6.3.2. Емісія облігацій
6.3.2. Емісія облігацій
Умови випуску і розміщення облігацій підприємств визначаються законодавчими та нормативними актами, а також статутом емітента. Розміщення облігацій на ринку може здійснюватися або безпосередньо емітентом, або з допомогою фінансового посередника. В європейських країнах звичною є ситуація, коли розміщенням облігацій займаються банківські консорціуми, які викуповують усю емісію в емітента за певну винагороду, яка в середньому становить від 2,5 до 4,0 % вартості емісії.
Витрати, пов’язані із залученням коштів на основі емісії облігацій складаються з одноразових накладних витрат і поточних (чи остаточних) виплат доходів за облігаціями. Одноразові накладні витрати становлять у середньому 4—7 % вартості емісії і включають:
виплату комісійних фінансовому посереднику чи банківському консорціуму;
витрати на реєстрацію емісії та опублікування інформації про випуск облігацій;
сплату державного мита у розмірі 0,1 % загальної номінальної вартості облігацій, що пропонуються для продажу, за реєстрацію інформації про емісію цінних паперів;
витрати на друкування сертифікатів цінних паперів;
відшкодування послуг аудиторів;
інші витрати.
Враховуючи достатньо високий рівень накладних затрат, пов’язаних з емісією облігацій, вважається що вона є доцільною лише за значного обсягу залучення коштів. У західноєвропейських країнах рекомендується вдаватися до цього інструмента залучення коштів, починаючи з обсягу емісії у 3 млн євро.
Порядок емісії облігацій наведено на рис. 6.2. Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом та оформляється протоколом зборів власників чи іншим уповноваженим на те органом. Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов’язково містити: реквізити емітента; відомості про статутний капітал, господарську діяльність і службових осіб; найменування аудиторської фірми; дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред’явника); загальну суму емісії, кількість і номінальну вартість облігацій; кількість учасників голосування; порядок випуску облігацій та виплати доходів по них; строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій; порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій; порядок оплати облігацій.
Рис. 6.2. Порядок випуску облігацій підприємства
Якщо прийнято рішення про емісію процентних облігацій, то основними їх параметрами, які потребують узгодження, є такі:
загальна номінальна вартість;
номінальна вартість однієї облігації та їх кількість у випуску;
форма випуску;
сума випуску за курсом емісії;
процентна ставка;
термін виплати процентів;
період розміщення та дата погашення облігацій.
Особливості розміщення облігацій з нульовим купоном будуть охарактеризовані в наступних підрозділах.
Якщо умовами випуску облігацій підприємств передбачено їх публічний обіг, а також у разі випуску облігацій відкритими акціонерними товариствами емітент подає реєструвальному органу для одночасної реєстрації випуску та інформації про емісію цих облігацій, такі документи:
а) заяву про реєстрацію випуску та інформації про емісію облігацій підприємств;
б) інформацію про емісію облігацій,
в) копію платіжного доручення про сплату державного мита;
г) рішення про випуск облігацій, що оформлено протоколом;
д) зразок бланка сертифіката облігацій, якщо випуск здійснюється в документарній формі;
е) копію договору з торговцем цінними паперами щодо розміщення даного випуску облігацій (якщо емітент користуватиметься його послугами);
є) копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства.
В інформацію про емісію облігацій повинні бути включені ті самі відомості, що й при емісії акцій, про що йшлося у розд. 3. Особливості стосуються лише інформації про параметри облігацій. Дані про емісію облігацій повинні включати:
дату і номер рішення (протоколу) про емісію облігацій;
найменування органу, який прийняв рішення;
загальну номінальну вартість облігацій, що пропонуються до продажу;
мету використання фінансових ресурсів, залучених від продажу облігацій, та джерела погашення позички і виплати доходу по облігаціях (конкретні обсяги, напрями використання та джерела погашення);
кількість облігацій за типами і категоріями (іменні або на пред’явника, процентні або безпроцентні);
форму випуску облігацій (документарна або бездокументарна);
перелік засновників товариства, розмір частки кожного із засновників у статутному капіталі;
права, що надаються власникам облігацій;
номінальну вартість, серії та порядкові номери облігацій;
адреси місць, дати початку та припинення продажу, погашення облігацій та виплати доходів по них;
умови і термін обігу облігацій;
дії, що провадяться у разі несвоєчасного подання облігацій для погашення;
інформацію про можливі привілеї власників облігацій;
запланований курс продажу облігацій та відомості щодо ринкової вартості облігацій даного емітента, що перебувають в обігу (окремо — на біржах, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому ринку);
докладний опис відомостей про порядок оплати облігацій із зазначенням найменування банківської установи та номера розрахункового рахунку, на який має бути внесена оплата за облігації;
найменування торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами);
відомості щодо умов договору з торговцем цінними паперами із зазначенням суми винагороди торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами);
по процентних облігаціях — заплановані проценти, метод обчислення, порядок виплати доходів та погашення, здійснення операцій і депонування.
Успішне розміщення облігацій на ринку капіталів визначають такі основні чинники:
наявність і характер публічної інформації про емітента;
кредитний рейтинг, присвоєний емітенту рейтингови-
ми агентствами (на міжнародному рівні Moody’s; Standard & Poor’s та ін.);
оцінки незалежних фінансових аналітиків.
На міжнародних ринках капіталів ціни на облігації здебільшого формуються за принципом дисконтування майбутнього Сash-flow, тобто майбутні грошові потоки від облігацій (проценти та основна сума) шляхом дисконтування приводяться до теперішньої вартості[1], на основі чого приймаються рішення про доцільність вкладення коштів у даний вид боргових цінних паперів.
Як і за інших форм залучення позичкового капіталу, під час емісії облігацій може бути передбачено кредитне забезпечення. В економічно розвинутих країнах за кредитного забезпечення при емісії облігацій здебільшого використовують такі інструменти:
застава майна, в т. ч. іпотека;
гарантії або поручительство;
негативні застереження, під якими розуміється договірне зобов’язання емітента не використовувати майно підприємства як кредитне забезпечення на користь інших кредиторів.