Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.3. Продовольство

Світовий ринок продовольства визначає продукція спільного господарства економічно розвинених країн, яке є великотоварним.

У дрібному товарному секторі сільського господарства зайнята переважна більшість населення країн, що розвиваються (а це при­наймні 100 млн чол. у Латинській Америці, 280 млн чол. в Африці і 700 млн чол. в Азії).



Таблиця 1


Найбільші виробники легкових автомобілів у 1990 р.


У країнах, що розвиваються, і досі вручну обробляється 25 % ор­ної землі, ще половина обробляється за допомогою тяглової сили тварин. Низький рівень механізації та хімізації негативно познача­ється на врожайності. Якщо у світі середня врожайність зернових становить 25 ц/га, то в Африці вона вдвічі менша.

Частка продовольства у світовій торгівлі знизилася з 30 % у 1965 р. до 15 % у 1992 р. Це пояснюється досягненнями "зеленої революції" у країнах, що розвиваються, а також погіршенням для них умов тор­гівлі. Наприклад, стрімке зростання цін на нафту у 1973 р. значно зменшило пропозицію на світовий ринок енергоємної сільськогос­подарської продукції країнами "третього світу".

В Індії, Єгипті, Аргентині та ряді інших країн експорт сільгосп­продукції переважає над її імпортом. Імпорт продовольства перева­жав над експортом у Японії, Східній Європі, колишньому Радян­ському Союзі.

США щороку експортують продовольства на суму, що переви­щує 29 млрд дол., і є світовим лідером у цій галузі. Нині 27 % насе­лення США проживає у сільській місцевості, але лише 1,9 % задіяно у сільському господарстві. Один фермер виробляє продукцію для 129 чоловік (94 — у США і 35 — за кордоном). Слід мати на увазі, що США забезпечують 43 % світового виробництва сої, 21 % — ба­вовни, 34 % — кукурудзи, 12 % — пшениці.

Міжнародна торгівля продовольчими товарами включає торгів­лю продукцією землеробства, тваринництва, рибальства, морського промислу, лісового господарства, а також напівфабрикатами і гото­вими товарами. Основною продовольчою продукцією є зернові і продукти їх переробки, олійне насіння, рослинна олія, жири, овочі, фрукти, м'ясо, м'ясопродукти, молочні продукти, кава, какао, чай, риба, морепродукти.

Нині існує тенденція до зростання міжнародної торгівлі сирови­ною, придатною до вживання. Набула поширення біржова торгівля продовольчими товарами (пшеницею, кукурудзою, кавою, цукром тощо). В позабіржовій торгівлі орієнтуються на біржові ціни. Існу­ють і продовольчі аукціони, які визначають світові ціни, зокрема на рибу, чай, овочі, фрукти. Ціни на окремі продовольчі товари форму­ються на основі імпортних або експортних цін провідних виробни­ків або споживачів відповідної продукції. Використовуються також ціни паризького оптового ринку та імпортні ціни ФРН.

Ціни багатьох продовольчих товарів нестабільні не лише впро­довж року, а й місяця. Нерідко річні коливання досягають 100 %, а місячні — 10-13 %. Чинниками, що впливають на ціни, є погода, се­зонність попиту і пропозиції, спекуляції, сортність, географічне роз­ташування центрів торгівлі, конкуренція внаслідок виробництва штучних і природних замінників, тарифне і нетарифне регулювання, субсидії.

Зернові є наймасовішим продовольчим товаром на світовому ринку. Зерно — основний продовольчий ресурс і важлива сировина.

Під зернові культури зайнято майже половину посівних площ сві­ту. Найпоширеніші зернові культури — пшениця, кукурудза, рис забезпечують три чверті світового виробництва зерна. Продуцентами пшениці світового масштабу є США, КНР, Індія, Канада, Франція, Австралія, Казахстан, Росія, Україна, Аргентина, Туреччина.

Наприкінці ХХ ст. світові експортні ресурси пшениці становили 96-97 млн т. Найбільші її експортери — США, Канада, Австралія, Аргентина, а найголовніші імпортери — Китай, Бразилія, Японія, Єгипет.

Кукурудза. Північна і Південна Америка є основними районами вирощування кукурудзи. Її батьківщиною вважається Мексика. Найбільшим виробником кукурудзи є США, значні за обсягом уро­жаї збирають також у Китаї, Бразилії, Мексиці, Південно-Африкан­ській Республіці.

Рис є продовольчою культурою для понад половини людства. Цей злак вирощують у регіонах, багатих на вологу і тепло. Понад 90 % світових посівів рису припадає на країни Азії (на Індію та Ки­тай — 60 %). Наприкінці ХХ ст. щороку світовий збір рису досягав 530 млн т. Третина зібраного врожаю припадала на Китай, близь­ко чверті — на Індію. Помітними виробниками рису є також Індо­незія, Бангладеш, В'єтнам, Таїланд, М'янма, Японія, Філіппіни, Бра­зилія.

Наприкінці ХХ ст. обсяг щорічної торгівлі рисом у світі досягнув 20 млн т, а ціни (залежно від сортності) перебували у діапазоні 200-400 дол. за тонну на умовах CIF.

Найбільші експортери рису — Таїланд, США, В'єтнам, М'янма, Пакистан. В імпорті лідирують Індонезія (посідає перше місце), Бан­гладеш, Північна Корея, Іран, Саудівська Аравія, Бразилія.

Ячмінь поширений в Україні, Росії, Китаї, Чехії, США, Канаді. Близько 50 % світових посівів вівса припадає на США і Канаду. Його вирощують також Росія, Польща, Франція, Великобританія. Жито поширене у Росії, Польщі, Франції, Білорусі, ФРН.

Ринок США значно впливає на світові ціни на зернові культури, оскільки США є найбільшим їх постачальником на світовий ринок.

На світовому ринку реалізуються також хлібопродукти (хліб, ма­карони, сухарі тощо) і продукція борошномельної промисловості (му­ка, битий рис, крохмаль, солод). Формування ринку хлібопродуктів припадає на останню чверть ХХ ст. ФРН є великим експортером продукції борошномельної промисловості. Імпортером світового значення цієї продукції вважається Японія.

Олійні і харчосмакові товари. Масовими біржовими товарами є олійне насіння (соя, рапс, льон, соняшник, арахіс), копра, рослинна олія (соєва, бавовникова, соняшникова, арахісова, пальмова, коко­сова, кукурудзяна, касторова) та відходи виробництва рослинної олії (шроти).

Північна Америка нині продукує понад 40 % світового врожаю бобів сої. Боби містять до 50 % білка та до 25 % олії. Боби після виді­лення з них олії використовують для виробництва продуктів харчу­вання, а також годівлі худоби.

Батьківщиною сої є Південно-Східна Азія. Соя традиційно посідає значне місце у продовольчому раціоні жителів Китаю, Кореї, Японії та Малайзії. Перший комерційний урожай у США було зібрано у 1924 р. Відтоді США перетворилися на найбільшого світового про­дуцента сої.

Соєвої олії у світі щороку виробляється понад 20 млн т, понад чверть її експортується. Країни світу щороку продукують понад 4 млн т бавовникової олії, частка міжнародної торгівлі нею становить 7 %. У світі щороку виробляють понад 1,8 млн т кукурудзяної олії, і третина її надходить у міжнародну торгівлю. Приблизно така сама частка припадає і на міжнародну торгівлю соняшниковою олією. Що­річний обсяг її виготовлення перевищує 9 млн т. Ще більше у світі виробляється рапсової (11 млн т) і пальмової (понад 16 млн т) олії. Ос­тання надходить переважно на світовий ринок.

Копра — це висушений м'якуш багатих на олію (60-65 %) плодів кокосової пальми, з якого екстрагують кокосову олію, що викорис­товується для виготовлення мила, продовольчих жирів і маргарину. Основні продуценти копри — Філіппіни та Індонезія, значні її обся­ги виробляють також Індія, Шрі-Ланка і Мексика.

Найпоширенішими харчосмаковими товарами у міжнародній торгівлі є чай, кава і спеції. Вплив лондонського оптового ринку на формування світових цін на цю продукцію визначальний.

Основні продуценти чорного перцю — США, Індія, Бразилія, Ін­донезія, Малайзія, В'єтнам. Частка США в імпорті цього продукту досягає 90 %. Основні експортери білого перцю — Індія та Бразилія, а імпортери — США і ФРН.

Кава. Ефіопія вважається батьківщиною кави. Найпоширенішим видом кавового дерева є "Рубика" (Rubiaceae), який налічує понад 7 тис. сортів. Більшість кави, що вирощується в Африці, належить до

виду "Робуста" (Robusta), батьківщиною якого є вологі ліси цього континенту. "Робуста" використовується для змішування з видом "Арабіка" (Arabika), а також для виготовлення розчинної кави. На ринок надходять і сорти кави, батьківщиною яких є Ліберія. Ці сор­ти мають невисоку харчову цінність і гіркі на смак.

Основний продуцент кави — Бразилія, а споживач — США. Се­ред продуцентів слід також назвати Колумбію, Кот-д'Івуар, Індоне­зію та В'єтнам, а серед споживачів — країни ЄС. Бразилія щороку спроможна вирощувати 1-1,5 млн т кави, Колумбія — приблизно 0,8 млн т, Індонезія — 0,35 млн т. Обсяг щорічного світового експор­ту кави становить 2,2-2,7 млн т. Статистика свідчить, що в окремі роки Колумбія експортує більший обсяг кави, ніж Бразилія, хоча ви­рощує її менше.

Цукор. Основна сировина для його виготовлення — цукрова тростина і цукровий буряк.

У XVI-XVII ст. іспанські колонізатори завезли цукрову тростину з Південно-Східної Азії у регіон Карибського моря. Нині основними регіонами її вирощування є Бразилія, Куба, Маврикій, острови Ка­рибського моря, Гаваї та Австралія.

Цукровий буряк вважається альтернативою цукровій тростині у регіонах помірного клімату. Його вирощування в Європі почалося наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Нині основну масу цукрово­го буряку вирощують в економічно розвинених країнах (Централь­ній і Східній Європі, Великобританії, США).

Замінники цукру тіснять на світових ринках натуральну сирови­ну, але цукор ще займає досить міцні позиції.

Цукор виробляють понад сто країн світу і наприкінці ХХ ст. об­сяги його світового виробництва становили близько 125 млн т. До 30 % виготовленої продукції надходить на світовий ринок. Цукор не є дефіцитом, його пропозиція перевищує попит, тому ціни на цу­кор нестабільні. Близько 75 % світової торгівлі цукром відбувається на вільному ринку. Ціни Нью-Йоркської, Лондонської, Паризької бірж вважаються представницькими.

Продукція тваринництва. Світове поголів'я великої рогатої худоби становить 1,3 млрд голів, у тому числі 225,3 млн корів. Близько 35 % світового поголів'я зосереджене в Азії (передусім у Китаї та Індії), приблизно 17 % — у Південній Америці, 15 % — у Північній Амери­ці (з них майже 2/3 у США), 14 % — в Африці, 15 % — в Європі,

близько 2 % — в Австралії. Майже все поголів'я буйволів (97 %) зо­середжене в Азії.

Поголів'я свиней у світі становить понад 850 млн голів, майже поло­вина його зосереджена в Азії. Китай посідає перше місце у світі за кіль­кістю свиней. За обсягом свинарства вирізняються також США, Бра­зилія, ФРН, Данія, Франція, Великобританія, Нідерланди, Угорщина.

Світове поголів'я овець становить 1,2 млрд голів. Понад третина їх припадає на Азію, понад 18 % — на Австралію та Нову Зеландію, близько 16 % — на Африку, понад 16 % — на Європу, близько 9 % — на Америку. У сферу світової торгівлі щороку надходить понад 5 млн овець.

Основну кількість м'яса, молока та іншої тваринницької продук­ції виробляють розвинені країни світу. У світі щороку виробляється понад 160 млн т м'яса. Середньорічне споживання м'яса на душу на­селення у світі не досягає 35 кг, тоді як в економічно розвинених країнах становить 120-130 кг.

Основними постачальниками худоби на світовий ринок є США, країни Європейського Союзу, Австралія, Аргентина, Бразилія, Уругвай, Нова Зеландія, Данія.

Імпортерами конини є Італія, Франція, країни Бенілюксу, Авс­трія.

У країнах Близького і Середнього Сходу існує попит на живих овець з огляду на релігійні чинники.

Найбільшими експортерами телятини є Австралія, Бразилія, Ар­гентина, Нова Зеландія та Уругвай, свинини — Данія, США, Канада, країни Бенілюксу, баранини — Австралія і Нова Зеландія, птиці — США та країни ЄС.

Продукція птахівництва широко представлена на світовому ринку. Світове поголів'я птиці становить понад 120 млрд голів. На Азію припадає 40 % світового поголів'я (близько половини азіатського поголів'я зосереджено у Китаї), на Європу — близько 17 %, на Аме­рику — понад 20 %, на Африку — 9 %.

Світове виробництво м'яса птиці становить щороку близько 45 млн т, яєць — понад 500 млрд штук. 80 % продукції птахівництва припадає на курей, 15-17 % — на індиків.

У сфері міжнародної торгівлі м'ясо реалізується у свіжому, охо­лодженому та замороженому вигляді. Частка двох останніх видів м'яса має тенденцію до зростання.

Ціни м'яса на міжнародному ринку зазнають значних коливань.

У сферу світової торгівлі щороку надходить близько 11 млн т мо-локопродуктів (передусім сирів, сухого молока, вершкового масла). Основні постачальники цієї продукції — Нова Зеландія та країни ЄС.