Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.2. Схеми побудови автоматизованих банківських систем

В залежності від структури, величини, завдань та технічних і техно­логічних можливостей банку, АБС може бути побудована за однією з схем: централізованою, консолідованою, реплікаційною та розпо­діленою. Загалом вибір схеми побудови банківської системи є питанням компромісним, не простим і має бути зваженим. Особливе значення має правильний вибір схеми побудови АБС для багатофіліальних банків, тобто системних з багаторівневою системою управління.

При централізованій схемі побудови АБС, для ведення всіх баз даних використовується єдиний обчислювальний комплекс, що знахо­диться в головному офісі банку. Доступ до нього з філій здійснюється в режимі <термінал - сервер>, а обробка інформації в цілому робиться центральним комп'ютером.

Раціональне зерно такої схеми полягає в тому, що вона в будь-який момент гарантує актуальність даних, тому що всі користувачі в реальному часі працюють з єдиною базою даних на центральному комп 'ютері. Основним недоліком даної схеми є велике навантаження на центральний комп 'ютер і високі вимоги до телекомунікацій.

Централізована схема зручна для банків з двохрівневою структурою управління (головний банк - філії), із відносно невеликою кількістю установ (до декількох десятків). Зі збільшенням кількості філій вимоги до потужностей центрального обчислювального комплексу зростають у геометричній прогресії. Тому дана схема побудови АБС може бути використана для банків з дворівневою структурою, що налічують приблизно до 50 філій і не пригодна для великих банків з трьохрівневою структурою зокрема.

При консолідованій схемі побудови, кожна філія має власні обчислю­вальні потужності і практично автономна. Для ведення баз даних використовується обчислювальний комплекс філії, де виконуються всі банківські операції. Розрахунки між банківськими філіями здійснюються за кліринговою схемою шляхом підключення робочих станцій філій, у визначений час, до центрального комп'ютера головної установи для клірінга і консолідації балансу. Переваги такої схеми - низькі вимоги до телекомунікацій і необмежене число рівнів ієрархії в структурі банку. Негативні сторони теж: очевидні:

> по-перше, банк не має оперативного представлення ні про поточний стан своїх активів, ні про їхній рух в зв 'язку з тим, що операції виконуються не в реальному часі, а з деяким запізненням;

> по-друге, клієнти не можуть розраховувати на одержання у всіх установах банку однакового набору послуг, тому що повний доступ до особового рахунку є тільки в тому відділенні, де рахунок був відкритий;

> по-третє, консолідована схема вирішує тільки завдання об'єднання початкових потоків інформації. Спадні ( від головної установи до філій) і горизонтальні (між філіями) потоки в ній не передбачаються (за винятком клірингової інформації).

У реплікаційнш схемі, як і в консолідованій, кожна установа банку, має свій обчислювальний комплекс, що працює в автономному режимі. Періодично виконуються сеанси зв'язку між філіями і головним банком. Однак на відміну від попередньої схеми під час такого сеансу робиться не просто консолідація балансу, а повна актуалізація баз даних. При цьому їх поточний стан у всіх установах стає однаковим. Іншими словами, кожна філія банку працює з повною версією баз даних, у якій міститься інформація всіх інших установ.

Як усякий компроміс, реплікаційна схема об'єднує у собі недоліки інших схем побудови АБС. Вона пред'являє високі вимоги до обчислю­вальної техніки (кожна філія повинна мати ресурси, необхідні для ведення баз даних усього банку) і телекомунікації, що забезпечують відповідний об'єм передачі даних при реплікаціях. Актуальність даних зберігається фактично лише деякий час безпосередньо після реплікації, а потім бази даних у різних установах банку починають швидко <розходитися>. Тому реплікації повинні робитися досить часто. Дану проблему можна вирі­шити, з допомогою управління періодичністю реплікацій, що враховує статистику транзакцій у філіях. Найпростіший варіант - виконувати реплікацію після накопичення визначеної кількості транзакцій. Проте, у багатьох випадках така схема може бути не працездатною із за компро­місу між бажанням та часом виконувати реплікації і можливостями телекомунікацій.

f    Перевагою даної схеми є можливість використання стандартних АБС, *    що як правило споконвічно не розраховані на системні банківські установи.

Розподілена схема побудови АБС, відповідає усьому комплексу вимог до децентралізованої обробки даних. Для коректної роботи такій АБС необхідно використання монітора (менеджера) транзакцій, що ізолює "клієнтську" частину від "серверної". З боку клієнта монітор транзакцій виглядає як звичайний сервер, із боку сервера - як звичайний клієнт.

Принципова різніиде полягає в тому, що монітор транзакцій "знає", на якому (або на яких) із серверів розміщені дані, до яких звертається клієнт.

Окремі частини цієї інформації можуть знаходитися на різних серверах, проте, завдяки монітору транзакцій клієнт звертається до них так, начебто вони розміщені на одному сервері. АБС, побудовані за цією схемою, дозволяють звертатися до будь-яких даних у режимі реального часу. При цьому створюється можливість оперативного аналізу і управління активами банку. Великою перевагою є той факт, що усі послуги стають однаково доступними для клієнтів банку у всіх його філіях. Однак такі АБС мають високу вартість, складні у впровадженні, вимагають високо­кваліфікованого персоналу і "не люблять" поганих ліній зв'язку.

Таким чином ідеальною у всіх відношеннях є розподілена схема побудови АБС, адже саме вона задовольняє всім вимогам до банківських систем і не має обмежень щодо структури управління банком та кількості філій. Однак й інші схеми побудови досить корисні в залежності від мож­ливостей та завдань банку і можуть давати непоганий ефект при вкладені менших витрат. Одне очевидно, що вибір схеми побудови АБС справа індивідуальна для кожного банку.