7.13. Основні підходи до діяльності провайдерів, що існують у закордонних законодавствах
1. Провайдер несе відповідальність за всі дії користувачів
незалежно від наявності в нього, як у суб'єкта права, знання
про чинені дії.
2. Провайдер не несе відповідальності за користувачів у
тому випадку, якщо виконує визначені умови, пов'язані з ха
рактером надання послуг і взаємодією із суб'єктами інфор
маційного обмілу й особами, чиї права порушуються діями
користувачів.
3. Провайдер не відповідає за дії користувачів.
Уваги заслуговує і проблема відповідальності інформаційних посередників (provider, intermediary service provider, on-line service provider, provider of access, provider of the informational content, ISP, ASP).
Детально зобов'язання провайдерів визначені в Директиві Європейського Союзу «Про електронну комерцію». Директива закріплює, що провайдер не несе відповідальності за передану інформацію у випадку, якщо він не ініціює її передачу, не вибирає її одержувача і не впливає на цілісність переданих даних. Провайдер також не несе відповідальності за зміст інформації користувачів, що тимчасово зберігається на сервері, якщо він не змінював її і, будучи сповіщений про незаконний зміст, вивів ії із системи.
До правового регулювання міжнародної торгівлі мають відношення більш тридцяти конвенцій, типових законів і правил. У процесі приведення зазначених документів у відповідність вимогам електронного співтовариства використовуються такі відомі міжнародні організації, як UNCI-TRAL, Міжнародна організація цивільної авіації, неурядові організації — Міжнародна торговельна палата, Міжнародна асоціація авіатранспорту й ін. Так, Центром сприяння ООН процедурі і практиці для керування, комерції і транспорту в рекомендаціях від 15.03.1999 року відзначений той факт, що, відповідно до норм деяких міжнародних конвенцій, електронні дані (контракти) не можуть бути представлені як докази, тобто вони позбавлені позовної сили. Це, у свою чергу, створює бар'єри в розвитку електронної комерції порівняно з традиційною комерційною практикою. З позовною силою тісно пов'язані міжнародне визнання і виконання рішень судів з цивільних справ.
Зауважимо, що на сьогоднішній день у світі існує єдиний акт, що визнає електронні документи як докази. Мова в даному випадку йде про Регламент Ради ЄС №44.2001 від 22.12. 2000 року «Про юрисдикцію, визнання і виконання рішень судів по цивільних і торговельних справах». Відповідно до статті 23 Регламенту, як докази, визнаються контракти в електронній формі у взаєминах між державами-членами Європейського Союзу.