Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.6. Аналіз методів оцінки фінансових інвестицій

6.6. Аналіз методів оцінки фінансових інвестицій

 

Первісна оцінка фінансових інвестицій є однаковою як для поточних, так і для довгострокових фінансових інвестицій та відображається у фінансовому обліку за собівартістю.

Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’яз­кових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції. Якщо ж придбання фінансової інвестиції здійснюється через обмін на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу може суттєво відрізнятися від їх первісної оцінки і для відображення у фінансовій звітності вимагає проведення переоцінки.

Для оцінки фінансових інвестицій на дату балансу використовують один із трьох методів:

за справедливою вартістю;

за амортизованою собівартістю;

за методом участі в капіталі.

Ці методи оцінювання фінансових інвестицій застосовуються залежно від того, в який об’єкт здійснено фінансову інвестицію.

Розрізняють такі об’єкти фінансового інвестування:

короткострокові або поточні фінансові інвестиції (портфель цінних паперів банку на продаж, тобто ЦП, а також внески до статутних капіталів підприємств, які придбані та утримуються банком з метою їх подальшого продажу протягом 12 місяців);

довгострокові фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення або понад 12 місяців;

фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які, у свою чергу, можуть бути як поточними, так і довгостроковими.

Розглянемо кожен з методів оцінювання фінансових інвестицій.

Оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю, порядок якої встановлено пунктами 8 та 9 П(С)БО 12, полягає в тому, що фінансова інвестиція на дату балансу оцінюється за вартістю, що дорівнює сумі, за якою може бути здійснена реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Якщо справедливу вартість фінансової інвестиції достовірно визначити неможливо, вона відображається за собівартістю з урахуванням зменшення її корисності.

Оцінювання фінансових інвестицій на дату балансу за амортизованою собівартістю, порядок якої встановлено пунктом 10 П(С)БО 12, полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується (зменшується) інвестором протягом періоду від дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (прибутку від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів з одночасним збільшенням балансової вартості фінансової інвестиції.

Приклад 5. Розглянемо оцінку фінансових інвестицій за методом ефективної ставки процента на спрощеному прикладі. Банк придбав облігації з терміном обігу п’ять років номінальною вартістю 10 000,00 грн за 8460,00 грн, тобто дисконт становив 1540,00 грн. Ставка доходності за облігаціями оголошена у розмірі 8 % річних і сплачується інвестору щорічно рівними частками.

Які розміри щорічної амортизації дисконту за методом ефективної ставки процента?

Щорічна виплата процентних доходів становитиме:

10 000 · 8 % = 800 грн.

По-перше, обчислимо ефективну ставка процента (ЕСП) за наведених умов:

,

де Ноб — номінал облігації;

Впр.об — вартість придбання облігації;

Сдох — оголошена ставка дохідності, відсотків річних;

Т — тривалість обігу облігації в роках.

Дані для розрахунку амортизації зведемо для зручності в табл. 6.8, яка дещо відрізняється від наведеної в прикладі до П(С)БО 12 і заповнення якої пояснимо нижче (графи таблиці позначимо літерами від А до Д, рядки — цифрами від 1 до 7, елементи таблиці, відповідно, від А1 до Д7).

У графі В проставимо відому нам наперед щорічну суму процентних доходів (по 800,00 грн), а в елементі Д1 — вартість придбання облігацій (початкову балансову вартість).

Таблиця 6.8

РОЗРАХУНОК АМОРТИЗАЦІЇ ДИСКОНТУ
ЗА МЕТОДОМ ЕФЕКТИВНОЇ СТАВКИ ПРОЦЕНТА

 

Дата

Щорічні
доходи
інвестора за
ефективною ставкою

Складові доходу

Амортизована вартість на
зазначену дату

Сума
процентних доходів

Сума
амортизації дисконту

 

А

Б

В

Г

Д

1

Придбання

´

´

´

8460,00

2

через 1 рік

1015,20

800,00

215,20

8675,20

3

через 2 роки

1041,02

800,00

241,02

8916,22

4

через 3 роки

1069,95

800,00

269,95

9186,17

5

через 4 роки

1102,34

800,00

302,34

9488,51

6

через 5 років

1138,62

800,00

338,62

9827,13

7

коригування остан-
нього періоду

1311,49

800,00

511,49

10 000,00

 

Для кожного з п’яти років інвестування (i = 1,5) в елементи Бi+1 таблиці по черзі вносимо щорічний дохід, який визначається множенням амортизованої вартості інвестиції на початок звітного періоду (Дi) на ефективну ставку процента:

Б2 = Д1 · 0,12 = 8460,00 · 0,12 = 1015,20.

Оскільки балансова вартість (Дi+1) щороку зростає, то пропорційно зростає і сума доходу, обчисленого за ефективною ставкою процента:

Б3 = Д2 · 0,12 = 8675,20 · 0,12 = 1041,02 і т. д.

Різниця між цією сумою (Бi+1) та сумою процентних доходів (Вi+1) буде амортизацією дисконту для поточного періоду за методом ефективної ставки процента (Гi+1 = Бi+1 – Вi+1).

Відповідно, балансова вартість на кінець періоду зросте на суму амортизації дисконту (Дi+1 = Дi + Гi+1).

Заповнивши рядки до кінця 5-го року, ми побачимо, що розрахована балансова вартість в елементі Д6 (9827,13 грн) не відповідає вартості погашення (10 000,00 грн).

На різницю цих сум (10 000,00 – 9827,13 = 172,87) слід скоригувати амортизацію останнього (5-го) періоду:

Г7 = Г6 + 172,87 = 338,62 + 172,87 = 511,49,

а скоригований результат нарахованого доходу за 5-й рік наведено в останньому (8-му) рядку таблиці:

А7 = А6 + 172,87 = 1138,62 + 172,87 = 1311,49.

Як наслідок, балансова вартість на кінець обігу облігацій відповідатиме номінальній вартості і складатиме:

Д7 = Д5 + Г7 = 9488,51 + 511,49 = 10 000,00.

За методом участі в капіталі (в порядку, встановленому пун-
ктами 12—14 П(С)БО 12) обліковуються фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. При цьому балансова вартість фінансових інвестицій за методом участі в капіталі на дату балансу підлягає коригуванню згідно з П(С)БО 12.

Приклад 6. Розглянемо оцінку фінансових інвестицій за методом участі в капіталі на спрощеному прикладі.

Банк придбав частку (30 %) у статутному фонді підприємства за 650 тис. грн і веде облік цієї інвестиції в асоційоване підприємство за методом участі в капіталі.

За 2000 р. із чистого прибутку асоційованого підприємства 80 тис. грн відображені у складі нерозподіленого прибутку, а 50 тис. грн направлено на сплату дивідендів. Таким чином, вартість фінансової інвестиції, яка відображається банком в обліку за методом участі в капіталі, зросте до 689 тис. грн, оскільки:

— частка банку в збільшенні додаткового капіталу становить
80 000 · 30 % = 24 000 грн;

— частка банку в дивідендах становить 50 000 · 30 % = 15 000 грн;

— всього балансова вартість інвестиції 650 000 + 24 000 +
+ 15 000 = 689 000 грн.

У 2001 р. асоційоване підприємство мало збитків на суму 30 000 грн.

У цьому випадку вартість фінансової інвестиції, яка відображається банком в обліку за методом участі в капіталі, зменшиться до 680 тис. грн, оскільки:

— частка банку в збитках 2001 р. становить 30000 · 30 % =
= 9000 грн;

— всього балансова вартість інвестиції 689 000 – 9000 =
= 680 000 грн.

Зміни балансової вартості в часі згруповано в наведеній нижче таблиці.

Показник

2000 р.

2001 р.

2002 р.

Балансова вартість на початок року

650 000

689 000

680 000

Частка банку в нерозподіленому прибутку/збитку поточного року

24 000

–9000

´

Частка банку в нарахованих дивідендах поточного року

15 000

×

´

Балансова вартість на кінець року

689 000

680 000

´

Не виключений випадок, коли фінансові інвестиції внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості і відображаються в бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю, оскільки зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не веде до від’ємного значення вартості фінансових інвестицій.

Розглянувши три методи обліку фінансових інвестицій, зауважимо, що вибір одного з наведених методів визначається намірами банку щодо фінансових інвестицій:

інвестиції, що придбані та утримуються в портфелі на продаж, відображаються за справедливою вартістю;

інвестиції, що утримуються підприємством у портфелі на інвестиції, відображаються за амортизованою собівартістю;

інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі (крім інвестицій, які придбані та утримуються на продаж до 12 місяців з дати придбання, які обліковуються та відображаються за справедливою вартістю).

Ураховуючи, що Національний банк України готує нову редак­цію Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з ЦП, слід зауважити, що і в новій редакції планується використовувати певні методи обліку фінансових інвестицій для кожного з портфелів ЦП, а саме:

інвестиції в торговельному портфелі — за ринковою вартістю;

інвестиції в портфелі на продаж — за собівартістю для акцій та амортизованою собівартістю для боргових ЦП;

інвестиції в портфелі до погашення — за амортизованою собівартістю;

інвестиції в асоційовані (дочірні) підприємства — за методом участі в капіталі.

Дохід (дивіденди або проценти) за фінансовими інвестиціями відображається банком у випадку їх визнання згідно з П(С)БО 15 «Дохід» у такому порядку:

проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення емітентом про їх виплату (а не протягом періоду їх фактичного отримання).

Згідно з вимогами чинної «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України» та зважаючи на принцип обережності банки зобов’язані в кінці кожного місяця коригувати балансову вартість портфеля акцій на продаж за правилом нижчої вартості. Правило нижчої вартості полягає у відображенні цінних паперів за нижчою з двох вартостей — балансовою чи ринковою (розрахунковою). Для ЦП, які мають активний ринок, використовується ринкова вартість, для інших — розрахункова вартість.

Якщо ринкова (розрахункова) вартість у кінці місяця стає нижчою від балансової вартості, то створюється спеціальний резерв під нереалізований збиток на суму різниці між балансовою та ринковою вартістю акцій. Якщо ринкова (розрахункова) вартість перевищує балансову, спеціальний резерв не формується.

Аналіз операцій банку з ЦП вимагає перевірити обґрунтованість визначення балансової вартості ЦП та обсяги сформованих резервів. При цьому увагу слід звернути на відмінності в порядку розрахунку резервів для портфеля ЦП на продаж та ЦП на інвестиції. Якщо портфель ЦП на продаж включає в себе пакети ЦП різних емітентів, правило нижчої вартості застосовується за окремими складовими портфеля (групами ЦП) без взаємної компенсації за групами (тобто, якщо ринкова (розрахункова) вартість певної групи ЦП істотно вища від її балансової вартості, використовувати таке перевищення для інших груп ЦП забороняється. І навпаки, для ЦП з портфеля на інвестиції така взаємна компенсація прямо передбачена, і спеціальний резерв формується лише у разі сумарного перевищення балансової вартості ЦП на інвестиції над сумою ринкових (розрахункових) вартостей складових портфеля ЦП на інвестиції.

Приклад 7. У портфелі банку на продаж міститься 2400 акцій ВАТ «Укрнафта» за балансовою вартістю 60 720,00 грн. Ринок ЦП визнається банком активним, на дату переоцінки ринкова вартість становить 25,00 грн за одну акцію. Крім того, у портфелі на продаж міститься пакет акцій ВАТ «Домобудівний комбінат» балансовою вартістю 31 000,00 грн, ринок цих акцій визнано неактивним, регулярна фінансова звітність цього емітента у банку відсутня. Визначити суму спеціального резерву під зазначені ЦП.

За акціями ВАТ «Укрнафта» існує активний ринок, ринкова вартість пакета на дату переоцінки становитиме 25,00 · 2400 =
= 60 000,00 грн. За ними слід сформувати резерв на різницю:
60 720,00 – 60 000,00 = 720,00 грн.

За акціями ВАТ «Домобудівний комбінат» банк повинен визначити їх розрахункову вартість, але оскільки відсутня регулярна фінансова звітність емітента, банк змушений віднести емітента до класу «Д» (найгіршого з п’яти можливих), а розрахункова вартість емітентів класу «Д» прирівнюється до нуля. Отже, резерв за акціями ВАТ «Домобудівний комбінат» слід сформувати на суму, що відповідає балансовій вартості.

Таким чином, спеціальний резерв під зазначений портфель ЦП на продаж складатиме:

720,00 + 31 000,00 = 31 720,00 грн.

З метою розрахунку резервів усі ЦП у портфелі банку поділяються на такі категорії, які визначаються банком у момент їх придбання:

Категорія 1 — ЦП у портфелі на продаж, що мають активний ринок;

Категорія 2 — ЦП у портфелі на продаж, що не мають активного ринку;

Категорія 3 — ЦП у портфелі на інвестиції, що мають активний ринок;

Категорія 4 — ЦП у портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.

За наявності активного ринку ЦП відносять до категорій 1 або 3 відповідно. Якщо ринок ЦП визнаний банком неактивним, цінні папери відносять до категорії 2 або 4. Для категорій 1 та 3 для розрахунку резервів використовується ринкова вартість, для категорій 2 та 4 — розрахункова вартість, скоригована на фактор ризику емітента.

Згідно з Методикою визначення класу емітента та оцінки фінансового стану емітента, встановленої Постановою Правління НБУ № 629 від 30 грудня 1999 р., фактор ризику ЦП визначається класом, до якого належить емітент ЦП, з урахуванням якого змен­шується на відповідний процент розрахункова вартість ЦП:

Таблиця 6.9

ФАКТОРИ РИЗИКУ ЗА КЛАСАМИ ЕМІТЕНТІВ ЦП

Клас емітента

Фактор ризику (процент зменшення розрахункової вартості ЦП)

А

0

Б

5

В

20

Г

50

Д

100

Клас емітента визначається банком самостійно на підставі результатів проведеного аналізу доступних даних про емітента. При цьому, як було показано в попередньому прикладі, відсутність у банку регулярної фінансової звітності емітента є підставою для віднесення такого емітента до класу «Д». Отже, перевірка обґрунтованості формування банком резервів під знецінення ЦП передбачає аналіз достовірності висновків банку про віднесення емітента ЦП до одного з класів згідно з внутрішніми документами банку.

Для визначення розрахункової вартості ЦП, які не мають активного ринку (категорії 2 та 4), банк здійснює аналіз дисконтованої у часі оціночної суми доходу як майбутніх грошових потоків на підставі реальної оцінки обсягу та часу виникнення таких потоків і фактора дисконта, що ґрунтується на ставках KIBOR за аналогічний термін часу. Визначена у такий спосіб сума використовується для розрахунку дисконтованої оціночної суми доходу інвестора від групи ЦП.

Для пайових ЦП (простих акцій) визначаються дві розрахункові величини:

1) оціночна сума доходу інвестора від ЦП, дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку:

,

де С1 — дисконтована оціночна сума доходу (частки в середньому чистому прибутку емітента);

P — оціночна сума доходу;

d — фактор дисконту, який дорівнює ставці KIBOR найтривалішого строку;

t — параметр для визначення суми (кількість періодів, установ­лена НБУ, — сім років);

2) оцінка вартості ЦП як вартості частки участі інвестора в капіталі емітента:

,

де С2 — оціночна вартість частки участі інвестора;

К — капітал емітента (розмір капіталу емітента визначається як різниця між сукупними активами та сукупними зобов’язан­нями емітента);

p — процент участі інвестора в статутному фонді емітента.

Виходячи із принципу обережності, розрахункова вартість пайових ЦП без урахування фактора ризику емітента визначається як менша величина із двох обчислених:

РВ = fmin (С1, С2).

Для боргових ЦП (облігацій, депозитних сертифікатів, векселів) визначаються також дві розрахункові величини:

1) оцінка процентних доходів, дисконтована за кожний період сплати такого доходу під відповідну за строком ставку KIBOR:

,

де С3 — оцінка дисконтованих майбутніх доходів;

P — оціночна сума доходу;

d — фактор дисконту, який визначається на підставі ставки KIBOR;

t — параметр для визначення суми (кількість періодів сплати доходу);

n — кількість періодів до дати погашення цінного папера;

2) оцінка дисконтованої вартості погашення (номінальна вартість ЦП, дисконтована під відповідну за строком ставку KIBOR):

,

де С4 — оцінка дисконтованої вартості погашення;

d — фактор дисконту, який визначається на підставі ставки KIBOR;

N — номінальна вартість цінного папера;

n — кількість періодів до дати погашення цінного папера.

Для ЦП, номінал яких виражено в національній валюті України, фактор дисконту d для формул визначається виходячи зі ставки KIBOR на дату переоцінки та періоду дисконтування:

рік: d = (KIBOR-90 / 100 %);

квартал: d = (KIBOR-90 / 100 %) · 90 / 360;

місяць: d = (KIBOR-30 / 100 %) · 30 / 360;

тиждень: d = (KIBOR-07 / 100 %) · 7 / 360,

де KIBOR-90, KIBOR-30, KIBOR-07 — ставка KIBOR на 90, 30 та 7 днів відповідно.

Розрахункова вартість ЦП, скоригована на фактор ризику емітента, визначається як скоригована сума двох обчислених величин (для дисконтних цінних паперів завжди величина С3 = 0):

,

де Vc — відкоригована на ризик емітента розрахункова ринкова вартість ЦП;

С3 — оцінка дисконтованих майбутніх доходів;

С4 — оцінка дисконтованої вартості погашення;

R — процент зменшення розрахункової вартості для даного класу емітента.

Періодом дисконтування для акцій вибирається рік, а для бо-
ргових ЦП період дисконтування може вибиратися банком самостійно, з урахуванням терміну до погашення боргових ЦП. Як правило, банки вибирають такі періоди дисконтування:

рік, якщо до дати погашення залишилось не менше одного року;

квартал, якщо до дати погашення залишилось менше одного року, але не менше одного кварталу;

місяць, якщо до дати погашення залишилось менше одного кварталу, але не менше одного місяця;

тиждень, якщо до дати погашення залишилось менше, ніж один місяць.

Оскільки кількість періодів дисконтування в наведених вище формулах використовується як степеневий показник, слід підраховану кількість періодів дисконтування округлити до найближчого цілого числа.

Приклад 8. У портфелі банку на інвестиції на кінець року перебувають:

100 000 акцій ВАТ «А» номінальною вартістю 25 000,00 грн
за балансовою вартістю 26 000,00 грн. Ринок зазначених акцій визнається банком неактивним, на дату переоцінки емітента віднесено банком до класу В, останні три роки підприємство закінчило з середньорічним чистим прибутком 28 000,00 грн, статутний фонд емітента «А» дорівнює 1 562 500,00 грн, власний капітал емітента — 2 302 000,00 грн;

простий вексель ВАТ «В» балансовою вартістю 123 000,00 грн, випущений чотири місяці тому з датою погашення «за пред’яв­ленням» номінальною вартістю 150 000,00 грн. Ринок зазначених векселів визнається банком неактивним, векселедавець за даними його регулярної фінансової звітності віднесений банком до класу Б.

Ставка дисконтування KIBOR на 90 днів становить 11,5 % річ­них. Визначити суму спеціального резерву під портфель ЦП на інвестиції.

За акціями ВАТ «А» не існує активного ринку, тому слід визначити розрахункову вартість пакета акцій. Частка банку в статутному фонді емітента становить:

25 000,00 / 1 562 500,00 · 100 = 1,6 %,

відповідно вартість частки капіталу емітента, що належить банку, дорівнює:

2 302 000,00 · 1,6 % = 36 832,00 грн.

Оцінка дисконтованих до семи років доходів від володіння зазначеними акціями здійснюється за формулою:

Частка банку в дисконтованих передбачуваних доходах емітента може бути оцінена так:

789 571,01 · 1,6 % = 12 633,14 грн.

Оцінкою вартості зазначених акцій (без урахування фактора ризику емітента) є менша із двох обчислених величин:

fmin = (36 832,00; 12 633,14) = 12 633,14 грн,

а зменшена на фактор ризику емітента (20 % для класу В) оцінка становить:

12 633,14 · (100 – 20) / 100 = 10 106,51 грн.

За простим векселем ВАТ «В» для дисконтування по-перше, слід визначити прогнозовану дату погашення. Оскільки вексель має бути пред’явлено до погашення не пізніше, ніж через рік (12 мі­сяців) з дати оформлення, максимальний термін знаходження векселя в портфелі з моменту переоцінки становить; 12 – 4 = 8 місяців.

Оскільки періодом дисконтування вибирається квартал, кількість періодів дисконтування, округлена до найближчого цілого, складає:

округлено (8 / 3) = 3 квартали.

Розрахункова вартість зазначеного векселя (без урахування фактора ризику векселедавця) становить:

,

а зменшена на фактор ризику емітента (фактор ризику R становить 5 % для емітентів, які віднесено до класу Б) оцінка становить:

Оскільки для портфеля ЦП на інвестиції сума резерву визначається за портфелем у цілому, обчислені дані зведемо в таблицю, з якої випливає, що портфель ЦП на інвестиції на дату переоцінки підлягає резервуванню на суму 8 009,86 грн:

 

Балансова
вартість, грн

Розрахункова вартість, грн

Перевищення, грн

Резервування, грн

Акції

26 000,00

10 106,51

15 893,49

×

Вексель

123 000,00

130 883,63

–7883,63

×

Всього

149 000,00

140 990,14

8009,86

8009,86