5.4. Сегментація та гнучкість ринку праці
Лише в дуже узагальненому умовному уявленні ринок праці можна розглядати як єдиний економічний простір з цільною грою ринкових сил та досконалою конкуренцією. Насправді ж розмаїття пропонованих трудових послуг і робочих місць породжує сегментацію ринку праці. Фактично в економіці діє система багатьох більш або менш автономних взаємопов'язаних ринків праці.
Кожен різновид праці, професія, спеціальність, кожна особлива категорія працівників (наприклад, підлітки, студенти, пенсіонери, інваліди) мають свій певною мірою відокремлений від інших ринок праці. Для найвище кваліфікованих, рідкісних спеціалістів ринок праці може мати національні і навіть міжнародні масштаби. Більшість же працівників конкурують між собою на місцевих ринках. Існують чітко структуровані й ледь оформлені ринки праці. Перші передбачають укладання трудового контракту у відповідності з діючим законодавством, що регулює умови праці та її оплати та інші аспекти трудових відносин. Ринки з нерозвиненою інституційною інфраструктурою характерні для країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються. У більшості таких країн крім відкритих формальних ринків праці існують також тіньові неформальні ринки.
Отже, сегментація ринку праці — це поділ робочих місць і працівників за об'єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами. Дослідження сегментованості ринку праці привело до виникнення теорії двоїстості ринку праці, згідно з якою він поділяється на дві частини: первинний і вторинний.
Первинний ринок праці — це та його частина, яка об'єднує "престижні" роботи, що характеризуються стабільністю зайнятості й надійністю положення працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання, використанням прогресивних технологій, що вимагає високої кваліфікації і здатності до навчання від працівників.
Вторинний ринок праці — це та його частина, яка об'єднує "непрестижні" роботи і характеризується прямо протилежними рисами: висока плинність кадрів і нестабільна зайнятість, негарантована і невисока оплата праці, безперспективність службового становища, примітивні трудомісткі технології тощо.
Залежно від професій виділяють ринок:
- робочих кадрів (працівників переважно фізичної праці) наприклад, ринок верстатників, зокрема токарів, шліфувальників і т.д;
- спеціалістів та керівників (працівників переважно нефізичної праці)
Нижче наведені дані середньомісячної номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності за січень-червень 2007 року по Україні
|
| У середньому на одного штатного працівника | ||
| грн. | у % до відповідного періоду попереднього року | Довідково: січень-червень 2006р. | |
| Усього | 1225 | 126,7 | 967 |
| Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги | 638 | 132,0 | 483 |
| Лісове господарство та пов’язані з ним послуги | 1034 | 129,1 | 801 |
| Рибальство, рибництво | 648 | 116,6 | 555 |
| Промисловість | 1440 | 127,4 | 1130 |
| Будівництво | 1320 | 131,8 | 1001 |
| Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку | 1059 | 125,7 | 843 |
| Діяльність готелів та ресторанів | 868 | 127,4 | 681 |
| Діяльність транспорту та зв'язку | 1564 | 122,7 | 1275 |
| діяльність наземного транспорту | 1457 | 125,1 | 1165 |
| діяльність водного транспорту | 1277 | 126,0 | 1014 |
| діяльність авіаційного транспорту | 2467 | 128,4 | 1922 |
| додаткові транспортні послуги та допоміжні операції | 1767 | 121,1 | 1459 |
| діяльність пошти та зв’язку | 1392 | 120,1 | 1159 |
| Фінансова діяльність | 2489 | 133,2 | 1869 |
| Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям | 1417 | 131,2 | 1080 |
| з них дослідження і розробки | 1496 | 126,1 | 1186 |
| Державне управління | 1672 | 117,9 | 1418 |
| Освіта | 932 | 120,7 | 772 |
| Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги | 754 | 122,6 | 615 |
| Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту | 966 | 124,9 | 774 |
| з них діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг | 975 | 123,6 | 789 |
З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:
- внутріфірмовий, тобто ринок праці підприємства, фірми, установи, організації тощо;
- галузевий;
- національний. Даний тип ринку праці співпадає з однойменним типом ринку за територіальною ознакою.
Залежно від кількісного співвідношення покупців та продавців товару «робоча сила», ринок праці, подібно до товарного, може бути:
- монополією, монопсонією, олігополією, поліполією .
Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян за регіонами у І півріччі 2007 року
|
| Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку впродовж звітного періоду – всього, тис. осіб | З них працевлаштовано, тис. осіб | У % до | |
| загальної кількості незайнятих громадян | відповідного періоду 2006р. | |||
| Україна | 1582,9 | 582,3 | 36,8 | 104,7 |
| Автономна Республіка Крим | 58,7 | 23,8 | 40,5 | 102,7 |
| Вінницька | 68,6 | 26,6 | 38,8 | 98,5 |
| Волинська | 46,7 | 17,6 | 37,6 | 102,3 |
| Дніпропетровська | 94,5 | 39,3 | 41,5 | 104,6 |
| Донецька | 110,7 | 40,1 | 36,2 | 120,9 |
| Житомирська | 59,9 | 20,2 | 33,7 | 105,5 |
| Закарпатська | 43,0 | 15,3 | 35,7 | 101,7 |
| Запорізька | 65,3 | 25,0 | 38,3 | 100,1 |
| Івано-Франківська | 64,8 | 24,2 | 37,3 | 107,6 |
| Київська | 44,8 | 17,6 | 39,4 | 107,9 |
| Кіровоградська | 47,3 | 17,8 | 37,7 | 101,6 |
| Луганська | 70,3 | 23,8 | 33,8 | 110,3 |
| Львівська | 81,2 | 24,0 | 29,5 | 103,1 |
| Миколаївська | 46,5 | 17,5 | 37,7 | 99,1 |
| Одеська | 55,4 | 22,3 | 40,3 | 106,3 |
| Полтавська | 71,2 | 25,3 | 35,6 | 102,4 |
| Рівненська | 61,9 | 17,4 | 28,1 | 102,5 |
| Сумська | 55,0 | 19,8 | 35,9 | 107,8 |
| Тернопільська | 62,6 | 19,8 | 31,6 | 97,2 |
| Харківська | 88,1 | 32,3 | 36,7 | 101,3 |
| Херсонська | 45,7 | 17,8 | 38,9 | 119,8 |
| Хмельницька | 57,0 | 22,0 | 38,7 | 101,4 |
| Черкаська | 67,8 | 25,4 | 37,5 | 101,8 |
| Чернівецька | 35,8 | 10,4 | 29,2 | 93,9 |
| Чернігівська | 48,4 | 17,3 | 35,7 | 112,6 |
| м.Київ | 27,5 | 17,9 | 65,2 | 105,0 |
| м.Севастополь | 4,2 | 1,8 | 42,2 | 100,3 |
Слід відмітити, що кількість незайнятих громадян, які були зняті з обліку без вирішення питання працевлаштування у І півріччі 2007р., порівняно з відповідним періодом 2006р., скоротилася на 92,8 тис. осіб, або на 21,2% та становила 344,4 тис. осіб.
З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки праці:
- необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ринок);
- обмеженої конкуренції (неповної).
Кожному з типів ринків притаманний свій механізм ціноутворення відповідно до співвідношення попиту та пропозиції.
Ознаками сегментації можуть бути:
- територіальне положення — регіон, місто, район тощо;
- демографічні характеристики — статево-віковий і сімейний склад населення;
- соціально-економічні характеристики — рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;
- економічні критерії — розподіл покупців за формами власності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;
- психографічні показники — особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;
- поведінкові характеристики — мотивація зайнятості та ін.
Великого значення набуває створення сегментів для тих, хто особливо потребує соціальної підтримки з боку держави. Це такі малоконкурентоспроможні групи осіб, яким потрібна робота: молодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого віку, інваліди, жінки з дітьми.
Залежно від того, які склалися стосунки між найманими працівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відносини, ринок праці може бути жорстким або гнучким.
До 70-х років XX ст. у країнах розвинутого капіталізму, для яких на той період характерними були економічне зростання, повна зайнятість, маловідчутна інфляція, функціонував жорсткий ринок праці. Йому було притаманне державне регулювання і великий вплив профспілок.
Ринок характеризувався гарантією і стабільністю зайнятості, що забезпечувалося політикою повної зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівників, забезпеченням трудящих стабільними доходами через узаконення статусу профспілок та їхніх прав, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю місця роботи, її безпеки.
Структурна перебудова в економіці цих країн в умовах жорсткого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництві, зростанням безробіття. Це призвело до поширення концепції гнучкого ринку праці.
Його можна характеризувати як форму пристосування ринку праці до структурної перебудови економіки.
Гнучкість ринку праці передбачає:
- оперативне реагування на зміни кон'юнктури ринку праці, тобто зміни попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості та ціни робочої сили;
- територіальну та професійну мобільність працівників;
- гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулюванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами;
- різноманітність форм наймання і звільнення;
- різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепідготовки;
- гнучкість диференціації заробітної плати;
- гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу;
- гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу;
- різноманітність методів і форм соціальної допомоги;
- різноманітність методів і форм зайнятості.
На підприємствах зазначені вимоги забезпечуються зокрема, введенням режимів неповного робочого часу (скороченого робочого дня), надомної праці, роботи за викликами, гнучких режимів робочого часу, а також найманням тимчасових працівників.