6.10. Досягнутий рівень собівартості та методика її аналізу
6.10. Досягнутий рівень собівартості та методика її аналізу
На собівартість продукції впливає ряд істотних факторів, під дією яких формується її рівень. В аграрних підприємствах уже досить давно сформувалася тенденція до збільшення собівартості. Але особливо швидкими темпами вона зростала в роки інфляції та гіперінфляції. Якщо, наприклад, собівартість центнера зерна в господарствах суспільного сектора у 1990 р. становила 12,4 крб, то в 1992 р. — 1405, а в 1994 р. — 61 тис. крб. Із введенням у нашій країні у 1996 р. національної валюти — гривні зростання собівартості відбулося в інших умовах та значно меншими темпами. Так, у 1996 р. собівартість центнера цього виду продукції становила 8,63 грн, в 1998 р. — 14,29 і в 2000 р. — 23,62 грн.
В умовах високих темпів інфляції і гіперінфляції формується інфляційна собівартість. Незважаючи на істотне зростання даного показника під впливом цих процесів, усе ж його величина була набагато нижчою за реальний рівень. Це зумовлено тим, що за існуючої в ці роки (1991—1994) методики визначення собівартості її формування здійснювалося підсумовуванням витрат на спожиті ресурси за вартістю їх придбання протягом року. Але оскільки за цей період вартість ресурсів, що виробничо споживаються і повинні бути відшкодовані, зростає в десятки разів, то показник собівартості надто занижується і втрачає свій реальний зміст. Саме з цієї причини він зумовлює виникнення інфляційного прибутку. До питання виникнення такого прибутку та інфляційної рентабельності ми ще повернемося у темі 16. Тут лише зазначимо, що для одержання реальної величини собівартості в умовах інфляції її слід визначати у відновних цінах на спожиті ресурси і за фактичною заробітною платою на момент реалізації продукції.
Із створенням на базі реструктуризованих КСП нових аграрних підприємств ринкового типу, значним пом’якшенням у 2001 р. диспаритету цін, прийняттям на законодавчому рівні ряду важливих заходів щодо стимулювання розвитку сільського господарства і підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників створюються передумови для стабілізації і подальшого зниження собівартості продукції. Для пошуку резервів такого зниження необхідно, насамперед, економічно проаналізувати витрати за статтями.
Процентним відношенням витрат за окремими статтями до їх загальної суми визначають структуру собівартості продукції. Для різних видів сільськогосподарської продукції вона різна, що зумовлено технологічними особливостями галузей і неоднаковою трудомісткістю виробництва. Дані про структуру собівартості дають повне уявлення про те, які саме статті витрат займають найбільшу питому вагу і справляють вирішальний вплив на формування її рівня. Така інформація вкрай необхідна з огляду на те, що досягти істотного зниження собівартості сільськогосподарської продукції можна, передусім, у результаті раціонального скорочення витрат саме за цими статтями.
Для повнішого уявлення про можливості скорочення витрат необхідно розраховувати структуру собівартості в абсолютному виразі, тобто відношення загальної суми витрат за відповідною статтею до загального обсягу продукції, що калькулюється. Такий же результат можна отримати, якщо обчислити цей показник за формулою:
Вj = 
де Вj — виробничі витрати j-го елемента на 1 ц продукції або на 1 грн валової продукції; С — собівартість 1 ц продукції, грн.;
Пj — питома вага j-го елемента витрат у структурі собівартості у відносному виразі. Щоб визначити, за рахунок яких елементів витрат змінилася собівартість центнера продукції або однієї грошової одиниці валової продукції (в цілому по підприємству ), потрібно від абсолютної величини j-го елемента звітного року відняти абсолютний розмір цього ж елемента витрат у базовому році. При цьому має витримуватись рівність:
де Вj1 і Вj0 — виробничі витрати j-го елемента на 1 ц або 1 грн валової продукції відповідно у звітному і базовому роках; С1 і С0 — собівартість 1 ц продукції або 1 грн валової продукції у звітному і базовому роках; 
— кількісна зміна собівартості у звітному році порівняно з базовим.
Рівень собівартості центнера продукції в кінцевому рахун-
ку залежить від співвідношення двох укрупнених факторів: урожайності культури з гектара посіву (продуктивності голо-
ви худоби) і загальної суми витрат на одержання цієї продукції. Щоб визначити кількісний вплив цих двох факторів на
собівартість, можна скористатись індексним прийомом до-
слідження:
де С1, С0 — собівартість 1 ц продукції в звітному і базовому періодах; У1 і У 0 — урожайність культури з 1 га (продуктивність 1 голови тварин) відповідно у звітному і базовому періодах; Вт1 і Вт0 — витрати на 1 га посіву (1 голову тварин).
Перший частковий індекс дає змогу визначити вплив урожайності (продуктивності) на собівартість, а другий — вплив загального обсягу витрат на її рівень. Якщо будь-який частковий індекс є меншим за одиницю, то це вказує, що даний фактор вплинув на зниження собівартості продукції, і навпаки.
У рослинництві, крім урожайності культур, на собівартість продукції істотно впливають такі фактори, як рівень продук-
тивності живої праці, оплата людино-години, собівартість і якість посівного матеріалу, рівень механізації, а в тваринництві, крім продуктивності тварин, — затрати кормів на вироб-
ництво центнера продукції, собівартість центнера кормових одиниць, трудомісткість виробництва, оплата людино-години, концентрація виробництва, рівень його комплексної механізації тощо.
Однією з необхідних умов пошуку резервів зниження собівартості є виявлення причин, що зумовили зміну абсолютної величини витрат, особливо за тими статтями, величина яких залежить від кількох факторів. До таких статей відносять витрати на корми, що займають найбільшу питому вагу в структурі собівартості тваринницької продукції. Ці витрати в розрахунку на голову худоби залежать від вартості центнера використаного корму, обсягу його споживання однією головою тварин і структури раціону. Щоб кількісно визначити вплив цих факторів, розраховують індекс витрат на корми за формулою:
де К1 і К0 —затрати корму на 1 голову тварин в натуральному виразі в звітному і базовому періодах; В1 і В0— вартість 1 ц корму в цих періодах.
Перший множник правої частини формули являє собою індекс вартості кормів, другий — індекс обсягу і структури кормів. Як і в попередньому випадку, якщо будь-який з часткових індексів є меншим за одиницю, то це означає, що цей фактор зумовив зниження витрат на корми, і навпаки. Віднімаючи від чисельника знаменник, визначають абсолютний вплив досліджуваних факторів на витрати кормів в розрахунку на фізичну голову худоби. Діленням одержаної різниці за відповідним частковим фактором на річну продуктивність тварин обчислюють розмір витрат виробництва в розрахунку на центнер тваринницької продукції, який зумовив зниження (якщо різниця зі знаком «-») або підвищення (якщо різниця зі знаком «+») її собівартості. Для підприємства лише тоді економічно виправдано збільшувати витрати на корми в розрахунку на голову худоби, коли її продуктивність підви-
щується через це випереджаючими або такими самими темпами.