7.1. Сутність та призначення інформаційної й організаційно-комерційної діяльності

Визначальною ознакою сучасного економічного роз­витку є формування нової системи господарювання, у якій роль головного виробничого ресурсу відіграє інформація, а роль вирішального чинника виробництва — знання. З ускладненням управлінських завдань у виробництві й товарообігу на перший план виходить управлінська інформація. Зростання значення чинника часу в господарсько-торговельних процесах зумовлює необхідність достатньої та достовірної інформації про поточний стан товарного ринку, його кон’юнктуру, перспективні можливості розвитку виробничого і невиробничого споживання, обсягів попиту та пропозиції. Перетворення інформації та знань на вирішальний чинник виробництва створює реальну можливість подолання відносної обмеженості природних ресурсів. Увиразнюються контури принципово нової економіки, яка спирається на широке використання інформаційних ресурсів. Її ефективність, економічне зростання значною мірою залежать не від прогресу матеріального виробництва, а від швидкого розвитку інформатизації.

Донедавна інфраструктура товарного ринку здебільшого забезпечувала організацію й технологію просування товару до спо­живача, а її послуги: торгівельні, виробничо-технологічні, транс­портно-логістичні, інформаційні тощо відігравали допоміжну роль. На сучасному етапі вирішальний вплив на економічні процеси справлятиме саме інформаційна складова, яка створює новий простір для бізнесу. За рахунок використання новітніх інформаційних технологій скорочується потреба в оборотному ка­піталі, оскільки узгоджуються системи оперативного управління виробництвом та забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Завдяки цьому не лише зменшуються матеріальні запаси та вивільняються складські приміщення, а й взагалі зникає потреба у складуванні.

Ефективна діяльність суб’єктів господарювання на товарному ринку базується на перетворенні інформації, яку можна визначити як цілеспрямований обмін упорядкованими даними (отримання і передавання відомостей) між ними або іншими структурами і фізичними особами. Рівень інформаційного забезпечення можна вважати мірою впорядкованості та сталості всієї економічної системи.

Сучасна господарсько-торговельна діяльність ґрунтується на технологіях, які невпинно вимагають розширеного обміну інфор­мацією, тобто залежать від рівня досконалості процесів оброблення даних. Загалом взаємодія суб’єктів товарного ринку має винятково інформаційну сутність. Притаманне ринковій економіці вільне волевиявлення людей формується завдяки аналізу різ­норідної інформації (вона може бути недбалою, спрямованою на усунення конкурентів, порівняльною тощо). Таким чином, економічні процеси завжди є результатом перетворення інформації. На них суттєво впливають умови створення, опрацювання, передавання та збереження даних. Із винаходом комп’ютера та Інтернету і введенням їх в економіку всі операції неймовірно прискорилися і змінилися якісно, а не тільки кількісно. Сукупність засобів сучасної обчислювальної техніки й високошвидкісних комунікаційних каналів дає можливість не лише нагромаджувати і поширювати інформацію, а й сформувати глобальну мережу єдиного інформаційного обслуговування з цифровою передачею інформації. Завдяки цьому виникає транснаціональний інформаційний простір, що функціонує поза межами національних ринків. Світова економіка поступово починає функціонувати за умов об’єднаного ринку, коли наявні товари віртуально зосереджені в одному місці. Поява глобальних комунікаційних мереж уможливлює забезпечення швидкої циркуляції товарів, інформації і грошей, подолання численних перешкод у глобальному обміні інформацією.

Це визначає особливий характер сучасної конкурентної боротьби, зумовлений швидкістю перебігу економічних процесів і швидкістю реагування на дії конкурента. У світі інформатизованої економіки здатність до постійної і безупинної адаптації є неодмінною умовою успішного ведення бізнесу.

За цих умов інформаційні технології починають вирішальним чином впливати не тільки на виробництво і товарний обіг, а й на споживання. Сучасні товарні ринки практично насичені товарами, тому постає питання вибору, яке вирішується завдяки впливу інформаційної діяльності. Її завданням є не лише забезпечення безпосереднього збільшення продажу товару, а й посилення поінформованості покупця про товар, зміна іміджу товару в певному напрямі, створення переваги однієї торгової марки над іншими.

Сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави називають інформаційною діяльністю. Основними напрямами інформаційної діяльності у сфері товарного обігу є економічний, екологічний, науково-технічний, міжнародний.

Під видами інформаційної діяльності розуміють одержання, використання, поширення та збереження інформації.

Одержання інформації — це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації — це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації — це розповсюдження, обнародування, реалізація в установленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Збереження інформації — це забезпечення належного стану інформації та її носіїв.

Наведена загальна класифікація напрямів і видів інформаційної діяльності конкретизується за видами економічної діяльності. Така класифікація міститься в Державному класифікаторі видів економічної діяльності (КВЕД) ДК 009-96, згідно з яким до інфор­маційної діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку можна віднести:

дослідження та розробки (К73), зокрема дослідження й розробки в галузі гуманітарних і суспільних наук (К73.2), у частині, що стосується економіки, статистики, організації та управління;

послуги, надані переважно юридичним особам (К74), зокрема діяльність у сфері бухгалтерського обліку, дослідження рин­ку та вивчення громадської думки, консультації з питань комерційної діяльності та управління, керівництво підприємствами;

оптову торгівлю та посередництво (G51);

спеціалізовану роздрібну торгівлю комп’ютерами, стандарт­ним програмним забезпеченням і пристроями для зняття інформації з каналів зв’язку (G52.48);

громадську діяльність (О91) та інші види економічної діяльності в частині, що стосується формування та розповсюдження інформації.

Із наведеної класифікації видно, що інформаційна діяльність є складовою більшості видів економічної діяльності, оскільки інформація виникає в процесі будь-якої діяльності людини чи суб’єктів господарювання.

Важливим видом діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку, серцевину якої становить інформаційна складова, є організаційно-комерційна діяльність.

Під організаційно-комерційною діяльністю розуміють сукупність дій з інформування та ознайомлення наявних та потенційних споживачів (покупців) із товарами та послугами, що виробляються та продаються, а також із виробниками (продавцями) з метою встановлення комерційних зв’язків та укладання торго­вих угод. У процесі організаційно-комерційної діяльності розв’я­зують такі завдання:

своєчасне забезпечення товаровиробників інформацією про вимоги ринку щодо якості, сучасного дизайну та нових технологій;

розвиток прямих особистих контактів товаровиробників (продавців) із новими партнерами;

маркетингові дослідження ринку та конкурентів;

оцінювання відповідності виготовленої продукції до вимог ринку;

прогнозування дій конкурентів та винахідливість у створенні нових цінностей;

активний розвиток маркетингу, особливо в системі просування товару на ринок (реклама, особистий продаж на виставках та ярмарках, презентації, семінари, демонстрації, дегустації тощо);

систематичний аналіз умов конкуренції, якісне поліпшення комерційних пропозицій, зміна виробничої орієнтації.

У процесі організаційно-комерційної діяльності створюються передумови для так званих невимушених зустрічей, забезпечується безпосередність спілкування, заощаджується час суб’єктів ринку на підготовку й укладання торговельних угод, покупцям надається можливість порівняти однорідну продукцію за комерційни­ми умовами її продажу, якістю, ціною тощо, налагоджується обмін інформацією щодо нових досягнень у царині науки і техніки.

Бурхливий розвиток інформаційної й організаційно-комерцій­ної діяльності сприяє формуванню нового, вищого рівня конкурентоспроможності, коли конкуренти вступають у партнерські відносини. Створення гнучких інтеграційних структур, взаємний обмін новітніми науково-технічними досягненнями, інноваціями і ноу-хау збагачують конкурентів-партнерів і підсилюють конкурентоспроможність усіх сторін.