недепозитні кошти залучають, як правило, для підтримки ліквідності банків, тобто в надзвичай­них ситуаціях, оскільки ці кошти дорожчі та  більш короткострокові, ніж депозитні.
 

активні операції -- пов'язані з розміщенням бан­ком власних та залучених коштів для одержання до­ходу і забезпечення своєї ліквідності.

До активних операцій належать:

-  операції з надання кредитів (кредитні операції);

-   вкладення у цінні папери;

-   формування касових залишків та резервів;

-   формування інших активів (формування основних засобів -будівель, обладнання тощо).

Ключовий вид активних операцій - кредитні, які забезпе­чують переважну частину доходів багатьох банків. Це важливе джерело коштів для економіки.

 

ПОНЯТТЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ ТА ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

 

У ринковій економіці основною формою кредиту є банківсь­кий кредит. Кредитування суб'єктів господарювання і грома­дян - одна з найважливіших функцій банків як спеціалізова­них кредитних установ.

Банківський кредит - це форма кредиту, за якою кошти надаються в позику банками. Банківський кре­дит - необхідний інструмент стимулювання економі­ки, без якого не можуть успішно працювати товаро­виробники.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є:

- тимчасово вільні кошти держави й осіб, на добровільній основі передані фінансовим посередникам для подальшої капіталі­зації і отримання прибутку. Вони відображаються на депозитних рахунках у відповідних комерційних банках і забезпечують власни­кам фіксований дохід у формі відсотків із вкладів;

- кошти, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового і торгового капіталу.

Банківський кредит має комерційний характер. Мета діяль­ності банку в процесі кредитування - отримання максималь­ного прибутку. Спрямованістю на прибутки визначається го­ловна лінія економічної поведінки банків як при купівлі кре­дитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.

Банки надають кредити, використовуючи такі принципи, які зумовлюють реалізацію один одного: забезпеченість, поверненість, терміновість, платність і цільовий характер.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

 

Кредити, які надаються банками, можна класифікувати за різними ознаками.

За термінами користування банківські кредити поділяють на:

-   середньострокові, короткострокові, довгострокові;

-   до запитання;

-  прострочені, термін користування якими минув;

- відстрочені, для яких на прохання позичальника був перене­сений термін погашення.

Залежно від забезпечення: забезпечені та бланкові (незабезпечені).

За забезпеченням виділяють:

-          забезпечені заставою;

-            гарантовані;

-            з іншим забезпеченням.

Банківський кредит під заставу цінних паперів називається ломбардним кредитом.

За методами надання:

-  у разовому порядку;

-   відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантований - коли комерційний банк бере на себе зобов'язання надати кредит відразу, коли клієнтові це буде необхідно.

У світовій банківській практиці найпоширенішими схемами надання позики є кредитна лінія, револьверний (автоматично поновлюваний) кредит, контокорентний рахунок, овердрафт.

За методами погашення:

-          негайно;

-            на виплат;

-          достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичаль­ника);

-            з регресом платежів;

-          після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

За характером і способом сплати відсотків:

-          з фіксованою ставкою відсотка;

-             зі ставкою відсотка, що коливається;

-           зі сплатою відсотків одночасно з одержанням кредиту (дисконтний).

Залежно від кількості кредиторів:

-          виданий одним банком;

-           консорціумний;

-            рівнобіжний.

Залежно від якісної характеристики:

-          найвищої якості;

-            задовільний;

-            маржинальний;

-            критичний;

-           збитковий, який підлягає списанню.

 

КРЕДИТНА ПОЛІТИКА КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Національний банк України поділяє кредити на стандартні, нестандартні й безнадійні.

Ефективність позикових операцій банку визначається його кредитною політикою. Кредитна політика формує основні напря­ми позик. Кредитні вклади для банку повинні бути надійними і рентабельними. Ступінь кредитного ризику визначається мож­ливо допустимим максимальним розміром ризику на одного позичальника. Завдання банку полягає в досягненні оптималь­ного співвідношення ризиковості та прибутковості своїх кредит­них операцій.

Кредитні операції несуть у собі найбільшу загрозу для банків - ризик неповернення позик. Тому банки при наданні кредитів повинні вживати заходів щодо запобігання кредитним ризикам і ретельно перевіряти кредитоспроможність позичальника; ви­магати забезпечення позики чи гарантії її повернення, створю­вати резервні фонди тощо.

Високодохідним та менш ризиковим об'єктом банківських вкладень є цінні папери. Вони дають банкам можливість забез­печити підвищення дохідності (оскільки деякі види цінних па­перів мають значно вищий рівень доходу, ніж позики), підви­щення ліквідності (деякі цінні папери мають високу ліквідність і в банківському портфелі виконують роль вторинного резер­ву), диверсифікацію ризиків (банки можуть тримати в своїх портфелях багато цінних паперів різних емітентів), проникнення в капітал інших корпорацій, у тому числі банків.

Банківський портфель цінних паперів як сукупність цінних паперів усіх видів, якою володіє банк у певний момент, забез­печує ліквідність і стійкість банку (група короткострокових цінних паперів — казначейські облігації і векселі, депозитні серти­фікати, муніципальні облігації, комерційні векселі тощо), підви­щує дохідність банку (середньо- і довгострокові цінні папери - довгострокові державні облігації, акції, корпоративні довго­строкові облігації).

На фінансовому ринку банки ще й надають банківські по­слуги, які є надзвичайно дохідними, майже безризиковим ви­дом діяльності. До групи банківських послуг належать: га­рантійні, посередницькі, консультаційні, інформаційні, ауди­торські, трастові послуги.

Таким чином, банки - найактивніші суб'єкти фінан­сового ринку. Виконуючи свої функції та здійснюючи опе­рації, банк забезпечує функціонування фінансового рин­ку і його сегментів - грошового, валютного ринку, ринку позикових капіталів.