5.4. Методичні підходи до прийняття рішення «продукт–продукт» при змі-ні цін на конкуруючі продукти

Правило прийняття рішення «продукт—продукт» дає змогу менеджерам обгрунтовано змінювати виробничу програму підприємства залежно від змін ринкових цін на продукцію. В нашому прикладі, скажімо, доцільно збільшувати обсяг виробництва ріпаку тоді, коли його ціна підвищиться порівняно з ціною ячменю. І навпаки, виправдано зменшувати обсяг виробництва ріпаку і збільшувати виробництво ячменю, якби ціна ріпаку знизилася порівняно з ціною ячменю.

Аналіз різних варіантів зміни ринкової кон’юнктури на продукцію дає змогу зробити такий узагальнюючий висновок: будь-які зміни цін на конкуруючу продукцію, за винятком тих варіантів, коли вони (ціни) зростають або знижуються на обидва продукти в одному і тому ж напрямі і з однаковими темпами, впливають на рішення «продукт—продукт», яке повинен прийняти менеджер у нових цінових умовах.

Щоб переконатися в цьому, розглянемо такий приклад. Нам уже відомо, що за ціни ріпаку 540 і ячменю 180 грн. за 1 т максимальний дохід формувався при виробництві 1100 кг ріпаку та 1382 кг ячменю. Тепер постає питання: яка комбінація продуктів буде «правильною», якщо: а) ціна ріпаку знизиться до 450 грн. за 1 т при незмінній ціні на ячмінь; б) ціна на ріпак зросте до 594, а на ячмінь знизиться до 153 грн.; в) ціни на ячмінь і ріпак знизяться на 20% і становитимуть відповідно 144 і 432 грн. за 1 т? Відповісти на це запитання можна після визначення нових співвідношень цін і порівняння кожного з них з граничною нормою трансформації (табл. 5.11).

У 1-му варіанті зміни ціни на ріпак цінове співвідношення становитиме 450 : 180 = 2,5; у 2-му варіанті з підвищенням ціни на ріпак і зниженням на ячмінь цінове співвідношення підвищиться до 3,88 ( 594 : 153 = 3,88); у 3-му варіанті цей показник дорівнює 3432 : : 144).

Таблиця 5.11

ВАРТІСТЬ ВИРОБЛЕНОЇ ПРОДУКЦІЇ
ЗА РІЗНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ ЦІН

Щоб переконатися в тому, який саме варіант забезпечує максимальну вартість виробленої продукції, немає потреби визначати цей показник за усіма варіантами. Достатньо розрахунок зробити по «правильному» варіанту і двох суміжних — попередньому та наступ­ному. Цим засобом ми скористаємося при аналізі даної таблиці. Як бачимо, у 1-му варіанті при співвідношенні цін 2,5 правильною (найбільш ефективною за цих умов) буде така комбінація продуктів: 1000 кг ріпаку і 1658 кг ячменю. Вартість виробленої продукції за такої комбінації становить 748,4 грн. Це найбільший обсяг продукції у вартісному виразі за ціни на ячмінь 180 і на ріпак 450 грн. за 1 т. І дійсно, вартість виробленої продукції за попередньої комбінації становить 742,1 і наступної 743,8 грн., тобто в обох випадках вона менша порівняно з «правильною» комбінацією, за якої виробництво ячменю зросте з 1382 кг до 1658 кг, а виробництво ріпаку через зниження на нього ціни скорочується з 1100 до 1000 кг.

При співвідношенні цін 3,88 найбільш ефективною буде комбінація з виробництвом 1200 кг ріпаку і 995 кг ячменю. І зрозуміло, у цій комбінації збільшується виробництво ріпаку, ціна на який зросла, і знижується виробництво ячменю як менш ефективного зараз продукту через зниження на нього ціни. Вартість виробленої продук­ції в цій комбінації найбільша і становить 865 грн.,  в той час як в попередній 864,8 і наступній 772,2 грн.

У 3-му варіанті ціни на ріпак і ячмінь знизились. Як бачимо, зміна цін відбулася в одному і тому ж напрямі з однаковим темпом. В результаті цінове співвідношення між цими продуктами залишилося незмінним, тобто таким, яким воно було при цінах на ріпак і ячмінь, відповідно 540 і 180 грн. за 1 т. Відповідно до вимог правила прийняття рішення «продукт—продукт» найкращим варіантом поєднання обсягів виробництва цих продуктів буде той, який був визначений раніше: 1100 кг ріпаку і 1382 кг ячменю. Щоправда, вартість виробленої продукції тепер зменшиться, оскільки знизилися ціни. Якщо раніше цей варіант забезпечував 842,8 грн., то тепер — 674,2 грн. Проте за вказаних цінових умов це — максимальний обсяг виробництва продукції. Як видно з табл. 5.11, попередній варіант забезпечує одержання 670,5, а наступний за «правильним» варіантом — 661,7 грн.

Який же висновок випливає із викладеного? Якщо зі зміною цінової ситуації підприємство не перейде до нової комбінації виробництва відповідних видів продукції, то воно обов’язково зазнає втрат, розмір яких залежить від ступеня зниження або підвищення цін. Так, за 1-м варіантом зміни ціни  цінове співвідношення стало дорівнювати 2,5, за якого найкращою комбінацією є виробництво 1000 кг ріпаку і 1658 кг ячменю. Якби підприємство не перейшло на цю комбінацію, а продовжувало виробляти 1100 кг і 1382 кг ячменю, то його грошовий дохід знизився б на 4,6 грн. (748,4 – 743,8 = = 4,6). За цінового співвідношення 3,88 підприємство мало б втратити 0,2 грн. (865 – 864,8 = 0,2), якби не перейшло на виробництво 1200 кг ріпаку і 1995 кг ячменю замість виробництва цих продуктів обсягом 1100 і 1382 кг відповідно.