5.4. Ресурси непаливної мінеральної сировини
Чорна металургія включає видобуток і збагачення залізної, марганцевої і хромової руд, виплавку чавуна і стали, виробництво сталевого прокату. Важливе значення для виробництва чорних металів мають запаси залізної руди. Світові прогнозні ресурси залізної руди досягають приблизно 600 млрд. т, а розвідані запаси – 260 млрд. т. Найбільші у світі родовища залізної руди знаходяться в Бразилії, Австралії, Канаді, Росії, Китаї, США, Індії, Швеції. Видобуток залізної руди у світі складає 0,9 – 1,0 млрд. т у рік. Ресурсозабезпеченість світового господарства цим видом сировини – приблизно 250 років. Видобуток залізної руди у світі швидко ріс у 50 – 70-і рр.: 1950 р. – 250 млн. т, 1980 р. – 900 млн. т. У середині 80-х рр. видобуток цього виду сировини пережив спад (до 850 млн. т у 1985 р.), але в 90-і рр. стабілізувалася на рівні 1 млрд. т. Знизився видобуток залізної руди в США, Західній Європі (через вичерпання ряду родовищ), а також у Росії, Казахстані, на Україні (через економічний спад). Разом з тим зростає видобуток на легкодоступних родовищах Китаю, Бразилії, Австралії.
Найважливішою тенденцією в розвитку світової чорної металургії є переміщення її в країни, що розвиваються. У 1996 р. Китай вийшов у світові лідери виробництва стали. Південна Корея практично зрівнялася за цим показником з Німеччиною, а Бразилія випередила Англію і Францію. Країни, що розвиваються, виробляють в основному рядовий метал. У 90-х рр. відбулося різке скорочення металургійного виробництва в країнах-членах СНД (у два рази) і в країнах Центральної і Східної Європи (на 33%). У США і Японії провідні корпорації скорочують виробництво традиційної металопродукції, але при цьому розширюють випуск якісних металів і складних видів прокату. Зростання виплавки сталі відбувається тільки в країнах «нового освоєння» (Австралія, Канада, ПАР), що зумовлюється високим ступенем забезпеченості цих країн металургійною сировиною і паливом.
За сировиною для виробництва кольорових металів на першому місці знаходяться боксити. Їхні прогнозні запаси складають 50 млрд. т, у тому числі розвідані – 20 млрд. т. Найбільші родовища бокситів зосереджені в Австралії, Гвінеї, Бразилії, Венесуелі, на Ямайці. Видобуток бокситів досягає 80 млн. т у рік, так що нинішніх запасів має вистачити на 250 років.
Розвиток світової кольорової металургії протягом тривалого часу характеризувався стійким зростанням. У даний час виробляється 70 різних видів кольорових металів. Основна частка виплавки припадає на алюміній (45,4%), мідь (25,3%), цинк (15,8%), свинець (11%). Помітне місце на ринку кольорових металів займають також нікель, олово, кобальт, вольфрам, молібден і ін.
Однією з узагальнюючих характеристик рівня розвитку економіки в сучасних умовах стало споживання алюмінію на душу населення. Алюміній і його сплави в умовах усе зростаючих конструкційних і екологічних вимог витісняє чорні метали і їхні сплави там, де зниження маси виробу (транспортних засобів) забезпечує економію палива і збільшення швидкості. Середньодушове споживання алюмінію в середині 90-х рр. складало (кг): у США – 31,3; у Японії – 31,6; у Німеччини – 24; у Росії – 3.
Для кольорової металургії розвинутих країн характерні наступні відмітні риси:
зростаюча частка вторинної сировини – металобрухту. Так, розвинуті країни зроб ставку на вторинну сировину, що у 90-х рр. забезпечувало 25% їхніх потреб у цинку й олові, 40% – у міді і 50% – у свинці;
підвищена увага до виплавки рідких металів (титана, магнію, германія, танталу, ніобію), у тому числі і стратегічно важливих;
перевага виробництва прокату і готової продукції, тоді як виплавка первинного металу усе більше переміщається в країни, що розвиваються.
Виплавка важких металів остаточно перемістилася в країни, що розвиваються, які все більше і більше освоювали заключні стадії виробництва.
Геологічні запаси мідних руд оцінюються в 860 млн. т, з них розвіданих – 450 млн. т (в Індії, Зімбабве, Замбії, Конго, США, Росії, Канаді). При нинішньому обсязі видобутку 8 млн. т у рік розвіданих запасів мідних руд вистачить приблизно на 55 років.
Найважливішою тенденцією в розвитку світової чорної металургії є переміщення її в країни, що розвиваються. У 1996 р. Китай вийшов у світові лідери виробництва стали. Південна Корея практично зрівнялася за цим показником з Німеччиною, а Бразилія випередила Англію і Францію. Країни, що розвиваються, виробляють в основному рядовий метал. У 90-х рр. відбулося різке скорочення металургійного виробництва в країнах-членах СНД (у два рази) і в країнах Центральної і Східної Європи (на 33%). У США і Японії провідні корпорації скорочують виробництво традиційної металопродукції, але при цьому розширюють випуск якісних металів і складних видів прокату. Зростання виплавки сталі відбувається тільки в країнах «нового освоєння» (Австралія, Канада, ПАР), що зумовлюється високим ступенем забезпеченості цих країн металургійною сировиною і паливом.
За сировиною для виробництва кольорових металів на першому місці знаходяться боксити. Їхні прогнозні запаси складають 50 млрд. т, у тому числі розвідані – 20 млрд. т. Найбільші родовища бокситів зосереджені в Австралії, Гвінеї, Бразилії, Венесуелі, на Ямайці. Видобуток бокситів досягає 80 млн. т у рік, так що нинішніх запасів має вистачити на 250 років.
Розвиток світової кольорової металургії протягом тривалого часу характеризувався стійким зростанням. У даний час виробляється 70 різних видів кольорових металів. Основна частка виплавки припадає на алюміній (45,4%), мідь (25,3%), цинк (15,8%), свинець (11%). Помітне місце на ринку кольорових металів займають також нікель, олово, кобальт, вольфрам, молібден і ін.
Однією з узагальнюючих характеристик рівня розвитку економіки в сучасних умовах стало споживання алюмінію на душу населення. Алюміній і його сплави в умовах усе зростаючих конструкційних і екологічних вимог витісняє чорні метали і їхні сплави там, де зниження маси виробу (транспортних засобів) забезпечує економію палива і збільшення швидкості. Середньодушове споживання алюмінію в середині 90-х рр. складало (кг): у США – 31,3; у Японії – 31,6; у Німеччини – 24; у Росії – 3.
Для кольорової металургії розвинутих країн характерні наступні відмітні риси:
зростаюча частка вторинної сировини – металобрухту. Так, розвинуті країни зроб ставку на вторинну сировину, що у 90-х рр. забезпечувало 25% їхніх потреб у цинку й олові, 40% – у міді і 50% – у свинці;
підвищена увага до виплавки рідких металів (титана, магнію, германія, танталу, ніобію), у тому числі і стратегічно важливих;
перевага виробництва прокату і готової продукції, тоді як виплавка первинного металу усе більше переміщається в країни, що розвиваються.
Виплавка важких металів остаточно перемістилася в країни, що розвиваються, які все більше і більше освоювали заключні стадії виробництва.
Геологічні запаси мідних руд оцінюються в 860 млн. т, з них розвіданих – 450 млн. т (в Індії, Зімбабве, Замбії, Конго, США, Росії, Канаді). При нинішньому обсязі видобутку 8 млн. т у рік розвіданих запасів мідних руд вистачить приблизно на 55 років.