Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.2.2. Види витрат та їх розподіл

6.2.2. Види витрат та їх розподіл

Розглянемо всі статті змінних витрат та порядок їх розрахунку докладніше.

Витрати на придбання молодняку — це вартість купленого за межами господарства або отриманого від інших виробництв молодняку (в останньому випадку ціна на нього дорівнюватиме рин-
ковій).

Оплата праці — це пряма оплата праці у виробництві (доярок, скотарів, їздових тощо). Витрати за цією статтею визначають згід-
но з методикою, яка застосовується в господарстві. Слід зазначити, що у фермерському господарстві оплата праці фермера та постійних працівників відноситься до постійних витрат.

Доплати та премії — вказується відсоток надбавок до основної зарплати у виробництві.

Корми — це вартість кормів, які планується згодувати тваринам. При цьому вартість кормів власного виробництва, для яких існує можливість їх реалізації, потрібно вказувати за ціною реалізації, а не за собівартістю. Для точного планування витрат на кор-
ми доцільно скласти окрему таблицю «Розрахунок потреби та
вартості кормів», у якій зазначати всі статево-вікові групи, кількість тварин у цих групах, потребу в різних видах кормів на голову, загальну кількість кормів, що будуть спожиті тваринами у даному виробництві, й суму витрат на них.

Витрати на підтримку пасовищ — це витрати, пов’язані з підтримкою пасовищ для худоби. Сюди входять: вартість міне­ральних добрив, витрачених на пасовищах; ремонт загонів; використання техніки на пасовищах тощо.

Витрати на ветеринарне обслуговування — вказується вартість засобів захисту для тварин.

Роботи і послуги — ця стаття витрат включає в себе кілька інших, а саме: послуги автотранспорту, живої тяглової сили; транспортні роботи тракторів; витрати на електроенергію, водо-, тепло- та газопостачання, що спожиті в даному виробництві.

Ремонт — це витрати на технічний догляд та ремонт машин і обладнання, які використовуються в даному виробництві. Оскільки ці витрати неможливо точно спланувати, для їх визначення доцільно орієнтуватися на витрати за цією статтею, що склалися в господарстві протягом минулих років.

Роботи та послуги сторонніх організацій — тут відображається вартість послуг, наданих господарству сторонніми організаціями при здійсненні даного виробництва. Це можуть бути авто­послуги, послуги з ветеринарного обслуговування тощо.

Витрати на реалізацію — відображаються витрати, пов’язані з реалізацією продукції (реклама, оплата роботи продавців, доставка продукції покупцеві, сплата ринкових зборів тощо).

Плата за кредит — це плата за користування короткостроковими кредитами, необхідними для поточного виробництва. Період кредитування дорівнює тривалості циклу відгодівлі, а в молоч-
ному виробництві залежить від конкретних умов господарства. Плануючи дану статтю витрат, із загальної суми кредиту потрібно відняти суми, які погашаються продукцією, отриманою від даного виробництва.

Інші витрати — до них належать інші виробничі витрати, які не ввійшли до попередніх статей. Це, як правило, дрібний інвентар, малі та швидкозношувані предмети.

Після обчислення всіх змінних витрат розраховується показник «Валовий прибуток», який дорівнює сумі виручки від реалізації за мінусом суми змінних витрат. Він дає можливість оцінити, скільки залишається коштів для того, щоб відшкодувати постійні витрати після відшкодування всіх змінних витрат. Величина валового прибутку в різних виробництвах дозволяє також прийняти рішення стосовно того, якому з них віддати перевагу в короткостроковому періоді, й відповідно визначити розміри виробництв та розподіл наявних у господарстві ресурсів між ними.

Наступним кроком є розрахунок усіх постійних витрат, які відносяться на дане виробництво. Постійні — це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді. До постійних витрат у тваринництві відносять адміністративні витрати, страхування тварин та майна, орендну плату за майнові паї, амортизацію техніки і приміщень. Деякі види постійних витрат неможливо безпосередньо віднести на конкретне виробництво через те, що вони пов’язані з кількома з них. Це адміністративні витрати, страхування майна, орендна плата за майнові паї й амортизація. Тому дані види витрат потрібно спочатку розрахувати в загальній сумі по галузі (загальновиробничі витрати, страхування майна) та по господарству (загальногосподарські витрати, орендна плата за майнові паї), а потім розподілити за культурами і видами тварин. Розподіл витрат може відбуватися пропорційно сумам витрат на оплату праці у виробництвах, змінних витрат, виручки від реалізації тощо залежно від того, яку методику господарство вважає найдоцільнішою для використання. При цьому із суми загальногос­подарських витрат необхідно виключити витрати на сплату відсотків за кредити, одержані для поповнення власних обігових коштів, оскільки ці витрати плануються у статті «Плата за кредит».

Після обчислення всіх витрат розраховується показник «Очікуваний прибуток». Він дорівнює різниці між виручкою від реалізації та загальною сумою витрат підприємства на здійснення даного виробництва. Для приватних та фермерських господарств, тобто для тих, де керівник господарства є його власником, прибуток доцільно розглядати як віддачу на менеджмент (нормальний прибуток), тобто як частину доходу, яка залишається в розпорядженні власника господарства як винагорода за ризик і підприємливість. Величина очікуваного прибутку дозволяє оцінити доцільність здійснення виробництв у довгостроковому періоді, а також визначити, які з них слід розширити, а які скоротити чи взагалі відмовитися від них у майбутньому. Наприклад, якщо значення валового прибутку у виробництві є позитивним, а очікуваного — від’ємним, то це означає, що дане виробництво доцільно здійснювати до того часу, поки обладнання повністю не зноситься.