6.6. Планування забезпечення потреби в кормах

6.6. Планування забезпечення потреби в кормах

Важливим етапом планування кормової бази господарства є забезпечення потреби в кормах за рахунок планування раціональної структури посівних площ і використання природних кормових угідь, а також надходження кормів з інших джерел (відходи промислової переробки сільськогосподарської продукції, її отоварювання, поставки за міжгосподарською кооперацією купів­ля). В абсолютній більшості господарств основним джерелом покриття потреби в кормах є польове кормовиробництво. Тому план кормозабезпечення включає в себе перш за все оцінку економічної ефективності вирощування кормових культур, основними показниками якої є: вихід кормових одиниць з 1 га посіву; якість кормів за виходом протеїну з 1 га посіву і вмістом його в одній кормовій одиниці; собівартість 1 ц кормових одиниць.

Однак навіть порівнюючи три культури, одна з яких переважає інші, наприклад за виходом кормових одиниць з 1 га, друга — за вмістом перетравного протеїну, а третя — має найнижчу собівартість, однозначно не можна віддати перевагу жодній з них. А в практиці планування доводиться мати справу зі значно більшою сукупністю культур. Тому виникає потреба у визначенні на основі трьох показників одного сумарного. Для цього користуються методом інтегральної оцінки економічної ефективності кормових культур.

Суть його полягає у визначенні інтегральних індексів економічної ефективності кормових культур, які одержують перемножуючи індекси врожайності, собівартості й виходу перетравного протеїну за кожною культурою. Визначаючи індекси врожайності й вихід перетравного протеїну, кількість центнерів кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га по кожній культурі ділять на показник найбільш продуктивної культури, який приймають за одиницю. Індекси собівартості обчислюють навпаки: культурі з найнижчою собівартістю 1 ц кормових одиниць надають найвищий індекс — одиницю. Отже, серед показників, які максимізуються, за одиницю необхідно приймати найбільший за величиною, а серед тих, що мінімізуються, — найменший. Найефектив­нішим є вирощування культур з вищим інтегральним індексом. Оскільки в певних зоотехнічних межах можлива взаємозамінність між окремими групами кормів, дані інтегральної оцінки можна використати для планування структури кормових культур як у межах однієї їх групи, так і всіх груп.

У таблиці 6.8 наведено результати інтегральної оцінки кормових культур у СВК-агрофірмі «Перемога» і в середньому на підприємствах Кагарлицького району, визначеної згідно із середньорічними даними за 1999—2001 рр. Спостерігається істотна різниця в результатах інтегральної оцінки. Якщо в агрофірмі «Перемога» на перше місце і зі значним відривом вийшла кукурудза на зерно, то в підприємствах району вона займає тільки четверте місце. Пояснюється це значною різницею в урожайності цієї культури: 80,4 ц/га в агрофірмі «Перемога» і лише 49 ц/га — в інших господарствах району.

 Слід особливо відзначити високу інтегральну оцінку в обох випадках багаторічних трав на зелений корм, яку вони одержали завдяки високому виходу перетравного протеїну з 1 га, а також низькій собівартості 1 ц кормових одиниць. Високу інтегральну оцінку одержали також кукурудза на силос і зелений корм та озима пшениця. Найнижча оцінка у кормових коренеплодів через, передусім, дуже високу собівартість 1 ц кормових одиниць. Характерно, що істотних змін в інтегральній оцінці кормових культур порівняно з такою оцінкою за 1994—1997 рр. не сталось.

За перспективною потребою в кормах і економічною оцінкою кормових культур планують їхні посівні площі з урахуванням максимального використання природних кормових угідь, побічної продукції рослинництва, відходів харчової промисловості (жом, барда, патока), а також можливостей надходження кормів зі сторони. Слід відмітити, що після розпаювання землі значно розширилися можливості господарств на збільшення ресурсів кормів за рахунок оренди земельних паїв селян. Так, саме завдяки оренді 3500 га сільськогосподарських угідь держплемзаводу Рудня Броварського району Київської області вдалося повністю перейти на виробництво власних комбікормів, що дозволило на 12 % знизити собівартість комбікормів, збільшити обсяги виробництва продукції птахівництва та прибуток.

При плануванні кормової бази важливим є питання поліпшення якості кормів. Лабораторний аналіз її в господарствах Кагарлицького, Миронівського та Обухівського районів показує, що фактична поживність, наприклад, силосу і сінажу на третину ниж­ча за нормативну. Значно менший вміст перетравного протеїну в концентрованих кормах. Тому важливим є вдосконалення технології виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів з метою поліпшення їхньої якості.

Планування кормової бази завершується складанням балансу потреби і надходження кормів. У ньому показують наявність кормів на початок року на підставі даних бухгалтерського обліку і звітності, надходження кормів з урожаю власного виробництва, їх купівлю (продаж), інших джерел надходження, а також цільове використання в громадському господарстві в календарному році, видачу (продаж) особистим господарствам населення. Залишок кормів на кінець року, включаючи страхфонд, з кожного виду корму відповідає різниці між сумою наявності кормів на початок року і надходженням кормів у плановому році та сумою витрат кормів у плановому році в громадському господарстві, а також переданих (проданих) особистим господарствам населення та іншим господарствам.

Ураховуючи значне збільшення поголів’я худоби і птиці в особистих господарствах населення, у планах підприємств визначають потребу в кормах худоби, що є в цих господарствах. Для цього роблять додаткові розрахунки, виходячи із поголів’я худоби і птиці, яке перебуває в особистій власності населення, що мешкає на території господарства (на основі даних місцевих рад), а також норм для громадської худоби з урахуванням особливостей структури раціонів годівлі в особистих господарствах та умов забезпеченості кормами). Виробництво продукції рослинництва в плановому році, по можливості, має забезпечувати потребу тваринництва господарств населення в грубих, соковитих, пасовищних і концентрованих кормах з урахуванням кормів, які одержують з присадибних ділянок.

Наприклад, на початок 2003 р. у двох селах Буртівської сільської Ради, де розміщена СВК-агрофірма «Перемога» Кагарлицького району, проживають 1598 людей, з них 782 працездатних, 590 пенсіонерів і 226 дітей. В особистих господарствах населення сіл СВК-агрофірми «Перемога» Кагарлицького району було 449 га сільськогосподарських угідь, 363 голови великої рогатої худоби, у тому числі 261 корова, 1254 свині, 26 коней, 43 кози і 9,4 тис. голів птиці. Планом на 2003 р. передбачено продати населенню 840 поросят. Для їх годівлі заплановано продати або передати в порядку оплати праці та орендної плати за земельні та майнові паї 750 т зерна, 50 т соломи, 120 т гички цукрових буряків. Крім того, виділено для випасу худоби 178 га пасовищ і для сінокосіння 48 га луків.