Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7. 6. Дослідження грунтів

Цінними в пізнавальному і практичному відношенні є дослідження грунтів. Учні можуть успішно стежити за станом родючості полів того господарства, на території якого розташована школа. Під керівництвом учителя вони можуть проводити агрохімічне обстеження складати картограми, які відображають вміст основних поживних речовин у грунтах, а також виконувати практичні завдання, пов'язані з охороною грунтів. Нерідко учні за завданням наукових і сільськогосподарським організацій уточнюють ряд деталей, не відбитих на картах грунтів і в спеціальних описах. У таких випадках дослідження мають прикладний характер і особливо цінні для сільського господарства.

Для опису ґрунтового покриву вибирають місце найбільш типове з точки зору грунтів даної території а також рельєфу і рослинного покриву. Це дає змогу скласти одночасно характеристику грунту великої території. Наприклад, якщо маршрут туристського походу проходить через річкову долину, то основну роботу по опису грунту варто провести на найбільшій терасі, а в межах її — на ділянці з найповнішою рослинністю, яка найповніше характеризує цей тип грунту.

Для вивчення складу грунту виконують крутостінну яму (ґрунтовий розріз) завширшки 0,6—0,7 м і глибиною від 0,5 до 1 м. Ґрунтовий розріз може бути і глибшим (залежно від товщини шару грунту). Передню стінку ями роблять прямовисною, а задню — східчастою, щоб зручніше було копати. Передню або одну з бокових стінок підчищають ножем, щоб краще виділити грунтові горизонти. Рекомендується досліджувати стінку ями, яка добре освітлена сонцем.

Не слід закладати грунтові розрізи на дорогах, стежках, на дуже витоптаних місцях, де знищений або майже не зберігся рослинний покрив, а також проводити дослідження в місцях, де насипний шар утворює; подібність грунту.

Для закладання ґрунтових розрізів доцільно використовувати вже готові шурфи, кар'єри, копанки, канави і подібні до них штучні заглибини. Треба тільки зачистити стінку лопаткою або ножем від обваленого грунту.

Описуючи грунт, відмічають послідовно всі помітні, різного кольору і будови шари й горизонти, починаючи з верхнього. Виміри проводять від поверхні грунту, яка служить нульовою відміткою.

Опис грунтового розрізу роблять за такою формою: 1) дата; 2) місцезнаходження ґрунтового розрізу; 3) його порядковий номер; 4) рельєф місцевості; 5) експозиція схилу, де закладений ґрунтовий розріз, кут його падіння; 6) висота над рівнем моря; 7) характер підстилаючої поверхні (гірські породи), який визначається за найближчим геологічним відслоненням; 8) умови зволоження поверхні опадами, виходами ґрунтових вод, підпором річки, озера (сухо, волого, сиро, заболочено); 9) рослинний покрив; 10) характеристика природної зони.

Грунт описують за горизонтами, потужність яких старанно вимірюють складним метром або рулеткою і вказують цю величину після назви кожного горизонту. Досліджуючи кожен шар і горизонт, визначають: 1) назву шару і горизонту; 2) глибину нижньої межі від нульової відмітки (поверхні грунту); 3) механічний склад (піщаний, глинистий); 4) забарвлення (сіре, темно-сіре, темне); 5) структуру (дрібногрудкувата, великогрудкувата і т. д.); 6) вологість (мокрий, сирий, вологий, свіжий, сухий); 7) включення (каміння, коріння дерев і рослин, рештки тварин, їх розміри, кількість, характер); 8) чіткість вираження межі між горизонтами і ступінь різкості переходів одного горизонту в інший; 9) кислотність, яку визначають за допомогою лакмусового паперу: синій лакмусовий папір при накладанні на нього вологого кислого грунту червоніє, а червоний папір синіє, якщо грунт лужний. Зауважимо, що грунти нейтральної реакції не змінюють кольору лакмусового паперу.

Доцільно замалювати ґрунтовий розріз у масштабі 1 : 10 см. З середини кожного шару (горизонту) викопують лопаткою чи вирізають ножем зразок грунту масою до 200—300 г і укладають в газетний чи обгортковий папір. Не слід користуватися папером, в якому були їжа, сіль або якісь хімікати, а також змішувати грудочки грунту з різних горизонтів. До кожного зразка прикладають етикетку, на якій вказують: 1) поряковий номер розрізу (за щоденником); 2) номер зразка; 3) глибину від поверхні; 4) горизонт; 5) дат 6) прізвище того, хто взяв зразок. Етикетку загортають в лівий кут аркуша. Загорнутий зразок грунту перев'язують шпагатом, на зовнішньому боці пакеті ставлять його номер. Проте найкраще зберігати зразки грунтів у картонних коробочках із скляним кришками. Вологі зразки грунтів рекомендується просушувати.

У багатьох грунтах, особливо в чорноземах, накопичуються сполуки карбонату кальцію, що утворюють вицвіти. Наявність таких сполук визначають 10 % розчином соляної кислоти. З пляшечки піпеткою беруть соляну кислоту і капають на кусочок грунту. Якщо грунті є карбонати кальцію, то з нього з шипінням виділяються бульбашки газу: грунт «кипить».

В умовах походу неможливо провести аналіз хімічного складу грунтів, а тому потрібно забирати зразки з собою і потім передавати їх для дослідження в агрохімічні лабораторії.

Юні дослідники повинні звертати увагу на приуроченість грунтів до певних форм рельєфу і відкладів Важливо також простежити, які грунти переважають у місцевості, де проходить туристський маршрут; чи відбувається заболочення атмосферними опадами абґрунтовими водами.

Під час туристських походів у гірських районах визначають висоту природних поясів, звертаючи увагу на зміну складу грунтів і рослинності з висотою.

До походу треба ознайомитися з картою грунті району подорожі. Такі карти є в кожному управлінні сільського господарства.

У процесі обстеження орного грунту вимірюють потужність орного горизонту і описують його зовнішній вигляд, а також з'ясовують механічні способи його обробітку.

Внаслідок великої насиченості програми досліджень у поході не вистачає часу на детальне обстеження грунтів. Для економії часу не слід закладати багато ґрунтових розрізів. Краще уважно спостерігати за рослинним покривом, зміни якого свідчать одночасне і про істотні зміни грунтів. Для контрольних перевірок необхідно час від часу робити невеликі прикопування завглибшки 15—20 см. За верхнім горизонтом і судять про характер грунту.

Після закінчення походу матеріали досліджень ґрунтовного покриву району туристської подорожі систематизують. Зразки грунту бажано показати спеціалістам-грунтознавцям і агрономам, а при потребі зробити їх лабораторні аналізи. Систематизувавши матеріали, учасники походу складають опис, в якому висвітлюють дані про ґрунтовий покрив району туристської подорожі.

Для дослідження ґрунтового покриву та його опису потрібне просте обладнання: саперна лопатка, ґрунтовий ніж (його може замінити і кухонний), складаний метр або рулетка, пляшечка з 10 % розчином соляної кислоти, піпетка, червоний і синій лакмусовий папір, лупа, папір для загортання зразків і шпагат для перев'язування пакетів.

На основі вивчення складу грунтів досліджуваної території визначають типи грунтів і територіальну структуру ґрунтового покриву, тобто географічні закономірності в розподілі грунтів.

Завершують грунтові дослідження характеристикою природної родючості різних типів грунтів і розробкою рекомендацій щодо підвищення родючості грунтів та боротьби з негативними явищами (ерозією, пиловими бурями тощо).