7.1. Поняття та складові власного капіталу

7.1. Поняття та складові власного капіталу

 

З погляду на підприємство як на незалежний суб’єкт господарювання, капітал представляє собою абстрактну суму фінансових коштів в грошовій формі, що надані їх власником або кредитором господарюючому суб’єкту з метою інвестування, і характеризуються юридичним і часовим аспектами.

Як сума фінансових зобов’язань підприємства перед власниками і кредиторами капітал відображається в пасиві балансу підприємства і утворює фінансово-економічний сегмент господарства. За джерелами виникнення розрізняють власний (акціонерний капітал) і позиковий капітал (кредити, позики), які відрізняються правовим статусом капіталодавців. Уречевленням (еквівалентом) капіталу виступає майно підприємства, що представляє собою потенціал підприємства або конкретну форму використання капіталу.

Активи і капітал підприємства – це лише різні аспекти одного і того ж явища, оскільки про майно говорять як про капітал, необхідний для виробництва. З фінансової точки зору запаси майна (активи) означають очікування майбутніх надходжень коштів або використання фінансових ресурсів в минулому. Засоби підприємства – це обов’язкові майбутні витрати або джерела фінансових коштів у минулому. Виробничо-господарський сегмент окремого підприємства представляє собою його актив, тобто сукупність основних та оборотних засобів.

Тільки платіжні засоби, розміщені в активі балансу, вилучаються з виробничо-господарської сфери. Вони – зв’язуючий елемент між двома складовими господарства підприємства. Гроші використовуються для придбання факторів виробництва та залишаються в матеріальній формі у виробничій сфері доти, доки внаслідок надходження виручки від продажу готових виробів знову не перетворюються на грошову форму. Тому майно підприємства можна представити у вигляді “області інвестицій” та “області платежів”[1] (рис. 7.1). Перша належить до виробничо-господарського, друга – до фінансово-економічного обороту підприємства. Елементи виробничого процесу втілюються в капіталі, а капітал фінансує майно підприємства. Тому фінансово-економічна область підприємства відображає виробничо-господарський оборот та процеси підприємства у вартісній формі.

 

 

Рис. 7.1. Області капіталу, інвестицій та платежів.

 

Як бачимо, сучасне трактування активу і пасиву з об’єктивних причин відрізняється від традиційного радянського, коли перший був “сукупністю речей”, а другий показував “групування коштів підприємства за джерелами утворення і призначенням в залежності від ступеня закріплення за даним підприємством”. В зв’язку з тим, що “характер джерел коштів відображав форму соціалістичної власності”, мова фактично йшла не про джерела надходження коштів від власників, оскільки останні були представлені одним суб’єктом – державою, а інформували: від якої “ланки” чи складової народного господарства надійшли кошти і на який термін. За часів СРСР панувала “теорія виділених фондів”, яка була сформульована ще в ХІХ ст. Ф. Бестою, згідно з якою підприємства наділялись фондами для придбання активів, які в такому випадку дійсно сприймаються як сукупність засобів для виконання планових завдань.

Так, якщо перший крок бізнесу – це залучення капіталу, то виникає питання про джерела цього капіталу. Підприємство може отримати фінансові кошти або від зовнішніх кредиторів, або в результаті своєї виробничої і збутової діяльності. Тому розрізняють два способи фінансування: зовнішнє і внутрішнє.

Коли капітал надається на невизначений термін, а інвестор бере участь в прибутках і збитках підприємства, то мова йде про власний капітал. Як правило, він надається або в формі капіталу-відповідальності, або в формі капіталу-гарантії і використовується, в першу чергу, у випадку, коли підприємство несе збитки. Інвестор позикового капіталу несе збитки тільки після використання на ці цілі власного капіталу.

Поняття “фінансування через вкладення” та “фінансування участю” чітко не розрізняються. Коли підприємець вносить в підприємство власний капітал з власного приватного майна, то в цьому випадку мова йде про вкладення. Якщо декілька осіб надають свій власний капітал, то вони беруть участь в діяльності підприємства через свої вкладення. Таким чином, у вузькому розумінні фінансування участю обмежується власним фінансуванням юридичних осіб (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, інші товариства) або власним фінансуванням через випуск акцій. В таких випадках фінансові кошти надаються в обмін на право власності.

Під внутрішнім фінансуванням розуміється використання частини прибутку (самофінансування) та фінансування звільненим капіталом через амортизацію і зміну структури майна. Воно побудоване або на обміні активами, тобто на перетворенні частини майна знову на гроші, що тим самим збільшує капітал, який є в розпорядженні підприємства, або веде до збільшення майна чи капіталу, якщо прибуток залишається на підприємстві. Найбільш важливі джерела внутрішнього фінансування наведені на рис. 7.2.

 

 

Рис. 7.2. Основні джерела внутрішнього фінансування

Таким чином, фінансовою основою діяльності підприємства є сформований ним власний капітал. На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами (рис. 7.3).

 

 

Рис. 7.3. Форми власного капіталу

 

Основним елементом власного капіталу є статутний капітал – що є показником, який характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Тобто це сума коштів, що внесені в майно підприємства власниками (учасниками, засновниками). Розмір статутного капіталу визначається за домовленістю між засновниками, фіксується в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства та реєструється у відповідних органах.

Власний капітал є підставою для початку, а також продовження господарської діяльності підприємства і виконує наступні функції (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Функції статутного капіталу

№ з/п	Функція	Зміст функцій статутного капіталу
1	Довгострокового фінансування	Використовується підприємством протягом тривалого часу
2	Відповідальності та захисту кредиторів	Сумою власного капіталу визначається відповідальність підприємства перед зовнішніми користувачами, а також захист кредиторів від втрати капіталу
3	Компенсації завданих збитків	Гарантує їх погашення
4	Кредитоспро-можності	Вартість власного капіталу є гарантією погашення отриманого кредиту
5	Фінансування ризику	Сума власного капіталу може використовуватися для проведення ризикованих операцій господарської діяльності підприємства та здійснення ризикових інвестицій
6	Незалежності і влади	Розмір власного капіталу визначає незалежність власників і його вплив на господарську діяльність підприємства
7	Розподілу доходів і активів	На підставі внеску власників у капіталі здійснюється розподіл отриманого фінансового результату за звітний період та майна у разі ліквідації підприємства

Розмір статутного капіталу використовується як основа при розрахунках багатьох економічних коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства, і, в першу чергу, – автономність бізнесу.

Статутний капітал є невід’ємною складовою частиною практично будь-якого підприємства, разом з тим, він – досить умовна величина, яка означає сукупний розмір внесених засновником або учасником коштів в момент створення товариства, наприклад, надане в натуральній формі у власність підприємствам за рахунок внесків до статутного капіталу чи в оплату акцій, оцінюють за вартістю, визначеною за домовленістю учасників. Через деякий період часу, кошти, внесені до статутного капіталу, можуть бути як примножені, так і втрачені повністю або частково. Тому об’єктивною оцінкою будь-якого підприємства є не розмір його статутного капіталу, а кошти чистих активів. До того ж сам по собі розмір не може ніяким чином гарантувати права кредиторів на майно підприємства.

З точки зору економіста, зміст статутного капіталу полягає у забезпеченні створеної юридичної особи основними і оборотними засобами, необхідними для початку господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг чи продажу товарів.

Відомості про розмір і порядок утворення статутного капіталу повинні бути зазначені в засновницьких документах колективного підприємства.

Згідно з чинним законодавством мінімальний розмір статутного капіталу регламентований лише для господарських товариств (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства та ін.) та деяких специфічних видів діяльності, пов’язаних з фінансовими операціями. Для підприємств всіх інших організаційно-правових форм господарювання його розмір визначається засновниками та залежить перш за все від виду та масштабу діяльності.

Порядок формування капіталу в залежності від організаційно-правової форми підприємства наведено в таблиці 7.2.

Таблиця 7.2

Формування капіталу на підприємствах

основних організаційно-правових форм

№ з/п	Організаційно-правова форма підприємства	Назва капіталу	Порядок формування капіталу
1	2	3	4
1	Відкриті та закриті акціонерні товариства (ВАТ, ЗАТ), товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ), товариства з додатковою відповідальністю (ТзДВ)	Статутний капітал	Сума часток засновників (учасників), визначених засновницькими документами
2	Повні товариства (ПТ), товариства на довірі (командитні)	Складовий капітал	Сукупність внесків учасників
1	2	3	4
3	Державні та комерційні підприємства	Статутний капітал	Сукупність виділених підприємству державним (муніципальним) органом основних та оборотних засобів
4	Підприємства, засновані на власності об’єднання громадян	Пайовий капітал	Сукупність пайових внесків членів для спільного ведення підприємницької діяльності

 

Учасники товариств з обмеженою відповідальністю та командитних товариств відповідають за зобов’язаннями товариства в розмірі своїх внесків. Засновники цих товариств несуть солідарну відповідальність всім своїм майном, учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають за зобов’язаннями товариства розміром своїх внесків, а при необхідності майном, що їм належить, в розмірі, кратному внеску кожного учасника (граничний розмір відповідальності учасників передбачено в засновницьких документах).

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю, командитного товариства, повного товариства, товариства з додатковою відповідальністю формується за рахунок внесків його учасників та засновників (рис. 7.4).

 

 

 

Рис. 7.4. Порядок формування статутного капіталу

 

Умовні позначення:

 

Крім того, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести не менше 30 % свого паю, що підтверджується відповідними документами.

Вартість об’єктів інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів визначається на договірних засадах між власниками підприємства і суб’єктами права власності на ці об’єкти (громадяни, юридичні особи, держава).

Майно, надане засновниками в рахунок їх внесків до статутного капіталу підприємства, оцінюється за домовленістю із співвласниками підприємства.

Якщо на внесок до статутного капіталу майном відсутні документи про підтвердження його вартості, то воно оцінюється за взаємною згодою засновників, про що складається протокол засновницьких зборів. Якщо засновники не можуть прийти до спільної думки з оцінки майна, то в цьому випадку проводиться експертна оцінка в бюро технічної інвентаризації або в торгово-промисловій палаті.

Засновницький опис майна є основним документом, що підтверджує внесення часток засновників, форма якого наведена нижче.

 

Для надання документів до органів реєстрації опис майна нотаріально засвідчується.

Акціонерне або пайове товариство відрізняється від розглянутих товариств тим, що відповідальність кожного з учасників господарства обмежується одним лише його внеском – акцією.

При створенні ВАТ організовується відкрита підписка на акції. Особи, що бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менш 10 % вартості акцій, на які вони підписалися.

При створенні ЗАТ до скликання засновницьких зборів засновники повинні внести не менше 50 % номінальної вартості акцій.

Відкриття тимчасового банківського рахунку для акумуляції засобів, що формують статутний капітал, здійснюється банківською установою на підставі нотаріально завіреної копії засновницького договору та заяви, яка підписана одним із засновників, повноваження якого підтверджуються рішенням засновницьких зборів.

АТ не пізніше, ніж через 6 місяців після реєстрації, зобов’язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій). ЗАТ має право випускати тільки іменні акції. Обіг іменних акцій фіксується товариством, яке зобов’язане вести книгу реєстрації акцій. Реєстраційною інформацією в даному випадку є дані про всіх власників акцій, про час придбання акцій, про пакет акцій кожного акціонера.

Для випуску акцій акціонерне товариство подає до реєстраційного органу документи, які наведені в таблиці 7.3.

Таблиця 7.3

Документальне оформлення випуску акцій

№ з/п	Назва документу	Інформація, яка повинна міститись в документі
1	2	3
1	Заява стандартного зразка	Найменування і вид акціонерного товариства; код ЄДРПОУ; юридична адреса; місцезнаходження; телефон, факс; розмір статутного капіталу; сумарна номінальна вартість випуску акцій; кількість акцій за типами і категоріями; розрахунковий рахунок; номінальна вартість акцій
2	Рішення про випуск акцій, оформлене протоколом згідно з вимогами	Фірмова назва емітента та його місцезнаходження; розмір статутного капіталу або вартість необоротних та оборотних активів; мета і предмет діяльності емітента; посадові особи; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); дані про розміщення цінних паперів, випущених в обіг раніше; мета випуску акцій; визначення категорій акцій (звичайні чи привілейовані); кількість іменних акцій (тобто загальна кількість акцій даної емісії; кількість привілейованих акцій; загальна сума емісії; номінальна вартість акцій; кількість учасників голосування (при прийнятті рішення про випуск акцій); порядок виплати дивідендів; термін і порядок розподілу акцій між засновниками та їх оплати; черговість випуску акцій (при випуску їх різними серіями); умови розпорядження акціями; права власників привілейованих акцій; переважне право на придбання акцій нової емісії; інша інформація (наявність збитків, форма випуску акцій (документарна чи електронна)). Оформлене протоколом рішення повинно бути завірене підписами і печаткою емітента
3	Нотаріально завірена копія статуту емітента або зміни до статуту, пов’язані зі збільшенням розміру статутного капіталу (номінальної вартості або кількості акцій)
4	Зразок бланку сертифіката акцій, оформленого згідно з вимогами чинного законодавства (при документарній формі випуску)
5	Баланс (форма № 1), завірений підписами і печатками емітента та аудитора (аудиторської фірми), довідка про фінансовий стан емітента, завірена підписами і печатками аудитора (аудиторської фірми), аудиторський висновок станом на перше число поточного кварталу, в якому подаються документи для реєстрації випуску акцій
6	Копія свідоцтва про реєстрацію попередніх випусків акцій (у випадку додаткової емісії)
7	Копія свідоцтва про державну реєстрацію АТ

 

В Державну комісію по цінних паперах і фондовому ринку подається заява відповідної форми.

 

До заяви додаються:

Нотаріально завірена копія статуту.

Зразок бланку сертифікату акції.

Баланс, засвідчений підписами та печатками емітента і аудитора, довідка про фінансовий стан емітента, засвідчена підписами і печаткою аудитора, і висновок аудитора станом на перше число поточного квартал.

Копія свідоцтва про державну реєстрацію товариства.

Копія свідоцтва про реєстрацію попередніх випусків акцій (для ВАТ, з якого відбувається виділення).

М.П.               Голова правління                                                                П.І.Б.

 

Порядок випуску акцій наведено на рис. 7.5 (див. рис. 7.5).

Після реєстрації випуску емітенту видається свідоцтво, яке є підставою для друку бланків сертифікатів акцій (при документарній формі випуску) або для оформлення глобального сертифікату в депозитарії (при бездокументарній формі випуску). При реєстрації наступного випуску акцій АТ не сплачує держмито. Держмито, пов’язане з емісією цінних паперів, сплачується тільки при реєстрації інформації про емісію, що у випадку з емісією акцій зобов’язані робити відкриті акціонерні товариства, які, крім реєстрації випуску акцій, реєструють інформацію про нього.

Засновники відкритого акціонерного товариства (емітенти) повинні інформувати згідно з вимогами законодавства про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації яких встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У повідомленні про відкриту підписку повинні бути вказані: фірмове найменування АТ, предмет, мета та строки його діяльності, склад засновників, дата проведення засновницьких зборів, розмір статутного капіталу, що передбачається, номінальна вартість акцій, їх кількість та види, переваги та пільги засновників, місце проведення, початковий та кінцевий термін підписки на акції, склад майна, яке вноситься засновниками в натуральній формі, найменування банківської установи та номер поточного рахунку, на який повинні бути зараховані початкові внески. За рішенням засновників до повідомлення можуть бути включені також інші дані. Термін відкритої підписки на акції не може перевищувати 6-ти місяців.

 

 

 

Рис. 7.5. Елементи, які розкривають зміст емісії акції

 

Емітент видає акції покупцеві лише за умови повної оплати їх вартості. Акціонеру замість цінних паперів може бути виданий сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій, які йому належать.

Акції ВАТ можуть поширюватись шляхом: відкритої підписки або купівлі-продажу на біржах.

Акції ЗАТ можуть бути поширені тільки між учасниками та не можуть поширюватися шляхом: підписки; купівлі-продажу на біржі.

Основною метою діяльності будь-якого підприємства є збільшення його власного капіталу. На розмір власного капіталу впливає чотири основних типи операцій: доходи, витрати, внески та вилучення.

Коли змінюються внески до статутного капіталу, вносяться зміни до засновницьких документів, що підлягають державній реєстрації. Товариство зобов’язане в п’ятиденний термін повідомити орган, який здійснив реєстрацію, про зміни.

Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу вступає в силу з дня їх державної реєстрації.

Будь-які, навіть передбачені засновницькими документами, зміни статутного капіталу, не зареєстровані у встановленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою адміністративні штрафи. Але, крім того, державна реєстрація такого підприємства може бути анульована, а саме підприємство – ліквідоване.

Збільшення статутного капіталу за умови повного формування раніше оголошеної величини здійснюється одностайним рішенням загальних зборів учасників. Статутний капітал ТзОВ може бути збільшений за рахунок:

додаткових внесків учасників;

дивідендів, які належать учасникам;

нерозподіленого прибутку.

Товариство за рішенням загальних зборів акціонерів може збільшити свій статутний капітал шляхом додаткового випуску акцій, обміну облігацій на акції, збільшення вартості раніше випущених акцій, а також шляхом залучення додаткових інвестицій, індексації основних засобів та з інших причин за умови повної оплати (за вартістю не нижче номінальної) всіх випущених акцій. При додатковій емісії акцій АТ затверджує проспект емісії або інформацію про випуск цінних паперів.

Шляхи та джерела збільшення статутного капіталу акціонерного товариства наведено на рис. 7.6.

 

 

Рис. 7.6. Джерела збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється у виключних випадках за рішенням зборів акціонерів після повідомлення всіх його кредиторів у встановлені законодавством терміни. Зменшення величини статутного капіталу відбувається внаслідок зниження номінальної вартості акцій або скорочення їх кількості шляхом викупу частини акцій у їх власників.

Випадки зменшення статутного капіталу ТзОВ наведені в таблиці 7.4.

Таблиця 7.4

Документальне оформлення зменшення

розміру статутного капіталу ТзОВ

Випадки зменшення статутного капіталу	Документи, які подаються до органів державної реєстрації
Зменшення частки всіх чи окремих учасників	Реєстраційна картка встановленого зразка; нотаріально завірені зміни до установчих документів; протокол загальних зборів учасників; документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію
Вихід (виключення) одного чи декількох учасників	Реєстраційна картка встановленого зразка; протокол загальних зборів учасників; документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію та: а) у разі добровільного виходу юридичної особи зі складу засновників (учасників) – копія рішення засновників; б) у разі добровільного виходу фізичної особи – нотаріально засвідчена заява; в) у разі примусового виключення учасника – рішення уповноваженого на це органу

 

Зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства відображаються у фінансових документах після внесення змін про це до державного реєстру (рис. 7.7).

 

Рис. 7.7. Порядок реєстрації змін статутного капіталу товариства

Сума статутного капіталу, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства.

Джерела збільшення та зменшення неоплаченого капіталу показано на рисунку 7.8.

 

 

Рис. 7.8. Джерела збільшення та зменшення неоплаченого капіталу

 

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Пайовий капітал складається з сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) в сільському господарстві, одержаних в результаті розподілу на паї колективної власності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу (див. рис. 7.9).

Вилучений капітал – це фактична собівартість акцій власної емісії, вилучених товариством у своїх акціонерів.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на певний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу, а лише показує, що цей капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути або перепроданий, або анульований.

Резервний капітал представляє собою суму резервів, створених  відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

 

 

Рис. 7.9. Структура додаткового капіталу

 

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах. Як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного (страхового) капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Створюється резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного капіталу. Щорічні відрахування на поповнення резервного капіталу передбачаються установчими документами та здійснюються за рахунок чистого прибутку, але не можуть бути менше 5 % його загальної вартості.

Забезпечення зобов’язань створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди та його оцінка може бути розрахунково визначена. Сума забезпечення зобов’язань визначається за обліковою вартістю ресурсів, необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу.

Класифікацію забезпечень майбутніх витрат і платежів наведено на рис. 7.10.

 

Рис. 7.10. Структура забезпечення майбутніх витрат і платежів

 

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень витрачаються в суворій відповідності до встановлених кошторисів. Забороняється використання цільових коштів не за призначенням та направлення інших коштів на потреби, фінансування яких повинно здійснюватись тільки за рахунок цільових джерел (рис. 7.11).

 

Рис. 7.11. Узагальнення інформації по цільовому фінансуванню і цільових надходженнях