6. 1. Досвід створення електронних бібліотек

У розвинутих країнах світу інформація є найважливішим об'єктом виробничої діяльності і споживання, оскільки ро­бить значний або навіть вирішальний вплив на напрямки і результати прогресу в науковій, технічній, культурній і інших сферах життя цих країн.

Сказане повною мірою відноситься також до діяльності окремих організацій, фірм, навчальних закладів, адмініс­тративно-управлінських органів і фізичних осіб, що є багато-аспектними користувачами і виробниками різноманітної інформації. Тому інформація стала одним з найбільш знач­них ресурсів людського співтовариства й у державному плані розглядається як стратегічний ресурс. Збереження, розвиток і раціональне використання цього стратегічного ресурсу є за­вданням величезного значення для будь-якого суспільства і держави.

У той же час, гігантські обсяги вже накопиченої інфор­мації, безперервний ріст її кількості, різнорідний і роз'єдна­ний за багатьма ознаками характер збереження і поширення, відсутність уніфікованого доступу до неї створюють істотні і все зростаючі проблеми, що викликають труднощі в її ефек­тивному використанні.

Усвідомлення вказаних проблем, підкріплене кількіс­ними і якісними змінами у галузі розвитку сучасних інфор­маційних технологій і засобів передачі даних, привело до необхідності пошуку нових підходів і рішень проблем ство­рення сховищ інформаційних ресурсів, їх організації, засобів і способів доступу до них користувачів. В узагальнено­му вигляді такі підходи сьогодні стали трактувати як ство­рення цифрових або електронних бібліотек. На зміну інформаційному обслуговуванню на друкованих носіях приходить забезпечення користувачів, засноване на елек­тронному представленні найрізноманітнішої інформації, що тиражується у необмеженій кількості і миттєво доступ­ної через глобальні комп'ютерні мережі, незалежно від ча­су і місця знаходження користувачів.

Створення електронних бібліотек і відповідних інфор­маційних інфраструктур бурхливо відбувається в усьому світі, хоча в зв'язку з новизною проблеми саме поняття елек­тронна бібліотека і термінологія в цій області до кінця не оформилися і не устоялися.

Роботи зі створення електронних бібліотек (ЕБ) почалися у США в 1980-х pp., у Великобританії — на початку 1990-х pp. Звичайно такі роботи починали невеликі групи фахівців, але протягом декількох років вони здобували статус національних програм і міжнародних проектів. Прикладами можуть служи­ти проект створення ЕБ для країн «Великої Вісімки», до участі в якому запрошена і Росія, програми «DLI» у США і «eLib» у Великобританії. У Японії ведуться роботи з реалізації проекту «Електронні бібліотеки 21 століття». У Німеччині створюється електронна бібліотека «Global-Info». Зазначені проекти мають істотну державну фінансову підтримку (від 800 млн доларів у СИТА, до ЗО млн EURO у Німеччині). До рішення проблеми створення ЕБ у цих країнах активно залучаються різні інвес­тиції, у тому числі засоби різних фондів, зацікавлених приват­них компаній, благодійних організацій, окремих осіб.

У Росії також є деякий досвід роботи в області створення ЕБ. Ряд проектів, пов'язаних зі створенням конкретних еле­ктронних ресурсів і забезпеченням до них, у тому числі через Інтернет, виконуються з 1995 р. і підтримуються рядом дер­жавних науково-технічних програм, наприклад, програма­ми «Федеральний інформаційний фонд з науки і техніки» і «Інформатизація Росії», Федеральною цільовою науково-технічною програмою Міністерства науки Російської Федерації «Дослідження і розробки за пріоритетними на­прямками розвитку науки і техніки цивільного призначен­ня», міжвідомчою програмою «Створення національної ме­режі комп'ютерних телекомунікацій для науки і вищої шко­ли» і рядом інших. У 1998 р. Російський фонд фундамен­тальних досліджень і Російський фонд технологічного роз­витку оголосили конкурс і за його підсумками почали фінан­сування ряду проектів, пов'язаних з вирішенням проблеми електронних бібліотек.

Що стосується України, то тут прийнята Національна програма інформатизації1, у рамках якої відбувається розви­ток системи ЕБ.

Разом з тим варто визнати, що зазначені зусилля, незва­жаючи на досягнуті результати, не мають загальносистемно-го характеру в масштабах країни і не вирішують багатьох за­дач правового, організаційного і технологічного характеру, необхідних для реалізації в цілому проблеми електронних бібліотек в Україні. Тому необхідно розгортання повномас-штабної міжвідомчої програми «Електронні бібліотеки Ук­раїни», що має служити природним доповненням до вже на­явних проектів і програм у цій сфері і вирішити проблеми вітчизняної інфраструктури, що забезпечує нагромадження, збереження й ефективне використання електронних інфор­маційних ресурсів.

Велика увага питанню створення системи ЕБ обумовлена такими моментами:

1)      необхідністю підвищення ефективності використання
українських інформаційних ресурсів як найважливішої
складової національного надбання;

2)      необхідністю використання в наукових, технічних і
соціально-культурних цілях можливостей, наданих сучасни­
ми інформаційними і комунікаційними технологіями;

3)   необхідністю   підтримки   вітчизняного   виробника
інформаційних ресурсів і технологій,  використання по­
тенціалу українських розробників і дослідників;

4)  потребами збереження і розвитку інформаційних ре­
сурсів науки, культури, освіти та охорони здоров'я;

5)   необхідністю   більш   повного   задоволення   потреб
суспільства,  органів державної влади в ретроспективній
інформації, у тому числі в архівних матеріалах, а також за­
безпечення збереження справжніх архівних документів;

6)      інтересами України щодо входження у світове інфор­
маційне суспільство і світовий інформаційний ринок;

7)      важливістю збереження і розвитку культурних зв'яз­
ків зі співвітчизниками за кордоном і ін.

Резюмуючи вищевикладене можна сказати, що створен­ня системи ЕБ є категоричним імперативом епохи переходу світового співтовариства від індустріального до інфор­маційного суспільства. Тільки національна програма зі ство­рення і надання інформаційних ресурсів країни масовому ко­ристувачеві на основі новітніх інформаційних технологій приведе Україну до рівня розвинутих країн в галузі збере­ження цифрової спадщини.