5.5. Методичні підходи до оцінки і прогнозу передбанкрутного стану підприємств

5.5. Методичні підходи до оцінки і прогнозу передбанкрутного стану підприємств

Негативний вплив на підприємство неконтрольованих сил зов­нішнього середовища, прорахунки у виборі його тактики і стратегії, недостатньо ефективний менеджмент у процесі прийняття поточних рішень можуть призвести до виникнення тенденції погіршення фінансово-економічного стану такого підприємства і появи загрози його банкрутства. Щоб запобігти банкрутству, вкрай важливо правильно оцінювати і прогнозувати передбанкрутний стан підприємства, визначати ту критичну межу, за якої загроза банкрутства перетворюється в його реальність. Така оціночна інформація дає змогу власникам і менеджерам своєчасно приймати систему заходів щодо оздоровлення економіки підприємств і досягнення їх стійкого фінансово-економічного стану.
У світовій практиці з цієї метою нерідко використовують індекс Альтмана, визначення якого базується на використанні кола економічних показників, що є важливими індикаторами фінансового стану підприємства, ступеня його незалежності від зовнішніх джерел фінансування. Для розрахунку індексу Альтмана (Z) використовуються методи кластерного і дискримінантного аналізу. Їх практична реалізація дає змогу кількісно визначити «вагу» кожного економічного показника у формуванні інтегрального показника — індекса Z[1]. Останній указує на граничну межу фінансового економічного стану підприємства, за якою наступає реальна загроза банкрутства. В результаті проведених досліджень Альтманом була запропонована наступна модель прогнозування банкрутства[2]:

Z = 3,3 К1 + 1,0 К2 + 0,6 К3 + 1,4 К4 + 1,2 К5,

де К1 — норма прибутку на авансований капітал, визначається діленням прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на авансований капітал (активи) підприємства;

К2 — віддача авансованого капіталу за товарною продукцією, розраховується діленням вартості цієї продукції на величину вказаного капіталу;

К3 — коефіцієнт фінансового лівериджу, обчислюється діленням позичкового капіталу на власний капітал підприємства;

К4 — величина реінвестованого прибутку на одиницю авансованого капіталу, розраховується діленням прибутку підприємства, направленого на збільшення статутного капіталу підприємства, а також його резервного капіталу на активи підприємства;

К5 — питома вага власних оборотних засобів у авансованому капіталі, визначається діленням цих засобів на авансований капітал підприємства. Сума власних оборотних засобів розраховується відніманням від оборотних активів усіх короткострокових (поточних) зобов’язань підприємства.

Коефіцієнти зважування 3,3; 1,0; 0,6; 1,4 і 1,2 відображають «вагу» (значущість) кожного з показників у формуванні величини показника Z. Їх абсолютне значення є адекватним відображенням фінансово-економічного стану тих підприємств, які досліджувалися Альтманом за згаданий раніше період.

Критичне значення індексу Z, розраховане Альтманом за даними статистичної виборки, становить 2,675. З ним зіставляється його фактичне значення. Якщо Z факт. < 2,675, то в недалекому майбутньому можливе банкрутство підприємства за умови, що не будуть прийняті необхідні заходи щодо зміцнення його фінансово-економічного стану. В разі, коли Z факт. > Z крит. фінансово-економічний стан підприємства задовільний або ж міцний залежно від ступеня перевищення фактичного значення коефіцієнта Z над його критичним значенням.

Слід зазначити, що застосування Z критерію, визначеного Альманом, для прогнозу банкрутства вітчизняних підприємств, особливо аграрних, було б некоректним, оскільки коефіцієнти при фінансово-економічних показниках розраховувалися в іншому ринковому середовищі і для інших типів підприємств. Тому для вітчизняних дослідників, економістів та менеджерів одержана Альтманом модель прогнозування банкрутства має лише пізнавально-методичне значення. Цінною насамперед є методика побудови моделі прогнозування банкрутства, яка може бути використана з урахуванням сучасних умов функціонування вітчизняних підприємств. Є уже ,зокрема, перші спроби визначення індексу Z по аграрних підприємствах України. Проте одержані результати поки що не мають практичного значення, ос­кільки фактична інформація про фінансово-економічний стан аграрних підприємств за останні роки не відповідає вимогам побудови даного інтегрального показника. Адже більшість аграрних підприємств були збитковими, перебуваючи на межі або поза межею банкрутства, а тому неможливо одержати об’єктив­ну кількісну характеристику ступеня впливу («ваги») окремих важливих фінансово-економічних параметрів на показник Z.
Є підстави вважати, що з повним подоланням кризових явищ в АПК і зміцненням економіки аграрних підприємств сформується необхідна інформаційна база для побудови всебічно обґрунтованої моделі прогнозування банкрутства і широкого використання її в практиці.