6.1. Роль послуг у світовій торгівлі

У середині 90-х років ХХ ст. послуги становили 20 % усього обся­гу міжнародної торгівлі.

Секретаріат Світової організації торгівлі поділяє послуги на 12 секторів:

•  бізнесові, включаючи професійні і комп'ютерні (business, including
professional and computer services);

•  комунікаційні (communication services);

•  будівельні та інжинірингові (contruction and engineering services);

•  дистриб'юторські (distribution services);

•  освітні (educational services);

•  природоохоронні (environmental services);

•  фінансові (страхові та банківські) (financial (insurance and banking
servicis));

•  медичні (health);

•  туристичні (tourism and travel services);

•  рекреаційні, культурні та спортивні (recreational, cultural and spor­
ting services);

•  транспортні (transport services);

•  інші.

Зазначені 12 секторів поділяються на 155 підсекторів.

У країнах — членах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР, англ. — OECD) та публікаціях Конференції ООН з торгівлі і розвитку дотримуються такої класифікації послуг:

•  фінансові;

•  інформаційні (комунікаційні);

•  професійні (виробничі);

•  туристичні;

•  соціальні.

Міжнародний валютний фонд застосовує таку класифікацію послуг:

•  морські перевезення;

•  інші види транспортування;

•  подорожі;

•  інші приватні послуги;

•  інші офіційні послуги.

Послуги, на відміну від товарів, є невідчутними (intangible) і неви­димими (invisible), тоді як товари можна накопичувати. Британський журнал The Economist якось зазначив, що послугою є те, що під час купівлі-продажу не може впасти і вдарити по нозі.

Міжнародна торгівля товарами передбачає їх фізичне переміщен­ня через державні кордони. Таке переміщення послуг трапляється рідко. Час і місце споживання послуги повинні співпадати. Потрібна близькість між надавачем послуг і споживачем, що досягається зав­дяки комерційній присутності надавача послуг у країні, яка його приймає, тобто створення у ній філії або дочірнього підприємства. Близькості можна досягти, переміщуючи фізичних осіб — фахівців до інших країн з метою надання послуг. Для одержання певних пос­луг зацікавленим особам потрібно приїхати до країни, де надаються відповідні послуги (наприклад, туристичні, рекреаційні, лікувальні, освітні тощо).

Отже, міжнародна торгівля послугами може відбуватися у формі:

•  перетинання кордонів сервісними продуктами;

•  руху споживачів до країни імпорту;

•  встановлення комерційної присутності у країні, де надаватиметь­
ся послуга;

•    тимчасового переїзду фахівців до країни з метою надання послуг.
Враховуючи невидиму природу послуг, а також те, що у разі на­
дання послуг це не передбачає переміщення через державні кордо­
ни, до послуг не можуть вживатися прикордонні протекціоністські
заходи, що вживаються до товарів. Сферу послуг за участю інозем­
ців можна регулювати законодавством про зарубіжні інвестиції або
про участь іноземців у підприємницькій діяльності. Стосовно іно­
земних надавачів послуг можуть застосовуватися або не застосову­
ватися режим нації найбільшого сприяння або принцип національ­
ного режиму.

Загальний обсяг ринку послуг у 1997 р. становив 1310 трлн дол., або п'яту частину всього світового експорту. Наприкінці другого ти­сячоліття на США, Великобританію, ФРН і Францію припадало 44 % вартості світового експорту послуг. На вісім економічно най­розвиненіших країн світу припадало до 70 % світового експорту пос­луг і понад 50 % їх імпорту.

Південна Корея експортує інжинірингові, консалтингові та буді­вельні послуги, Сінгапур — фінансові та банківські. Багато малих острівних країн спеціалізуються на туристичному і готельному біз­несі, який часто є практично єдиним джерелом надходження інозем­ної валюти.

Протягом двох-трьох останніх десятиліть Нова Зеландія й Австра­лія значно збільшили обсяги торгівлі послугами. З 1985 р. по 1997 р. обсяг міжнародної торгівлі послугами Нової Зеландії зріс майже на 80 %, а Австралії — на 70 %. Це відбулося передусім завдяки розши­ренню туризму.

Нині Франція відома у світі як експортер фінансових і фрахтових послуг, Швеція — послуг технічного, управлінського і консульта­тивного характеру. Великобританія та США втратили монополію у галузі фінансових і фрахтових послуг, роль Японії та ФРН, навпаки, зростає. Японія має найбільший у світі торговельний флот. Міжна­родне судноплавство Норвегії забезпечує їй половину вартості екс­порту послуг цієї країни.

На туристичні та транспортні послуги припадає 25 % вартості всієї міжнародної торгівлі послугами. Окремі країни, що розвива­ються, належать до двадцяти п'яти найбільших експортерів послуг, але загалом частка країн цієї групи незначна.

Торгівля послугами постійно зростає. Їх експорт розширюється навіть в окремих економічно слаборозвинених країнах. Пошуки за­рубіжних ринків потребують виконання маркетингових досліджень і науково-дослідних робіт, здійснення рекламних кампаній, післяпро­дажного сервісного обслуговування тощо.

Технічний процес у сфері комунікаційних технологій позитивно позначився на світовій торгівлі послугами. Наявність факсимільно­го зв'язку, електронної пошти та інших видів комунікацій дає змогу підприємцям і представникам так званих вільних професій працюва­ти швидше, ефективніше, ширше. Наприклад, архітектори за допо­могою мережі Інтернет можуть надавати свої послуги на відстані тисяч кілометрів від своїх офісів. Завдяки зазначеній мережі надання банківських і фінансових послуг набуло глобального масштабу, а світова фінансова система "вже ніколи не спить".

На думку фахівців, світовий обсяг торгівлі послугами у недалеко­му майбутньому перевищить обсяг товарної торгівлі.