Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.1. Загальна характеристика населення і трудових ресурсів світу

 При аналізі і плануванні трудових ресурсів використовуються такі поняття, як «населення», «трудові ресурси», «економічно активне населення» (зайняте і незайняте у виробництві),  «непрацездатне населення».

Під трудовими ресурсами  мають на увазі частину населення, що досягла необхідного фізичного розвитку, розумових здібностей  і знань для роботи в народному господарстві.

У поняття «людський капітал»  включається найбільш підготовлена до участі в сучасному виробництві частина трудових ресурсів.

Масштаби трудових ресурсів  характеризують потенційну масу живої праці, або «запас» робочої с, яким володіє суспільство для задоволення своїх потреб.

Економічно активне населення – це частина працездатного населення, зайнята суспільно-корисною працею,  що дає їй дохід, необхідний для відтворення самої себе (наймані робітники, власники підприємств, члени родин, що допомагають підприємцям).

Частка економічно активного населення залежить від частки працездатних  у всьому населенні, а також від ступеня зайнятості  окремих вікових груп.  Термін «економічно активне населення» використовується  в міжнародній  системі понять, але в багатьох країнах він статистично чітко  не визначений.  Іноді його ототожнюють з поняттями «робоча сила» і  «трудові ресурси», що трохи ускладнює аналіз статистичних даних  цих понять.

Статистика промислово розвинутих країн включає в категорію економічно активного населення громадян з 15 років (більш 45% населення), у країнах, що розвиваються, – з 12 – 14 років (у середньому менш 40% населення), а в деяких африканських країнах – навіть  з 6 років.

Основними факторами, що впливають на розміщення населення, є:

природні умови територій;

наявність багатих і різноманітних природних ресурсів;

рівень економічного розвитку територій;

умови для розвитку транспорту і товарообміну;

історія освоєння і заселення територій.

Розміщення населення по території Земної кулі вкрай нерівномірне. На 10% суші проживає 82% населення, причому велика частина проживає в приморських районах, уздовж великих рік, залізниць і автомагістралей. Середня щільність населення Землі – 42 жителі на 1 км2 (Європа – 70 чол. на 1 км2, Азія – більш 125, Америка – 18, Африка – 24, Австралія й Океанія – 4).

Під відтворенням (природним рухом) населення розуміють сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту, що забезпечують безперервне поновлення і зміну людських поколінь.

Найважливішими факторами, що впливають на природний рух населення, є:

соціально-економічні умови життя населення;

військово-політичні фактори;

природні умови;

релігійні й етнічні особливості;

екологічні фактори й ін.

Показники природного руху населення:

1.    Коефіцієнт смертності.

2.    Коефіцієнт народжуваності.

3.    Коефіцієнт природного руху, що дорівнює різниці коефіцієнтів народжуваності і смертності.

4.    Коефіцієнт щорічного приросту:  

 

            Рr

Рк = ––––– ´ 100%

           Рm

де   Pr – приріст населення протягом року;

       Pm – середня чисельність населення протягом року.

 

5.    Показник очікуваної тривалості життя при народженні.

Усі країни світу  за тривалістю життя можна розділити на 3 групи:

з високою тривалістю життя (не менш 70 років). Це в основному країни з розвинутою економікою, високими показниками ВВП на душу населення. До них відносяться: Японія  (середня тривалість життя 80 років, у тому числі жінки – 83 роки), Швеція і Швейцарія (78 років), Нідерланди, Норвегія, Франція, Австралія (77 років), США, Канада, Австрія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Фінляндія (75 – 76 років).

із середньою тривалістю життя (55 – 70 років). У числі таких країн  Росія і більшість республік СНД, Китай, Польща, Індія, Мексика, Бразилія й ін.

з низькими показниками тривалості життя (нижче 55 років). Це більшість країн Африки, Південної і Південно-Східної Азії.

У 2000 році все населення землі вже досягло 6,2 млрд. чол., у тому числі економічно активне населення  сконцентроване переважно в країнах «третього світу» (близько 1,9 млрд. чол.), а в індустріально розвинутих  країнах у результаті старіння населення ця частина продовжує скорочуватися. У 2015 р. чисельність населення досягне  7,3 - 7,9 млрд. чол.

В останні десятиліття демографічна ситуація на Заході, а також у деяких країнах СНД (у тому числі і в  Україні) характеризується  тривожними тенденціями. У деяких країнах населення збільшується повільно або не збільшується  взагалі.  Ще одна тенденція – збільшення кількості «міні-родин», що складаються з одного чоловіка  (Франція – один з лідерів).  З індустріально розвинутих країн США – єдина країна, де населення стабільно збільшується, причому не тільки за рахунок природного приросту, а й у результаті припливу іммігрантів (близько 600 тис. чол. у рік).  Найбільш високі темпи приросту населення (природного) спостерігаються  в країнах «третього світу»

Основний приріст населення забезпечується країнами, що розвиваються, (в основному за рахунок Африки та Індії).  У першій половині 50-х років вони забезпеч 79%, а в першій половині 90-х – 95% приросту світової чисельності населення. Ці процеси привели до перерозподілу  населення між різними підсистемами світового господарства. У    1950 р. приблизно 2/3 населення проживало в країнах, що розвиваються, у 1990 р. – 77%,  у 2025 р. очікується  до 84%.  Частка промислово розвитих країн скоротилася з 22 до 14,5%.  Це підсло диференціацію між розміщенням населення і продуктивних сил. На країни, що розвиваються, припадає майже 80%  населення і тільки 20% ВСП.

До групи країн, що розвиваються, входять найбільші за населенням країни (понад 100 млн. чол.) – КНР, Індія, Індонезія, Бразилія, Пакистан, Бангладеш, Нігерія.

Звичайно  для з'ясування впливу зростання населення на економічний розвиток порівнюють темпи зростання населення і ВВП на душу населення. Дані останніх десятиліть показують, що в основному підвищення рівня економічного  розвитку співвідноситься з низьким коефіцієнтом відтворення  населення і більш високою тривалістю життя.

На даний час співвідношення між зростанням ВВП і населенням  виступає як вибір між більш високим рівнем життя й інвестиціями в людський капітал. Населення світу зростає швидко, але світовий  продукт збільшується швидше і демонструє здатність світового співтовариства розвивати продуктивні с. Зростання населення не є проблемою, якщо економічні і соціальні  зміни відбуваються досить швидко, якщо забезпечується  необхідний технічний прогрес.  Але швидке зростання населення в останні десятиліття робить структурні зміни більш важкими, що в основному викликається бідністю.  Це вимагає цілеспрямованої політики урядів і світового співтовариства щодо підвищення рівня економічного  і соціального розвитку, ліквідації розривів між країнами, що розвиваються, і промислово розвинутими.

 

Якість робочої сили

Розвиток економіки будь-якої країни  і світової  економіки в цілому вирішальним чином залежить від трудових ресурсів. Немаловажну роль відіграє якість робочої с, що виявляється у вигляді виразно розвинутих  властивостей працівника, які відбивають здатність і готовність його  до тієї або іншої конкретної діяльності.

Продуктивний потенціал робочої с включає психологічні і  фізичні якості працівника, його здоров'я, рівень загальної і фахової  освіти, накопичений виробничий досвід, загальний культурний рівень розвитку, що залежить від усього комплексу життєвих умов. Ці характеристики багато  в чому визначаються  соціально-економічним рівнем розвитку підсистем світового господарства й окремих країн.

На якість робочої с в ряді  країн стали впливати недостатність забезпечення продовольством, а  також інфекційні захворювання. За даними ВООЗ після початку XXI століття  не менш 1/4 африканської робочої с заражена на СНІД.  

Одним з головних елементів якісних характеристик робочої с виступає рівень загального розвитку і фахової освіти, тому що люди, а не машини є рушійною силою економічного зростання. Наприклад, останні 40 – 50 років ВВП США збільшувався  щорічно в середньому на 3,2%,  16% цього зростання були досягнуті завдяки підвищенню освітнього рівня робочої с, 34% – у результаті технічних нововведень та «ноу-хау» (що теж пов'язано з освітою) і тільки 12% визначалися зростанням витрат на устаткування.

Освіта підвищує продуктивність праці, що забезпечує зростання доходів. Як показали дослідження збільшення  навчання робочої с на 1 рік може привести до 3% збільшення ВВП.

Одержання загальної і фахової освіти неможливе без грамотності. На початку 90-х років у світі нараховувалося 948 млн. неграмотних (в 1970 р. – 890 млн.).  917 млн. припадає на країни «третього світу», що складає 1/3 усього  дорослого населення. Більш 55% неграмотних припадає на Індію (50% населення) і Китай (21% населення). За рівнем  неграмотності виділяються Південна Азія (63% жінок і 37% чоловіків) і Тропічна Африка (53% жінок і 33% чоловіків), а також арабські країни  (56% і 32%). У Джібуті і Буркіна Фасо 80% населення неграмотне.

У промислово розвинутих країнах рівень грамотності високий, але і тут є 31,5 млн. неграмотних дорослих, в основному – в Південній Європі.