Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.1. Фінанси, кредит, банки

Економіка неможлива без відповідної фінансової системи, без кре­дитних відносин, валютних фондів, бірж, страхових, лізингових компа­ній та інших атрибутів, властивих сучасному ринкові.

Фінансова система включає: державні фінанси; фінанси підпри­ємств (фірм) усіх форм власності; фінанси населення; фінанси гро­мадських організацій. Вже одне тільки візуальне сприйняття фінансо­вої системи свідчить про те, що йдеться не про гроші, а про економіч­ні відносини, які виникають при утворенні, розподілі та використанні грошових прибутків, нагромаджень.

Основою фінансової системи є фінанси підприємств (фірм), які зазнають сьогодні інтенсивної ринкової реорганізації. Багато підприємств втрачає характер державних, стає справді самостійними, не­залежними і їм необхідно вирішувати проблеми організації фінансів, не зважаючи на те, що всі підприємства (незалежно від форм влас­ності) перебувають в однакових фінансових умовах, які диктує дер­жава (сплата податків з продажу та на прибуток, здійснення внесківдо пенсійного фонду, страхових платежів, податків до місцевого бюд­
жету    При організації фінансової діяльності слід враховувати специфіку, зумовлену формами власності. Наприклад, для фінансіворендних підприємств характерним є такий специфічний елемент, як система орендних платежів, для акціонерних підприємств - способи мобілізації коштів і розподіл прибутку.

Підприємцю потрібно знати основи фінансової справи, а почина­ються вони з планування фінансів і насамперед прибутку.

Під час складання фінансових планів необхідно враховувати такі принципи: платоспроможність; рентабельність капіталовкладень; зба­лансованість ризиків; пристосування до потреб ринку; гранична рен­табельність.

Планування прибутку є основним для вирішення фінансових пи­тань. Тут велике значення має поняття „мертвої точки", або „точки рентабельності", тобто зони, що розділяє прибуток та збитки. „Мертва точка" показує величину мінімального обороту, яка необхідна для по­криття витрат. Мінімальний оборот визначають за формулою

З формули випливає, що для досягнення прибутковості (рента­бельності) необхідно, щоб оборот (за вирахуванням змінних витрат) перевищував постійні витрати.

 

Вкладений капітал - це сума оборотних коштів та капіталовкла­день.

 

Розрахувати рентабельність можна за такими формулами:

Розраховуючи рентабельність та вирішуючи фінансові питання, не­обхідно точно трактувати поняття „прибуток". (Валовий прибуток - до сплати податків, чистий - після їх сплати.) Чистий прибуток, в свою чергу, складається з двох частин: тієї, що розподіляється, тобто йде на виплату дивідендів власникам підприємства (фірми), і тієї, що не розподіляється, тобто вкладається у виробництво. Особливих реко­мендацій щодо розподілу частин прибутку не існує - все залежить від фірми, її фінансового становища.

 Аналіз прибутку (різниця між доходами та витратами) здійснюєть­ся за допомогою показників рентабельності капіталу та рентабельно­сті, про яку йшлося раніше. Додатковий показник рентабельності можна визначити за формулами:

 

 

Інші показники фінансово-економічної діяльності подано у дод. 8.

 Важливе місце у фінансовій системі належить фінансовому ринку, де відбувається купівля-продаж грошей різних країн світу (дод. 9). Функцією фінансового ринку є надання підприємцям запозичених коштів-кредитів. Участь банку полегшує перехід фондів від того, хто їх створив, накопичив до того, хто готовий їх витратити. Банк зосеред­жує фонди, аналізує кредитні можливості, оцінює межі ризику, визна­чає можливі форми передавання коштів від отримувачів до користу­вачів.

 Усіх учасників фінансового ринку поділяють на дві групи - діючі сектори, що представлені бізнесменами, урядовими органами та ін., і фінансові посередники, які, у свою чергу, поділяють на посередників:

 депозитного типу - комерційні банки, ощадні асоціації, спільні ощадні банки, кредитні союзи;

контрактного типу - страхові компанії, пенсійні фонди;

 інших - спільні фонди, фінансові групи, компанії, брокери та ділери по цінних паперах.

 Усі підприємницькі структури рано чи пізно відчувають дефіцит вільних коштів. І це зрозуміло, оскільки співвідношення власних і за­лучених коштів не є для підприємства (фірми) раз і назавжди заданою величиною - воно може змінюватися залежно від господарської та ринкової кон'юнктури, стану і розвитку національної економіки, вимог державних регулюючих органів.

Кредити, які одержують підприємства (фірми), традиційно поділя­ють на коротко- (10, 60, 90 днів), середньо- (від 1 до 8 років) та довго­строкові (на 10 і більше років).

Кредити підприємницьких структур є звичайною справою для біз­несу. Так, для укладання договору на отримання кредиту необхідно банку або іншій кредитній установі подати:

заяву з проханням про виділення кредиту з зазначенням суми та періоду його погашення;

програму, під яку видається кредит з її економічним обгрунту­ванням;

 контракт з клієнтами та механізм його виконання;

 різні форми гарантій;

договір про страхування кредитних операцій.

За користування кредитом бізнесмен сплачує банкам або іншим кредитним установам відсотки.

Банки - це кредитно-фінансові установи, які здійснюють операції із залучення і нагромадження вільних коштів, займаються посередни­цтвом у платежах (пасивні операції), надають кредити на умовах зво-ротності і строковості (активні операції). Банк - не супротивник, а партнер бізнесмена, без нього не може розвиватися підприємництво. Банк найближче знаходиться до бізнесу, його потреб, кон'юнктури, які постійно змінюються.

Нині практично в усіх країнах, в усякому разі індустріальне розви­нених, функціонує дворівнева банківська система

 Перший рівень - центральний (емісійний) національний банк, ос­новними функціями якого є грошова емісія, регулювання грошового обігу, реалізація офіційної грошово-кредитної та валютної політики.

Другий рівень - комерційні банки. До них відносять:

власне комерційні (депозитні) банки, основна діяльність яких по­в'язана з прийманням депозитів та видаванням короткострокових кредитів;

інвестиційні банки, які займаються розміщенням власних і запози­чених коштів у цінні папери, виступають посередниками між підпри­ємцями та вкладниками коштів на тривалий строк;

іпотечні банки, що надають довгострокові кредити під заставу не­рухомого майна;

ощадні банки, що обслуговують населення;

 страхові та пенсійні фонди.

Комерційні банки виникли при переході від централізовано-керо-ваної економіки до ринкової Якальтернатива державним банків­ським структурам, вони стали, по суті, першою сферою економіки, де реально відбувається її демонополізація, поступово починає діяти конкуренція, гроші та кредити набувають ринкового змісту. Банки під­тримують підприємців, здатних організувати виробництво і конкуру­вати своїми товарами з державними підприємствами. Проте поки що такі партнери - рідкість. Більшість нових підприємств звертається за кредитами для купівлі-перепродажу товарів.