Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.3. Комерційний розрахунок як метод ведення виробничо-господарської діяльності

Економічні методи ведення господарства стосуються насамперед комерційного розрахунку. Він є загальною категорією ринкового гос­подарства, його системоутворюючою структурою, основним методом організації та ведення виробничо-господарської діяльності підприєм­ницьких структур. Досвід і масштаби його застосування у різних краї­нах величезні. Він передбачає дійсне самофінансування підприємств (фірм), тобто відшкодування їх поточних та капітальних витрат винят­ково за рахунок власних коштів і банківських кредитів, повну само­стійність (у тому числі економічну) у прийнятті рішень, ефективну ма­теріальну заінтересованість, реальну, а не декларативну матеріальну відповідальність за результати всієї поточної господарської та інвес­тиційної діяльності. Його визначальна риса розкривається в орієнтації всіх господарських ланок не на сконструйований „зверху" план, а на вимоги ринку.

Комерційний розрахунок має свій, тільки йому притаманний меха­нізм дії та розвитку. Це система, що саморозвивається, самовідтво-рюється, характеризується самоокупністю, самофінансуванням, са-моплануванням, самореалізацією, самозабезпеченням, самовідпо-відальністю, самозаохоченням, самоконтролем, самоуправлінням. Тому з переходом до ринкової економіки, а отже, і до комерційного розрахунку, підприємства (фірми) отримують сукупність вже не урі­заних і формальних, а дійсних прав, які забезпечують їх повну само­стійність (обмежену законодавчими нормами, що встановлюють за­гальні правила господарювання та етику господарської поведінки). Зникає становище, при якому державний орган (міністерство, главк, комітет) виступає як суб'єкт, а підприємство - об'єкт управління, що виконує команди „зверху".

Комерційний розрахунок відображає відносини, які склалися у сус­пільстві. Ці відносини грунтуються на приватній власності і виникають між підприємствами (фірмами) та суспільством, між підприємницьки­ми структурами, всередині самих підприємств в галузях виробни­цтва та реалізації матеріальних благ. Комерційні відносини вторинні, похідні від відносин, які склалися в суспільстві, і повторюють їх у гос­подарській практиці.

Спосіб реалізації цих відносин - це метод ведення та управління виробничою діяльністю. Як об'єктивні відносини ринку комерційний розрахунок не потребує впровадження, оскільки він є невід'ємною ча­стиною виробництва. Тому, створюючи власну справу, ніхто не заду­мується, на яких принципах і методах господарювання робитиме біз­нес підприємець, оскільки практично іншого способу ведення госпо­дарства для підприємств бізнесу немає.

 Основою комерційного розрахунку виступає матеріальна заін­тересованість, через неї здійснюється реалізація економічних інте­ресів, відбувається процес вирішення суперечностей, які виникають між ними і є рушійною силою виробництва

 Матеріальна заінтересованість реалізується через порядок розпо­ділу доходу. При тоталітарній системі використовувалися три моделі госпрозрахунку, які мало чим відрізнялися в розподілі та використан­ні доходу, оскільки всі передбачали централізоване (нормативне) встановлення пропорцій між споживанням і нагромадженням. При­ватні, колективні, акціонерні, спільні підприємства (фірми), які функ­ціонують на засадах комерційного розрахунку, виключають централі­зоване втручання у процес розподілу доходу, який залишається після внесення платежів до бюджету та повернення кредитів. Вони само­стійно визначають частину доходу, що спрямовується на оплату праці та преміювання працівників, виплату дивідендів, виробничі інвестиції. Отже, комерційний розрахунок як метод ведення виробничо-госпо­дарської діяльності передбачає лише йому притаманну безмодельну форму функціонування та розподілу доходіа

 Реалізація всього виробленого, закупівля обладнання, сировини, напівфабрикатів і комплектуючих підприємницькі структури, які функ­ціонують на комерційному розрахунку, повинні здійснювати вже не на основі розпоряджень „зверху", а на основі добровільно укладнених і оформлених господарських договорів про прямі зв'язки з підприєм-ствами-суміжниками та посередницькими збутовими організаціями, які доводять продукцію до кінцевих споживачів. Іншими словами, си­стема грунтується на ринку засобів виробництва, що склався, і в оп­товій торгівлі. За цих умов гроші повинні зароблятися і вільно пере­творюватися в потрібні матеріальні ресурси. Проте все це можливо лише при розвиненій інфраструктурі бізнесу. Останню утворюють ко­мерційні банки, що мають вагомий і достовірний сі».утний капітал, товарні біржі та інші посередницькі організації. Необхідна також ак­тивна реклама та кадри, що вільно орієнтуються у кон'юнктурі ринку. Слід також зазначити, що перехід до нової системи матеріально-технічного забезпечення не має нічого спільного із стихійним розри­вом господарських зв'язків. Йдеться лише про перехід на ринкову ос­нову та орієнтацію на взаємний інтерес. При цьому певна частина старих зв'язків відмирає, замінюючись на раціональніші Цей процес повинен бути поступовим і свідомо спрямованим.

 Розвинений ринок засобів виробництва передбачає рівновагу між товарною масою та обсягом платіжних засобів підприємств. Більше того, пропозиція засобів виробництва повинна перевищувати плато­спроможність попиту і тільки тоді виробники будуть змушені включа­тися у боротьбу за споживача, виникне конкуренція між ними. Йдеть­ся про традиційне завищення попиту на засоби виробництва, яке грунтується на плановій системі, що (при усій її тотальності) ніколи не гарантувало обсяг, асортимент і точні строки поставок. Проте, якщо не обмежити надмірний попит на засоби виробництва, ніяких матері­альних ресурсів не вистачить, щоб його задовольнити. Тому перехід до комерційного розрахунку передбачає більш жорсткі умови креди­тування господарських ланок, передавання цих функцій комерційним банкам, які стягують з боржників великий відсоток за кредит, що при­зводить до різкого обмеження попиту на кредитні ресурси. Разом з тим доцільно (як це прийнято в інших країнах) підвищити норму від­сотка за банківськими депозитами підприємств, стимулюючи тим са­мим схильність до збереження грошей.

 Сьогодні, ще недостатньо розуміючи сутність комерційного розра­хунку, багато підприємців, керівників державних підприємств не по­спішають позбавитися госпрозрахунку. Деякі ототожнюють його з ко­мерційним, інші намагаються реанімувати його, надаючи госпрозра­хунку якості комерційного.

 Дійсно, справа не в назві. Адже у свідомості людей він ще дов­го буде присутнім, тому що з госпрозрахунком завжди були пов'я­зані спроби вистрибнути на поверхню з „економічного корабля то­талітарної системи, який тоне". Проте при адміністративному управ­лінні господарством госпрозрахунок перетворився у штучно скон­струйований метод планового управління, розрахований як „дова­жок" до відверто директивного планування якоїсь подоби товарно-грошових відносин - формальних і псевдоринкових. Звідси, однак, не випливає, що госпрозрахунок безнадійний. Якщо його форми на­повнити адекватним (а не планово-директивним) змістом, він „за­живе і запрацює". Такий зміст йому може надати ринкова конку­ренція.

Знайшовши реальний конструктивний зміст, господарський роз­рахунок неминуче і швидко набуде комерційних і господарських ознак. Основними повинні бути вільний вибір конТрагентів-поста-чальників і споживачів, посередництво, реалізація продукції за до­говірними цінами (цінами рівноваги), комерційна таємниця, банкрут­ство нерентабельних підприємств (фірм), надання державою фі­нансової допомоги у виняткових випадках, повноцінна конкуренція таін.

 

Усе це приведе до того, що господарський розрахунок повністю трансформується у комерційний і буде основним методом господа­рювання на підприємствах бізнесу всіх форм власності.