Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Витрати виробництва — це вартість факторів ви­робництва, використаних для створення певного обся­гу продукції. В економічній теорії існують різні під­ходи до визначення категорії "вартість". Так, прихиль­ники трудової теорії вартості (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) вважали, що вартість — це втілена у товарі праця. Однак сьогодні більш поширеною в економіч­ній теорії і, зокрема, в мікроекономіці є концепція альтернативної вартості. З позицій саме цієї концеп­ції і будуть розглядатися витрати виробництва.

Як можна оцінити альтернативну вартість відмін­ної оцінки, виставленої вам на екзамені з мікроеко-номіки? Щоб отримати її, ви змушені були відмови­тися від інших варіантів використання свого вільного часу: перегляду цікавої телепередачі, сну чи походу з друзями на вечірку. Тому можна вважати, що "п'я­тірка" коштувала вам найціннішої втрати, якої мож­на було б уникнути при альтернативному викорис­танні часу, витраченого на підготовку до екзамену.

Якщо розсудити за аналогією, то альтернативна вартість витрачених на виробництво коштів ви­значається найбільшим можливим прибутком, що міг би бути отриманий з цих грошей, якби вони були вкладені у щось інше.

Економісти розрізняють зовнішні (бухгалтерські, або явні) та внутрішні (неявні) витрати. Зовнішні витрати — грошові видатки постачальникам ресур­сів, які не належать власникам підприємства. Це су­ма всіх платежів підприємця, пов'язана з залученням необхідних економічних ресурсів (заробітна плата най­маним працівникам, відсотки за отримані кредити, орендна плата за землю чи інше майно, оплата нада­них послуг тощо).

Внутрішні витрати — це грошові платежі, які могли б отримати власники підприємства при альтерна­тивному використанні ресурсів, що їм належать. Під­приємець використовує власні гроші, які міг помістити у банк на депозит, він може використовувати власні приміщення, що могли б передаватися в оренду та при­носити відповідний доход тощо. Таким чином, викорис­товуючи власні ресурси для організації виробничої діяльності, підприємець втрачає певну грошову вигоду, яку він міг би отримати при інших варіантах викорис­тання ресурсів. Зовнішні та внутрішні витрати форму­ють економічні витрати підприємця. Далі розгляда­тимемо виключно економічні витрати.

До складу економічних витрат входить нормаль­ний прибуток як плата за виконання підприємцем підприємницьких функцій. Його розмір визначається рівнем доходності, що є нормальним або середнім для певної галузі, тобто тим рівнем, який утримує під­приємця у цій галузі.

Іншою формою прибутку є прибуток економічний (чистий), який є додатковим доходом підприємця внаслідок його ефективнішої діяльності у певній га­лузі. Цей прибуток отримують не всі підприємці, і він не належить до витрат. У мікроекономіці (якщо спе­ціально не застережено) йдеться, як правило, про економічний прибуток.

Щоб краще зрозуміти значення саме економіч­них витрат і економічного прибутку (а не бухгал­терського) для прийняття економічно обгрунтованих рішень, наведемо такий приклад. Нехай існує якась консультативна фірма, власник якої та його дружи­на надають консультативні послуги. Для організації фірми власник придбав обладнання на 10 000 грн., узяв кредит у банку (5000 грн.), найняв трьох пра­цівників, яким виплачує заробітну плату по 200 грн. в місяць, а також оплачує різні послуги 5000 грн. на рік. Фірма розташована у квартирі, що на­лежить підприємцю. Чи має сенс займатися такою діяльністю, якщо сукупний річний доход фірми становить ЗО 000 грн.?

Аби відповісти на це запитання, підрахуємо спо­чатку бухгалтерські витрати. Як бачимо з табл. 6.1, вони складаються з заробітної плати найманих пра­цівників, відсотка за кредит, амортизаційних відра­хувань та інших платежів за послуги стороннім ор­ганізаціям. Загальна сума цих витрат становить 15 200 грн. Тоді бухгалтерський прибуток буде 14 800 грн. Може скластися враження, що цей вид діяльності досить ефективний і прибутковий, оскільки бухгалтерський прибуток становить майже 100 % до витрат. Однак для обгрунтованого виснов­ку треба проаналізувати, який доход отримав би підприємець, якби альтернативне розпорядився своїми ресурсами. Для цього слід підрахувати неяв­ні (внутрішні) витрати.

Відмовившись від роботи у власній консультатив­ній фірмі, підприємець і його дружина могли б пра­цювати за наймом і одержувати заробітну плату, по­класти гроші, витрачені на обладнання, на депозит і отримати на них відсотки, здати в оренду квартиру і мати орендну плату. Крім того, нормальний прибуток для такого виду діяльності дорівнює 2000 грн. За­гальна сума альтернативної вартості залучених влас­них ресурсів (внутрішні витрати) становить 16 000 грн. Цю суму могли б отримати власники фірми, як­що прийняли б рішення про інше використання ре­сурсів. Оскільки вона перевищує бухгалтерський при­буток, то виявляється, що створювати консультативну фірму недоцільно.


Аналогічний висновок можна зробити, порівню­ючи економічні витрати із сукупним доходом фірми. З'ясується, що фірма не тільки не приносить еконо­мічного прибутку, а й навпаки, її діяльність пов'я­зана з економічними збитками (ЗО 000 - 31 200 = = -1200).

Таким чином, доход, який відшкодовує тільки економічні витрати, достатній для створення умов за­цікавленості у виробничій діяльності, оскільки він приносить підприємцю нормальний прибуток. Над­лишок доходу над економічними витратами є еконо­мічним прибутком.