Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.1.2. Види витрат та їх розподіл

6.1.2. Види витрат та їх розподіл

Розглянемо всі статті змінних витрат детальніше.

Оплата праці — це пряма оплата праці у виробництві, як правило, механізаторів, а також працівників, зайнятих на ручних роботах. Витрати на оплату праці визначають, виходячи з кількості людино-годин, необхідних для здійснення виробництва, та серед­ньої оплати однієї людино-години. Слід мати на увазі, що цей елемент витрат передбачає як грошові виплати, так і натуральні (наприклад, видача зерна на зароблену гривню).

Доплати та премії — в цій статті вказується відсоток надбавок до основної зарплати у виробництві.

Насіння і садивний матеріал — показана вартість покупного насіння й садивного матеріалу. Якщо планується сіяти насінням власного виробництва, то в цьому випадку вартість насіння до-
цільно вказувати за собівартістю з урахуванням витрат на очистку, протруювання та поліпшення сорту.

Мінеральні добрива — визначені потреби в різних видах мінеральних добрив і сума витрат на них.

Органічні добрива — як правило, підприємства відносять їх до витрат на виробництво за собівартістю, яка складається з витрат на їх прибирання й збереження. Це потрібно здійснювати тоді, коли господарство може використати органічні добрива лише для власних потреб. Якщо ж існує можливість їх продажу (наприклад, населенню чи іншим господарствам), то витрати на дані доб­рива доцільно відображати за ціною реалізації.

Засоби захисту рослин — сюди входить вартість придбаних пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів тощо, використаних для боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами рослин. Планування витрат за цією статтею здійснюється аналогічно плануванню витрат на мінеральні добрива.

Ремонт — відображаються всі витрати на поточний і капіталь-
ний ремонт основних засобів, що використовуються в даному виробництві. Витрати на ремонт можна визначити за їх співвідношенням з амортизаційними відрахуваннями, орієнтуючись на науково обґрунтовані нормативи та враховуючи рівень витрат, що склався в господарстві протягом минулих років.

Паливно-мастильні матеріали — відображаються кількість і вартість паливно-мастильних матеріалів, спожитих у даному виробництві.

Роботи і послуги — ця стаття витрат включає кілька інших,
а саме: послуги автотранспорту, живої тяглової сили, транспортні роботи тракторів (підвезення добрив, насіння, перевезення врожаю на тік тощо). Тут також відображаються витрати на електроенергію, що буде спожита в даному виробництві.

Роботи й послуги сторонніх організацій — тут відображається вартість послуг, наданих господарству сторонніми організаціями при здійсненні даного виробництва. Це можуть бути автопослуги, послуги з агротехнічного обслуговування, внесення добрив і засобів захисту рослин.

Оренда техніки та обладнання — визначаються витрати, пов’я-
зані з орендою техніки чи обладнання для виробничих потреб.

Витрати на реалізацію — відображаються витрати, пов’язані з реалізацією продукції (реклама, оплата роботи продавців, доставка продукції покупцеві, сплата ринкових зборів
тощо).

Плата за кредит — це плата за користування кредитами, необхідними для покриття змінних витрат. Період кредитування береться від початку польових робіт до збирання врожаю у поточному році і становитиме, наприклад, з озимої пшениці — 8 місяців, кукурудзи — 6, цукрового буряку — 6, соняшнику — 6, з картоп-
лі — 5 місяців. Під час планування даної статті витрат із загальної суми кредиту потрібно відмінусувати суми, які погашаються продукцією майбутнього врожаю. У випадку, коли господарство пов­ністю або частково використовує власні грошові кошти, цей вид витрат переходить у категорію альтернативних і обчислюється в розділі «Альтернативні витрати» у статті «Альтернативна вартість операційного капіталу» як добуток середньої ставки банку за короткостроковими вкладами на суму власних грошових коштів господарства, використаних у даному виробництві.

Інші витрати — сюди входять інші змінні витрати, які не ввійшли у попередні статті.

Після обчислення всіх змінних витрат розраховується показник «Валовий прибуток», який дорівнює сумі виручки від реалізації за мінусом суми змінних витрат. Він дозволяє оцінити, скіль-
ки залишається коштів для покриття постійних витрат після того, як відшкодовуються всі змінні витрати, а також визначає, вирощування яких культур є найприбутковішим.

Далі, враховуючи вимоги сівозмін, необхідно визначити максимальну площу посіву культур, які є найприбутковішими, та площу під іншими культурами, які мають вирощуватися.

Наступним кроком є розрахунок усіх постійних витрат, які відносяться на дане виробництво. Постійні — це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні
масштабів виробництва в короткостроковому періоді. До постійних витрат у рослинництві належать адміністративні витрати, страхові платежі за посіви та майно, фіксований сільськогосподарський податок, орендна плата за землю й майнові паї, амортизація техніки і приміщень. Деякі види постійних витрат неможливо безпосередньо віднести на конкретне виробництво через те, що вони пов’язані з кількома з них. Це адміністративні витрати, страхування майна, орендна плата за майнові паї та амортизація. Тому їх потрібно спочатку розрахувати в загальній сумі по галузі (загальновиробничі витрати, страхування майна) та по господарству (загальногосподарські витрати, оренд­на плата за майнові паї), а потім розподілити за культурами і видами тварин.

Розподіл витрат може відбуватися пропорційно сумам витрат на оплату праці у виробництвах, змінних витрат, виручки від реалізації тощо залежно від того, яку методику господарство вважає найдоцільнішою для використання. При цьому із суми загаль­ногосподарських витрат необхідно виключити витрати на сплату відсотків за кредити, одержані для поповнення власних обігових коштів, оскільки ці витрати плануються у статті «Плата за кредит». Для розподілу амортизації по техніці доцільно визначити техніку, яка використовується в даному виробництві, і розподілити її амортизацію відповідно до існуючої методики (наприклад, амортизація автотранспорту розподіляється пропорційно відпрацьованим тонно-кілометрам, тракторного парку — згідно з виробленими на кожному виробництві умовними гектарами). Амортизацію по основних засобах вузькоспеціалізованого призначення прямо відносять на відповідне виробництво.

У випадку, коли керівництво підприємства вирішило замість фіксованого сільськогосподарського податку сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), орієнтовна сума цих податків і зборів відображається у статті «Інші податки та збори», яка використовується замість статті «Фіксований сільськогосподарський податок», і водночас до складу змінних витрат включається стаття «Відрахування на соціальні заходи», які нині становлять 37,5 % нарахованої заробітної плати.

Після обчислення всіх змінних та постійних витрат розраховується показник «Очікуваний прибуток». Він дорівнює різниці між виручкою від реалізації й загальною сумою витрат підприємства на здійснення даного виробництва. Для приватних та фермерських гос­подарств, тобто для тих, де керівник господарства є його власни-
ком, прибуток доцільно розглядати як віддачу на менеджмент, тобто як частину доходу, яка залишається в розпорядженні власника господарства як винагорода за ризик і підприємливість.

Крім змінних та постійних витрат на здійснення виробництва господарство може також нести альтернативні витрати. Альтернативні — це такі витрати, які підприємство безпосередньо не несе, тому що воно покриває їх за рахунок власних ресурсів, які не потребують сплати. Однак ці ресурси можуть бути використані в інших цілях і принести господарству додатковий дохід. Отже, альтернативні витрати дорівнюватимуть величині доходу, який може бути отриманий у випадку використання власних ресурсів господарства не в даному виробництві, а в інших цілях. До альтернативних витрат можуть належати такі, як альтернативна вартість землі, операційного капіталу, праці.

Альтернативна вартість землі виникає в тому випадку, коли господарство використовує власну землю у даному виробництві. Виникнення такої статті витрат пов’язане з розвитком нових умов господарювання і появою у зв’язку з цим нового ресурсу, що потребує сплати. Таким ресурсом є земля. Альтернативна вартість землі означає, що кожне виробництво, яке використовує землю, повинно приносити достатній дохід, щоб покрити витрати, пов’язані з її використанням.

Альтернативна вартість землі може бути визначена кількома шляхами. Один з них пов’язаний з альтернативною вартістю капіталу, інвестованого в землю. За цим методом вона визначається шляхом множення ринкової вартості землі на середню ставку бан-
ку за довгостроковими вкладами (іпотечне кредитування). Зрозуміло, що такий метод може бути використаний там, де земля є товаром і має ринкову вартість. У наших умовах земля не купується, а береться в оренду. Тому господарство, яке використовує землю, повинне отримати достатній дохід, щоб внести орендну плату за її використання. Отже, альтернативна вартість землі дорівнюватиме розміру орендної плати за гектар.

Якщо величина альтернативних витрат буде більшою, ніж очікуваний прибуток у виробництві, то керівнику господарства потрібно переглянути своє рішення щодо шляхів використання ресурсів, щодо яких розраховувалися альтернативні витрати.