Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.3. Послідовність планування оптимальної кормової бази підприємства

6.3. Послідовність планування оптимальної кормової бази підприємства

У собівартості тваринницької продукції питома вага кормів досягає 50 %, а в окремих галузях (свинарство, птахівництво) перевищує 60 %. Аналіз впливу основних факторів на продуктивність корів і собівартість молока, проведений з використанням коефіцієнтів еластичності, одержаних при розв’язанні на ПК задач багатофакторного регресійного аналізу, показує, що на продуктивність худоби за традиційних форм організації праці на фер­мах підприємств суспільного сектору найбільший вплив справляє рівень годівлі, а на собівартість продукції — рівень продуктивності худоби і собівартість кормів. Це підтверджується даними, одержаними у трьох сукупностях господарств з різною середньою продуктивністю корів: 2000, 3000, 4000 кг. А відтак, голов­ний шлях збільшення виробництва продукції тваринництва і підвищення його ефективності — це виробництво достатньої кількості повноцінних, дешевих кормів і ефективніше їх використання.

У свою чергу, організація кормової бази і повноцінної, економічно вигідної годівлі тварин великою мірою залежить від обґрун­тованого планування потреби в кормах, виробництва і використання їх. Поточне планування потреби в кормах і забезпечення ними ґрунтується на перспективному плануванні кормової бази господарства, під якою розуміють кількість, якість та певну структуру кормів, які властиві тій чи іншій галузі тваринництва та статево-віковим групам тварин і надходять з різних джерел: рільництво, природні кормові угіддя, спеціалізовані кормові сівозміни, промислові виробництва. Вона включає науково обґрунтовану систему виробництва і заготівлі кормів, їх зберігання, приготування до згодовування і використання. Процес планування кормової бази доцільно побудувати в такій послідовності (рис. 6.3). Вихідними даними є результати перспективного планування продуктивності, поголів’я і виробництва тваринницької продукції. Узгодженість між поголів’ям худоби певної продуктив­ності та ресурсами кормів і підстилки є обов’язковою умовою для забезпечення успішного розвитку тваринництва, а враховуючи його місце в економіці підприємств і тісний зв’язок із землеробством, — також і успіху всього виробництва.

Рис. 6.3. Послідовність планування оптимальної
кормової бази підприємства

На перспективні параметри кормової бази підприємств і об’єднань впливають типи годівлі, економічну оцінку яких здійснюють за валовою продукцією тваринництва, одержаною на 1 грн витрат на корми, або за вартістю витрат різних кормів на одиницю тваринницької продукції. Використовують також показ­ник обсягу тваринницької продукції, яку можна одержати при згодовуванні кормів, вирощених на 1 га угідь.

Після обґрунтування перспективних типів годівлі визначають оптимальні раціони для кожної статево-вікової групи худоби. До останнього часу під час планування кормової бази основну увагу приділяли збалансуванню раціонів за кормовими одиницями, перетравним протеїном, кальцієм, фосфором і каротином. Такі раціони забезпечують існуючий рівень продуктивності худоби і птиці. Досягти ж набагато вищої продуктивності, яку закладають господарства в перспективних планах, можна за умови збалансування кормових раціонів з урахуванням не лише енергетичного, білкового і макроелементного, а й амінокислотного та мікроелементного складу. До того ж раціон має бути дешевим. Такий раціон, який задовольняв би зоотехнічні і економічні вимоги, можна скласти лише за допомогою математичних методів (симплекс-методу лінійного програмування) і з використанням ПК. Визначені оптимальні раціони використовують при встановленні нормативів річної потреби в кормах на середньорічну голову худоби і одиницю продукції. Завершальним етапом планування оптимальної кормової бази є розв’язання на ПК задачі оптимального поєднання галузей у господарстві шляхом включення в модель задачі умови оптимізації річної потреби в кормах для певного виду худоби, як правило, головної галузі (див. тему 5).